Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 537/5399/19

провадження № 51-721км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170090001915, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 Кримінального кодексу України (далі КК України);

ОСОБА_8 , 01 грудня 2000 року народження, який народився та проживає в АДРЕСА_2 , та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився та проживає в АДРЕСА_3 ,

виправданих за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі Суд) про скасування ухвали стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, проте суд першої інстанції виправдав ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та перекваліфікував дії ОСОБА_7 на ч.1 ст.186 КК України, а суд апеляційної інстанціїбезпідставно з цим погодився.

Стверджує, що відеозапис із камер відеоспостереження магазину «АТБ-Маркет», наякому чітко простежується послідовність та узгодженість дій обвинувачених в магазині, розподіл ролей між собою, досліджений судами першої та апеляційної інстанцій однобічно, цьому доказу надано неправильну правову оцінку, проте цей відеозапис беззаперечно свідчить про те, що злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07грудня 2020року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 травня 2020року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статей 75 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдано.

За ухвалою Полтавськогоапеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 13 жовтня 2019 року близько 23:40 з метою викрадення продуктів харчування прибув до магазину«АТБ-Маркет», який розташований на вул. Республіканській, 134-А у м. Кременчуці Полтавської області, дезустрів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , з якими спілкувався в торговому залі. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_7 поклав до металевої корзини продукти харчування і не розрахувавшись за товар пройшов повз каси, нереагуючи на зауваження охоронців магазину, направлені на припинення його неправомірних дій, ОСОБА_7 залишив приміщення, тримаючи в руках корзину з продуктами харчування, тим самим заподіявТОВ «АТБ-Маркет» матеріальної шкоди у розмірі 1085,9 грн, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , нічого не придбавши, вийшли через іншу касу і вдвох залишили магазин.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачувалися у відкритому викраденні вказаного майнаТОВ «АТБ-Маркет», вчиненому за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 .

Такі дії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_7 кваліфіковано відповідно до обвинувального акта за ч.2 ст. 186 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч.2 на ч.1 ст.186 КК України, суд першої інстанції зазначив про недоведеність стороною обвинувачення факту відкритого заволодіння майномТОВ«АТБ-Маркет» за попередньою змовою групою осіб та прийшов до висновку про вчинення кримінального правопорушення лише ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, захисник заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом статей 91 92 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Згідно з вимогами статей 370, 373 374 КПК України судове рішення повинно бутизаконним, обґрунтованим і вмотивованим. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст.419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. Призалишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

На думку Суду, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися зазначених вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази винуватості та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності й надав їм належну оцінку.

Надаючи пояснення в судовому засіданні, обвинувачені не заперечували факту перебування разом в магазині «АТБ-Маркет» близько півночі 13 жовтня 2019 року. Прицьому ОСОБА_7 наполягав, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 лише допомогли йому вибрати продукти харчування і жодним чином не були обізнані з його намірами їх викрасти, що підтвердили останні в судовому засіданні.

Свідки сторони обвинувачення працівники магазину «АТБ-Маркет» надали суду показання, що викривають лише ОСОБА_7 , про участь ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у незаконному заволодінні майном нічого повідомити не змогли, анавпаки засвідчили той факт, що останні поводилися спокійно, будь який опір не чинили, належним чином відреагували на зауваження працівників магазину в частині їх зупинки та огляду, приміщення магазину покинули без будь яких претензій до них з боку працівників «АТБ-Маркет».

Суд першої інстанції встановив, що наданий стороною обвинувачення відеозапис з камер відеоспостереження магазину «АТБ-Маркет» підтверджує лише факт знаходження ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у приміщенні магазину у визначений обвинувальним актом час, що останні не заперечували. Будь-яких відомостей щодо незаконного заволодіння чужим майном групою осіб відеозапис немістить. Та обставина, що відповідно до відеозапису ОСОБА_9 особисто поклав до кошика деякі продукти харчування, непідтверджує наявності попередньої змови на їх викрадення, оскільки за показаннями обвинувачених ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_7 надав поради щодо якості окремих продуктів, якими він харчується, та запропонував останньому придбати саме ці продукти, поклавши їх до кошика. Також відеозапис не доводить того факту, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , будучи обізнаними про злочинність наміру ОСОБА_7 , вчиняли дії, направлені на перешкоджання охороні магазину затримати останнього.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відеозапис з камер спостереження магазину не є належним доказом на підтвердження факту існування домовленості на вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, яка є лише припущенням сторони обвинувачення щодо існування останньої.

Отже, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні грабежу за попередньою змовою групою осіб не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом та не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підлягають виправданню за пред`явленим обвинуваченням, а дії ОСОБА_7 за відсутністю вказаної кваліфікуючої ознаки слід перекваліфікувати на ч.1 ст.186 КК України.

З такими висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд під час перегляду провадження в суді апеляційної інстанції, обґрунтувавши належним чином свої висновки.

Зокрема, апеляційний суд врахував відсутність доказів щодо подальшого спільного розпорядження всіма обвинуваченими викраденим майном, для чого у них не було жодних перешкод. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що стороною обвинувачення не спростовано показання ОСОБА_7 , який пояснював у судовому засіданні, що після вчинення злочину всі викрадені продукти приніс додому та пояснив матері, що його пригостили.

Зазначене підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність конкретних домовленостей у обвинувачених на спільне вчинення грабежу.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, які аналогічні доводам його касаційної скарги, навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.419 КПК України.

Підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3