Історія справи

Постанова ККС ВП від 19.03.2019 року у справі №748/636/16

Постанова

іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

справа № 748/636/16

провадження № 51- 6107 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Короля В.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,

прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Ширая А.Я. (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області

від 26 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270270001196, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, починаючи з 03 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року і до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день за один день.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року вирокмісцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 грудня 2015 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у буд. АДРЕСА_2, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою умисного убивства завдав ОСОБА_4 не менше двох ударів сокирою в область голови, від яких потерпілий помер на місці події.

Продовжуючи злочинні дії, 27 грудня 2015 року у вечірній час ОСОБА_1 у вищезазначеному будинку, де вчинив вбивство ОСОБА_4, умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належало потерпілій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на загальну суму 5 067,4 грн.

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_1 з метою знищення слідів свого перебування у вказаному будинку та вчинення умисного вбивства ОСОБА_4, використовуючи запальничку, умисно підпалив простирадло, яке лежало на дивані в одній з кімнат будинку, на якому перебував труп ОСОБА_4, після чого з місця злочину втік.

Через підпал будинку в пожежі було знищено майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 170 848,32 грн, пошкодженням конструктивних елементів житлового будинку, що належить потерпілій ОСОБА_5, була завдана матеріальна шкода на загальну суму 228 665,32 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції детально не проаналізовано свідчення ОСОБА_6, допит якої здійснювався із застосуванням заходів безпеки, не надано зібраним доказам оцінки з точки зору належності і допустимості та не перевірено на відповідність вимогам ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також зазначає, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, яке полягало у ненаданні йому можливості для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі на стадії судового розгляду. Вважає, що було безпідставно збільшено суму матеріальної шкоди на користь потерпілої з 29 715,12 грн до 158 500 грн. Вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 23, 404 КПК належно не перевірив доводи апеляційної скарги, не дослідив та не надав оцінки всім доказам кримінального провадження. Крім того, посилаючись на ст. 5 КК, просить застосувати ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII, що пом'якшує кримінальну відповідальність, та зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 3 січня 2016 року по 26 лютого 2018 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив її залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Захисник Ширай А.Я. підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого та просила судові рішення щодо нього залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., засудженого ОСОБА_1, захисника Ширая А.А. та потерпілої ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Натомість зазначені засудженим доводи були перевірені судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.

Цей висновок підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Ці показання узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього від 28 грудня 2015 року, відповідно до яких під час огляду будинку АДРЕСА_3 було виявлено обвуглене тіло ОСОБА_4, пошкоджені ліжко, підлога, стіни та речі, що знаходились у кімнаті; висновком експерта № 40 від 29 лютого 2016 року, згідно з яким під час експертизи трупа не виявлені ознаки прижиттєвої дії високої температури, в гортані та трахеї не виявлені накладання кіптяви, при судово-токсикологічній експертизи в крові трупа не виявлений карбоксигемоглобін, а тому причиною смерті ОСОБА_4 не стали наслідки вдихання продуктів горіння; заявою ОСОБА_1 від 2 січня 2016 року, згідно з якою останній повідомив про нанесення ОСОБА_4 декількох ударів сокирою по голові, про здійснення підпалу оселі, де мешкав останній; протоколом проведення слідчого експерименту від 3 січня 2016 року, у присутності понятих ОСОБА_11, ОСОБА_10, за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, в ході якого ОСОБА_1, добровільно погодившись на проведення слідчої дії, в деталях розповів та продемонстрував про обставини скоєння ним злочинів.

Крім того, 3 січня 2016 року в урвищі «Саповщина» поблизу господарства по АДРЕСА_1, де проживав обвинувачений, був найдений полімерний мішок, в якому знаходились речі та телефони викрадені з будинку ОСОБА_4 в с. Киянка 27 грудня 2015 року, викрадення цих речей та перенесення їх в мішку до схованки під гіллям не заперечував і сам обвинувачений, вказуючи, що вони йому не були потрібні.

Знаряддя злочину - сокира була знайдена завдяки обвинуваченому, який показав місце, де її викинув, а 3 січня 2016 року в присутності понятих та за вказівкою ОСОБА_1 було оглянуте господарство по АДРЕСА_4, де вздовж паркану, паралельно сараю був знайдений полімерний пакет з написом «АТБ», в якому знаходилася сокира зі слідами речовини бурого кольору, чоловічі труси, два багети в паперових пакетах.

У змивах із сокири була виявлена кров людини, чоловічої генетичної статті, яка за груповою належністю співпадає з групою крові потерпілого ОСОБА_4, що вбачається з основного та додаткових висновків судових цитологічних експертиз.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 послідовно розповів про обставини смерті свого однокласника ОСОБА_4, а саме про те, що в ході сварки він схопив сокиру, яка стояла на видноті та ударив ОСОБА_4 по голові, останній упав, проте дихав, він переніс його на диван, відключив усі мобільні телефони і майже добу перебував поряд з тілом, коли переконався, що ОСОБА_4 помер, забрав сокиру, на лезі якої була кров, взяв телефони, все що попало під руки, одягнув на себе троє штанів, після чого підпалив будинок, щоб приховати злочин.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК. При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог КПК дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи засудженого про порушення його права на захист, яке полягало у ненаданні йому можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі на стадії судового розгляду є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

За правилами ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, якщо вони заявляють про це клопотання.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження на аркушах справи 65, 66 та 81 тому 1 містяться розписки ОСОБА_1 про те, що він у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження в період з 30 вересня 2016 року по 10 жовтня 2016 року. 18 жовтня 2016 року місцевим судом, на письмове клопотання ОСОБА_1 було видано копії висновків ряду експертиз. А 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 у повному обсязі був ознайомлений з усіма технічними записами, які містяться у матеріалах справи.

Повторне ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами кримінального провадження відбувалось у 2017 році в період з 13 лютого 2017 року по 23 лютого 2017 року, що підтверджується його власноруч написаними розписками, з яких убачається, що з матеріалами справи він ще раз ознайомився у повному обсязі.

Під час ознайомлення з матеріалами ОСОБА_1 намагався затягнути час, зловживав наданим йому правом, відмовлявся знайомитись, посилаючись на головний та зубний біль, подальше ознайомлення було можливе завдяки довідці медичної частини слідчого ізолятора, з якої вбачалося, що ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою із жодними скаргами на стан свого здоров'я.

Окрім того, ОСОБА_1 знайомився з матеріалами кримінального провадження й у вересні 2017 року - за три візити судового розпорядника до слідчого ізолятору обвинувачений ознайомився з першим томом справи.

Також після ухвалення вироку суду 24 листопада 2017 року, на клопотання ОСОБА_1, суд надавав йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, ухваливши рішення про тимчасове залишення його в умовах слідчого ізолятору, однак він ознайомився з матеріалами справи не у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на позицію Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України», в якому зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки та дійшов правильного висновку про те, що своїми правами на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження засуджений ОСОБА_1 зловживав, незважаючи на те, що суд йому сприяв у цьому, дозволяючи ознайомлення з матеріалами кримінального провадження навіть поза стадіями кримінального процесу, коли таке ознайомлення надається. А тому такі дії суду не можуть розцінюватися як порушення права на захист, оскільки такого порушення допущено не було.

Також є безпідставними доводи засудженого про те, що його затримали 2 січня 2016 року, а не 3 січня 2016 року.

З матеріалів кримінального провадження видно, що 2 січня 2016 року проводився огляд будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з 17 години 13 хвилин до 19 години 20 хвилин, доказів причетності ОСОБА_1 до вбивства та підпалу у будинку знайдено не було, свобода пересування його не обмежувалась. ОСОБА_1 залишався у себе вдома і тільки наступного дня були знайдені в урвищі поблизу місця проживання ОСОБА_1 речі, викрадені з будинку потерпілого, після чого прийняте рішення про його затримання.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 3 січня 2016 року о 10 годині 30 хвилини, в порядку ст. 208 КПК, було затримано ОСОБА_1, який з даним проколом був ознайомлений, при цьому клопотань, заяв чи скарг не мав.

Крім того, цього ж дня був проведений слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_1 у присутності захисника та двох понятих, який детально розповів про конфлікт з ОСОБА_4 та показав як наносив удари сокирою - саме в праву сторону голови, декілька разів, як переміщав тіло, за допомогою запальнички підпалив простирадло, через що вигорів будинок та саме тіло убитого, показав, де кинув сокиру, яка була знайдена та вилучена. Проведення слідчого експерименту було зафіксовано на відеозаписі та викладено письмово в протоколі відповідної слідчої дії.

Доводи засудженого про те, що йому безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідків його захисника адвоката ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_6 також є неспроможними.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_13, яка допитувалась судом першої інстанції із застосуванням заходів безпеки, та яку ОСОБА_1 ідентифікував як свою колишню співмешканку Чуприк, надавала показання під час судового засідання безпосередньо, ОСОБА_1 та його адвокат могли поставити їй питання, чим і скористались.

У присутності адвоката ОСОБА_12 та за участю засудженого і понятих 3 січня 2016 року було проведено слідчий експеримент з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, протокол проведення слідчого експерименту був підписаний усіма учасниками слідчої дії, клопотань та зауважень від них не надходило. Розбіжності ж у поясненнях ОСОБА_1 про кількість ударів сокирою не можуть бути усунені шляхом допиту адвоката ОСОБА_12, яка не була очевидцем скоєння кримінальних правопорушень ОСОБА_1

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК врахував тяжкість злочинів за їх видом (категорією), які згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким злочином (ч. 1 ст. 115 КК ), тяжким злочином (ч. 2 ст. 194 КК ) і злочином середньої тяжкості (ч. 1 ст. 185 КК), зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчинених діянь відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочинів виходячи з конкретних обставин їх вчинення. Крім того, суд врахував обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про особу винного, який в силу ст. 89 КК раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, протягом 2015 року чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, також враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, яке є співмірним скоєним злочинам, у виді позбавлення волі в межах санкції частин статей обвинувачення, за якими кваліфіковано його дії, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду, зазначивши, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд в повній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, обставини їх вчинення, наслідки, що настали, особу винного, який критично не засуджує своєї поведінки, не висловлює жалю з приводу вчиненого, не просив у потерпілих пробачення, не відшкодував завданої шкоди, і призначив покарання, яке є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_1 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.

Також є неспроможними й доводи засудженого про те, що судом було необґрунтовано збільшено суму матеріальної шкоди на користь потерпілої з 29 715,12 грн до 158 500 грн.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирішуючи питання про відшкодування шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5, суд врахував вартість викраденого та пошкодженого майна через підпал будинку, яка згідно з висновками експертизи та висунутого обвинувачення разом складає 175 916 грн, проте потерпіла заявила позов на суму 158 500 грн, яку суд стягнув у межах позовних вимог, не вийшовши при цьому й за межі обвинувачення, згідно якого вартість викраденого майна складає 5 067,40 грн, а матеріальна шкода через знищення майна пожежею 170 848,32 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, і визнав її необґрунтованою, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких відмовив у задоволенні апеляційної.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1не встановлено.

Водночас, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК є слушними.

Як убачається з вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 24 листопада 2017 року, при вирішенні питання про зарахування ОСОБА_1 в строк покарання строку попереднього ув'язнення суд першої інстанції застосував ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII, зарахувавши їм строк попереднього ув'язнення у строк покарання з моменту фактичного затримання (3 січня 2016 року) до 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому місцевий та апеляційний суд залишили поза увагою, що строк попереднього ув'язнення обвинуваченихрозпочався і тривав під час дії Закону № 838-VIII, а також продовжувався й після зміни редакції ч. 5 ст. 72 КК відповідно до Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (далі - Закон № 2046-VIII).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині не відповідають висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК(зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), що міститься у постанові від 29 серпня 2018 року Великої Палати Верховного Суду (справа № 663/537/17). Так, згідно з висновком, викладеним у п. 106 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII та враховуючи вказаний вище висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 необхідно змінити в частині обчислення строку покарання, зарахувавши йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 26 лютого 2018 року (до набрання вироком місцевого суду законної сили), включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити у частині обчислення строку покарання та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 26 лютого 2018 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті зазначені судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Король М.М. Лагнюк В.П. Огурецький