Історія справи

Постанова

Іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 366/2401/17

провадження № 51-4533 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисника Ейсмонт І. Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Яковенка І. П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Іванківського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000317, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та проживає на АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванківського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 15 червня 2017 року приблизно о 20.00 год., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Шляховій біля будинку №25, у селі Жміївка Іванківського району Київської області, зі швидкістю близько 66-75 км/год., в порушення вимог пунктів 1.7, 2.3, 2.9, 12.3, 12.4, 31.1, 31.4.1 Правил дорожнього руху, з технічною несправною системою робочого гальма, проявивши неуважність, самовпевненість до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створивши загрозу безпеці дорожнього руху, при виявленні перешкоди для руху а саме: пішохода-дитину ОСОБА_3, яка перетинала проїжджу частину, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_3, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить вирок Іванківського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На думку прокурора, положення ст. 75 КК до ОСОБА_2 застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки та дані про особу винного, виправлення ОСОБА_2 вважає можливим лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Захисник Ейсмонт І. Г. подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких вказав на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень та просив залишити їх без зміни.

Позиції учасників судового провадження

В засіданні суду касаційної інстанції прокурор Шевченко О. О. частково підтримала касаційну скаргу прокурора, просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник Ейсмонт І. Г. заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.

Обираючи засудженому міру примусу, суд послався на обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілому, врахував дані про особо винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, тому призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є приближеним до мінімального у межах санкції вказаної норми, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Разом із цим, свого рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК суд не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання. Без належної уваги суду залишились конкретні обставини вчиненого та його наслідки, а саме те, що ОСОБА_2 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з непрацюючим гальмівним приводом, з перевищенням швидкості руху у межах населеного пункту, що призвели до загибелі малолітньої дитини.

З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії, звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м'якості призначеного покарання, яке не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, в тому числі не врахував думку потерпілої, яка, посилаючись на невідшкодування їй моральної шкоди, наполягала на реальній мірі покарання для засудженого, а тому необґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без зміни.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м'якість призначеного покарання.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич В. І. Остапук