Історія справи

Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 695/3909/16

провадження № 51-4914км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Руденко О.П.,

засудженого ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції

захисника Свистун Ю.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250150000736, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ) раніше судимого - 19 січня 2009 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за: ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, звільненого 21 серпня 2015 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01 липня 2016 року, приблизно о 20:30, перебуваючи на вул. Гоголя у м. Золотоноша, Черкаської області, поблизу ЗОШ № 3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, наніс удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_2 , внаслідок чого останній впав вдарившись головою об землю. В результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/170 від 02 липня 2016 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови з забійними ранами, саднами, крововиливами на м`яких покривах черепа. В подальшому приблизно о 22:30 того ж дня ОСОБА_1 , будучи неподалік під`їзду № АДРЕСА_2, перебуваючи в конфлікті із ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, із застосуванням невстановленого предмету, який має колюче-ріжучі властивості та має гостру ріжучу кромку (лезо), умисно, з метою вбивства, наніс ОСОБА_2 численні удари, в область грудної клітки, черевної порожнини, шиї, під час чого потерпілий з метою уникнення отримання тілесних ушкоджень намагався втекти від ОСОБА_1 , проте неодноразово падав на асфальт та металеву огорожу. У результаті спричинення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням аорти, лівої легені, що супроводжувались внутрішньою кровотечею потерпілий ОСОБА_2 помер на місці вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів щодо його причетності до злочину, а зібрані докази здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також стверджує, що суд першої інстанції позбавив його права на допит свідків. При перегляді справи суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, а тому прийняте цим судом рішення не може вважатися таким, що постановлене з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу засудженого, прокурор заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений вчинив умисне вбивство підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Зокрема:

- свідок ОСОБА_7 пояснив, що в день події він підійшов до «Китайки», там лежав ОСОБА_2 та стояв невідомий йому чоловік, якому він сказав викликати швидку допомогу, і неподалік ОСОБА_1 . Ввечері була бійка неподалік будинку. Він вийшов, щоб розігнати зборище людей, вистрелив у землю і пішов, зайшов у хату, потім пішов до «Китайки», де ОСОБА_2 лежав на землі. Вони з ОСОБА_1 пішли з місця події, зібрали речі і поїхали до його сестри в м. Одесу. ОСОБА_2 лежав весь в крові. ОСОБА_1 говорив йому, що вони посварилися з ОСОБА_2 біля школи о 16 чи 17 годині, а що біля «Китайки» трапилося він не відповів.

- свідок ОСОБА_8 повідомила, що в день події була вдома та почула, постріл на вулиці, думала, що петарди. Виглянувши у вікно з третього поверху, побачила двох чоловіків циганської національності, які голосно сперечалися, потім один з них штовхнув ногою лежачого третього чоловіка, той застогнав. Вона впізнала у лежачому ОСОБА_2 , крикнула, щоб не чіпали його, бо це її однокласник. Один з них бив руками й ногами ОСОБА_2 , а другий відтягував його. Вона викликала швидку допомогу. Подивилася - ОСОБА_2 не ворушився, вона викликала міліцію. Чоловіків-циганів вже не було. Коли приїхала швидка допомога, вона побачила, що ОСОБА_2 зарізаний.

- свідок ОСОБА_10 , показав, що в день вчинення злочину, він з ОСОБА_2 біля школи спиртні напої, потім до них підійшли ОСОБА_12 та невідомий чоловік ромської національності який назвався ОСОБА_1 , був одягнутий в білу майку, на тілі - плечах було татуювання. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт який переріс в бійку. Почав бійку ОСОБА_1 , наніс удар кулаком правої руки в обличчя, ОСОБА_2 упав та ударився головою об землю.

Як видно із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд в ході допиту свідків із дотриманням вимог ст. 352 КПК України надав можливість сторонам кримінального провадження у повній мірі без будь-яких обмежень реалізувати своє право на допит свідків і ставити їм запитання, що, зокрема, підтверджується аудіозаписами судових засідань та даними журналів судових засідань. Тому доводи засудженого про позбавлення його права на допит свідків є надуманими.

Окрім того винність засудженого в інкримінованому йому злочині підтверджується і іншими доказами по справі, а саме: даними, що містяться у протоколах огляду місця події та слідчих експериментів, висновку судово-медичної експертизи № 05-8-02/170 від 02 липня 2016 року, даними протоколів впізнання за фотознімками, відповідно до яких ОСОБА_15 , ОСОБА_9 впізнали в особі, яка була одягнута під час конфлікту в білу майку ОСОБА_1 та іншими доказами по справі.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з`ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діянь, в касаційній скарзі не наведено.

Крім того, схожі за змістом доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними. Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , належним чином проаналізував усі доводи наведені у скарзі засудженого на вирок місцевого суду, на кожний з доводів дав повну та вичерпну відповідь.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосуються висловлених під час касаційного розгляду доводів засудженого про порушення його права на захист під час здійснення досудового розслідування та розгляду провадження в суді, то такі є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження, відповідно до яких під час здійснення досудового розслідування, а в по дальшому під час розгляду справи у суді першої і апеляційної інстанції ОСОБА_1 був забезпечений не одним захисником.

За таких обставин посилання засудженого про порушення його права на захист є необґрунтованими.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук В.В. Наставний С.В. Яковлєва