Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 743/1041/18

провадження № 51-196 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Сновськ Чернігівської області,

зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , який фактично мешкає на АДРЕСА_2 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ріпкинський районний суд Чернігівської області вироком від 05 червня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП «Ріпкирайагролісгосп», тобто будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, у 2017 році повідомив ОСОБА_8 про необхідність надавати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за кожний придбаний кубічний метр лісопродукції.

У подальшому 26 лютого 2018 року приблизно о 14:08, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, розташованого в адміністративній будівлі ДП «Ріпкирайагролісгосп» на вул. Лісовій, 25 у смт Ріпки Чернігівського району, ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 грн за реалізовану 07 червня 2017 року та 26 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_9 лісопродукцію згідно з укладеними між ДП «Ріпкирайагролісгосп» та ФОП ОСОБА_9 договорами № 35 від 13 березня 2017 року та № 29 від 26 лютого 2018 року.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків про недоведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні та в порушення вимог статей 370 404 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) постановили необґрунтовані та невмотивовані рішення, не проаналізувавши та не надавши належної оцінки зібраним доказам.

На думку прокурора, необґрунтованими є висновки судів про:

- непричетність ОСОБА_7 до інкримінованого діяння та не підтвердження його винуватості;

- невстановлення за вчинення або невчинення яких саме дій, віднесених до повноважень ОСОБА_7 , та щодо яких саме інтересів ФОП ОСОБА_9 . ОСОБА_8 надавалася неправомірна вигода;

- відсутність:

- у ОСОБА_8 станом на 30 березня 2017 року підстав для звернення із заявою до правоохоронних органів;

- у ОСОБА_7 зацікавленості та ініціативи в отриманні неправомірної вигоди;

- доказів на підтвердження надання ПП ОСОБА_10 для ФОП ОСОБА_9 або його представника ОСОБА_8 послуг із звезення та завантаження лісопродукції;

- недоведення стороною обвинувачення того, що отримані ОСОБА_7 15 000 грн є неправомірною вигодою.

Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення (з доповненнями), в яких він, із наведенням відповідних обґрунтувань, просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати лише ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Тобто закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у порядку апеляційної процедури апеляційний суд указаних вимог закону не дотримався.

Так, вироком від 05 червня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим за ч. 1 ст. 368 КК та призначити йому відповідне покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що сторона обвинувачення повністю довела винуватість ОСОБА_7 зібраними під час досудового розслідування доказами, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та дійшов хибного висновку про недоведеність достатніми і допустимими доказами вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

За наслідками апеляційного провадження суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Однак колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ч. 2 ст. 439 419 КПК та ретельно не перевірив викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Так, суд касаційної інстанції у своїй постанові від 23 червня 2021 року в даному кримінальному провадженні зробив висновки про безпідставне визнання недопустимими:

- результатів НСРД через відсутність протоколів вручення та повернення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю та через відсутність дозволу слідчого судді апеляційного суду, наданого в порядку ст. 257 КПК;

- постанови прокурора від 26 лютого 2018 року про освідування особи та похідних від неї доказів;

- доручення слідчому на проведення НСРД у іншій формі, ніж контрольована закупка та похідних від нього доказів.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з ухвали, лише послався на врахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, визнав доводи прокурора в цій частині обґрунтованими та зазначив про те, що ці докази не доводять наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначені докази, визнані судом першої інстанції недопустимими, безпосередньо не проаналізував та не дав їм власної оцінки як окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Тобто, суд апеляційної інстанції під час повторного апеляційного розгляду вказівки суду касаційної інстанції виконав не в повному обсязі та навів в ухвалі суперечливі висновки.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що наведені в апеляційній скарзі прокурором доводи щодо необґрунтованого визнання судом першої інстанції наданих стороною обвинувачення доказів недопустимими та достатності сукупності всіх доказів у їх взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення залишились без належної та ґрунтовної оцінки з боку суду апеляційної інстанції.

За цих обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд позбавлений можливостей перевірити інші доводи касаційної скарги сторони обвинувачення.

Відтак касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3