Історія справи

Постанова

Іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

судова справа № 216/4086/17

провадження № 51-9238км18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Матюшевої О. В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001492 від 21 серпня

2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Республіки Казахстан, жительки АДРЕСА_1 раніше судимої за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня

2017 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за касаційною скаргою захисника Єлаєва Ю. Л. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 358 КК України - на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК України- на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 23 травня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за підроблення та використання підробленого документу, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, вчинених за таких обставин.

21 серпня 2017 року близько 05:00 на вул. Гданцівській у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_1 знайшла поліетиленовий пакет, де знаходився паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий

31 серпня 2002 року Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Знайдений документ ОСОБА_1 перенесла до місця свого проживання

АДРЕСА_1 та цього ж дня в період часу з 05:00 по 13:50 за допомогою клею вклеїла до нього фото з власним зображенням.

У цей же день приблизно о 13:50 ОСОБА_1 ломбарді «КАПІТАЛ» по

пр. Поштовому, 43/8 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу надала ОСОБА_5, яка виконувала обов'язки експерта оцінювача, підроблений нею за вищевказаних обставин паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 31 серпня 2002 року Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Однак, наданий ОСОБА_1 паспорт громадянина України викликав сумніви у ОСОБА_5, а тому остання викликала співробітників поліції, які в період часу з 14:15 до 14:45 оглянули й вилучили його.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31 липня 2018 року залишив без зміни вирок місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник Єлаєв Ю. Л., не оспорюючи доведеності винуватості та кваліфікації дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши до останньої положення статей 75, 76 КК України.

Захисник вважає, що місцевий суд не врахував повною мірою всіх наявних у провадженні пом'якшуючих обставин, даних про особу засудженої й безпідставно призначив покарання, що є явно несправедливим через суворість. На думку захисника, апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів його скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважала слушними доводи захисника про безпідставність визнання судами рецидиву злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, а тому просила ці судові рішення змінити, виключивши посилання на вказану обставину.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1 у вчиненні підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем і у використанні ОСОБА_1завідомо підробленого документа, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Що ж стосується доводів, викладених у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило призначення несправедливого покарання через його суворість, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

За ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за частинами 1, 4 ст. 358 КК України в межах санкцій, визначених законом, у виді обмеження волі місцевий суд належним чином оцінив усі обставини, що мають істотне значення, зокрема урахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до

ст. 12 цього Кодексу відносяться до категорії невеликої тяжкості,а також усебічно дослідив дані про особу винної, котра неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на спеціальному обліку в лікаря психіатра не перебуває, однак із квітня 2015 року перебуває на такому обліку в лікаря нарколога з приводу виживання алкоголю зі шкідливими наслідками, а також повною мірою урахував дані, що містяться в досудовій доповіді представника уповноваженого органу з питань пробації.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнав сприяння слідству та щире каяття ОСОБА_1, та обставиною, яка його обтяжує, -рецидив злочинів.

Разом із тим, відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всупереч вимогам п. 6

ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить посилання органу досудового розслідування на наявність у кримінальному провадженні обставини, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів, а тому, на думку колегії суддів касаційного суду, визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту про безпідставність визнання місцевим судом зазначеної обставини такою, що обтяжує покарання, на допущені порушення місцевим судом уваги не звернув, натомість у своєму рішенні послався на те, що злочини за цим і попереднім вироками не є тотожними або однорідними, а тому з огляду на положення ст. 67 КК України, які регламентують право суду при призначенні покарання визнати обтяжуючою обставиною «рецидив злочинів», безпідставно погодився з таким висновком місцевого суду.

З огляду на те, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому касаційна скарга захисника Єлаєва Ю. Л. в цій частині підлягає задоволенню, а постановлені в кримінальному провадженні судові рішення - зміні, з мотивувальних частин судових рішень слід виключити посилання судів на наявність у кримінальному провадженні обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1, - рецидив злочинів.

Виключення із судових рішень щодо ОСОБА_1 обставини, що обтяжує покарання, не впливає на остаточну міру покарання, оскільки колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що місцевий суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження та особи засудженої, правильно визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, воно є необхідним та достатнім для виправлення останньої й попередження вчинення нових злочинів.

Вважати призначене засудженій ОСОБА_1 покарання несправедливим через його суворість, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів касаційного суду не знайшла підстав.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ЄлаєваЮ. Л. задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити із зазначених судових рішень посилання на обставину, що обтяжує ОСОБА_1 покарання - рецидив злочинів.

У решті ці судові рішення залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько Н. В. Білик Л. Ю. Кишакевич