Історія справи

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 338/661/17

провадження № 51- 179 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М.О.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Жичицької С.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Донецька Донецької області, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Богородчанського районного Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року за ч. 3 ст. 185 із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богородчанського районного Івано-Франківської області від 17 липня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Згідно з вироком, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за злочини, передбачені ч. 1 ст. 185 КК та ч. 3 ст. 185 КК, 30 травня 2017 року о 10:30, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 таємно викрав із гаманця потерпілої ОСОБА_3, що знаходився в сумці потерпілої, грошові кошти в сумі 2 187 грн.

Апеляційний суд Івано-Франківської області вироком від 09 жовтня 2017 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_2 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 17 липня 2017 року по 09 жовтня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Жичицька С.Р., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду та пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК до 6 місяців арешту. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував позитивних характеристик ОСОБА_2 та пом'якшуючих покарання обставин, а саме: щирого каяття, визнання вини та відшкодування завданої шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника та просив судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши всіх учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Зі змісту скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якоїє виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання

Отже, доводи захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_2покарання є необґрунтованими та неспроможними.

Мотивуючи своє рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та посилення заходу примусу визначеного ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК до 1 року позбавлення волі, суд апеляційної інстанції врахував, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який позитивно характеризується, однак не працює та раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів й на шлях виправлення не став і знову вчинив новий корисливий злочин. Зважено на обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, якими судом було визнано - повне визнання вини, щире каяття, відшкодування заподіяної злочином шкоди.

З огляду на наведене, апеляційний суд призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, захисник у касаційній скарзі не навів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ЖичицькоїС.Р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич В.І. Остапук В.В. Щепоткіна