Історія справи

Постанова

іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

справа № 283/1613/17

провадження № 51-1250км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора Манацької І.А., Рибачук Г.А.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 75 цього Кодексу засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК.

2. ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку. Суд визнав доведеним, що 27 червня 2017 року приблизно о 22:00 на автодорозі Малин - Овруч - Кочерів поблизу с. Пиріжки Малинського району Житомирської області всупереч вимогам підпункту «а» пункту 2.9, пунктів 10.1, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_6, керуючи мотоциклом «Іж Юпитер-4» у стані алкогольного сп'яніння без посвідчення водія, не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з мопедом «Дельта» під керуванням ОСОБА_7 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мотоцикла «Іж Юпитер-4» ОСОБА_8 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

3. Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 13 грудня 2017 року залишив без зміни зазначений вирок.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Прокурор стверджує, що ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки апеляційний суд не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення. На переконання прокурора, цей суд усупереч положенням статті 65 КК не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин, за яких його було вчинено, та суспільної небезпеки особи, котра у стані алкогольного сп'яніння керує транспортним засобом без права керування, через що обрав засудженому невиправдано м'яке покарання. Також скаржник вважає, що суди без достатніх підстав застосовли до засудженого інститут умовного звільнення від відбування покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7. Засуджений ОСОБА_6 надіслав Суду письмові заперечення, в яких просив залишити скаргу прокурора без задоволення.

8. Потерпілий ОСОБА_8 у письмових запереченнях, що надійшли до Суду, повідомив про відсутність претензій до засудженого та вважав доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, щодо м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання необґрунтованими.

9. Прокурор, який представляв сторону обвинувачення під час касаційного розгляду, підтримав касаційну скаргу частково, вважаючи призначене ОСОБА_6 основне покарання несправедливим через м'якість, а тривалість іспитового строку недостатньою для виправлення засудженого.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу не може бути задоволено з огляду на таке.

11. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК.

12. Доводи прокурора про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

13. Згідно з частиною 2 статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а частиною 2 статті 50 цього Кодексу передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

14. Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд урахував як ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і пом'якшуючі покарання обставини, до яких відніс щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. З огляду на все це суд призначив засудженому покарання у мінімальних межах санкції закону, за яким його засуджено.

15. Разом із тим, виходячи з даних про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, місцевий суд дійшов висновку що виправлення ОСОБА_6, а також попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

16. Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор просив призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від його відбування на підставі статті 75 КК та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. В апеляційній скарзі сторона обвинувачення висунула аналогічні вимоги, які стосувалися лише розміру основного покарання та збільшення тривалості іспитового строку.

17. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення, а стосовно доводів, викладених в апеляції прокурора, щодо невідповідності призначеного основного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

18. Враховуючи те, що в апеляції прокурора не порушувалося питання щодо неправильного застосування кримінального закону, зокрема застосування інституту умовного звільнення від відбування покарання, апеляційний суд відповідно до вимог статей 404, 421 КПК не мав правових підстав для погіршення становища засудженого.

19. Таким чином, доводи в касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування апеляційним судом до засудженого правил статті 75 КК та невідповідність ухвали вимогам статті 419 КПК, на думку Суду, не ґрунтуються на законі та матеріалах кримінального провадження.

20. Істотних порушень вимог кримінального процесуального або неправильного застосування кримінального законів, які би були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, в цьому кримінальному провадженні не виявлено. Тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва