Історія справи

Постанова

Іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 215/3509/17

провадження № 51- 9992 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Ємця О.П., Слинька С.С,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К.О.,

прокурора Матюшевої О.В.,

захисника Ярошевської С.В.(в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Ярошевської С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 в строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення за період з 19 червня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 17 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Згідноз вироком суду, 18 червня 2017 року о 18.30 год ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись зі своєю знайомою ОСОБА_2 біля зупинки громадського транспорту «вул. Уточкіна» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де зустрівши малознайомого їм ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 одного удару кулаком в обличчя. Після чого, ОСОБА_1 , з метою заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_3 , дістав ніж з поясного чохла, що носив при собі, яким завдав потерпілому одного удару в передню ліву ділянку шиї. Після отриманого ножового поранення, потерпілий став відступати, в результаті чого впав на асфальт. В цей же час, ОСОБА_1 , продовжуючи діяти з метою заподіяти смерть потерпілому ОСОБА_3 , схилився над потерпілим і ножем, завдав три удари в шию останньому і по одному удару в поперекову ділянку, грудну клітку та стегно.

Після завдання потерпілому ОСОБА_3 ножових поранень, ОСОБА_1 , вважаючи, що вчинив усі дії, необхідні для настання його смерті, умисно завдав потерпілому по одному удару взутою ногою по голові і в передпліччя та через появу сторонніх осіб з місця вчинення злочину зник.

Таким чином в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 , направлених на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_3 , останньому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Втім, злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, у зв`язку з тим, що потерпілому ОСОБА_3 було своєчасно надано медичну допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі захисник Ярошевська С.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує на неправильну кваліфікацію дій засудженого, який не мав наміру заподіяти смерть потерпілому, а лише захищався від протиправного посягання з боку останнього, тому його дії належить кваліфікувати за ст. 124 КК. Водночас, зазначає про відсутність встановленого судами першої та апеляційної інстанцій прямого умислу на спричинення смерті потерпілому, що є необхідним для кваліфікації дій засудженого, як замаху на вбивство. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки вона не містить всіх відповідей на доводи апеляційних скарг.

На касаційну скаргу захисника Ярошевської С.В. потерпілий ОСОБА_3 подав заперечення, в яких він із наведенням відповідних доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Ярошевська С.В. підтримала касаційну скаргу та просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 115 КК, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.

Так, висновок про винуватість ОСОБА_1 судом першої інстанції зроблено на підставі показань самого засудженого, який не заперечував, що завдав потерпілому ОСОБА_3 ножових поранень та поцілив у життєво-важливі органи; показань потерпілого ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що ОСОБА_1 на початку конфлікту одразу дістав ніж та завдав йому удару в ліву частину шиї, від якого він впав, але засуджений на цьому не зупинився і продовжив завдавати йому ударів ножем по різних частинах тіла; показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтвердження показань потерпілого; даних, що містяться у протоколах слідчих експериментів, під час проведення яких потерпілий ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 детально відтворили обставини та механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілому, їх локалізацію, а також даних протоколів огляду місця події та висновках експертиз, тощо.

Правдивість та об`єктивність показань потерпілого, свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджено сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів.

Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і доведена поза розумним сумнівом.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час судового розгляду ретельно перевірили доводи засудженого та його захисника, які не погоджувалися із кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ст. 115КК та наголошували на наявності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 124 КК, що були спростовані, враховуючи таке.

Так, спростовуючи доводи засудженого та його захисника щодо необхідності кваліфікації дій за ст. 124 КК, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що ОСОБА_1 не зазнав суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю або свідка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у нього не виникло підстав для необхідної оборони. При цьому такі висновки ґрунтуються на тому, що характер, механізм та локалізація спричинених ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, спрямованість завданих ударів у життєво-важливі органи потерпілого, їх значна кількість (7 ударів), використане знаряддя вчинення злочину - ніж, той факт, що обвинувачений озброївся ножем заздалегідь, а також причини припинення протиправних дій ОСОБА_1 лише після втручання сторонніх осіб та його поведінка після вчинення інкримінованого йому злочину, свідчать про направленість умислу ОСОБА_1 саме на позбавлення життя потерпілого.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою та суб`єктивно реалізованою - особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.

Таким чином, виходячи з сукупності всіх зібраних та досліджених в порядку ст. 94 КПК доказів у даному кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, було правильно встановлено, що засуджений ОСОБА_1 , який завдав потерпілому 7 ударів ножем у життєво-важливі органи та покинув місце події, діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.

За таких обставин, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. Даних про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання є співмірним скоєному, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив їх без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, немає підстав.

Враховуючи те, що істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено, тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника Ярошевської С.В. відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Ярошевської С.В. - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Л. Ю. Кишакевич О.П. Ємець С.С. Слинько