Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

справа № 678/1091/24

провадження № 51-50км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

особи, стосовно якої було подано

клопотання про застосування

примусових заходів медичного

характеру (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024243360000124 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року задоволено заяву потерпілого ОСОБА_8 й кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Зокрема, прокурором було подане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , відповідно до якого було встановлено, що останній вчинив суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Це діяння полягає в тому що ОСОБА_7 10 липня 2024 року о 09:30, перебуваючи на пасовищі неподалік с. Шрубків Меджибізької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час конфлікту із ОСОБА_8 завдав йому дерев`яною палицею один удар в лобну ділянку голови, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року ухвалу суду першої інстанції було залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вказує, що прокурор заявляв клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , однак суд першої інстанції не дотримався вимог статей 512-513 КПК України, оскільки взагалі не розглянув подане прокурором клопотання і, як результат, не встановив необхідності їх застосування або не застосування.

Стверджує, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження на підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, залишив поза увагою те, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не набув статусу обвинуваченого, оскільки до суду направлено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, а тому потерпілий не вправі відмовитись від обвинувачення, яке у цьому випадку відсутнє.

Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення та безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу.

Захисник та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.

Як убачається із матеріалів провадження, до суду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 2-6).

Окрім того, потерпілий ОСОБА_8 подав до суду заяву, згідно з якою він з ОСОБА_7 примирився, пробачив йому і не має до нього будь-яких претензій, тому згідно з положеннями ст. 284 КПК України просив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити у зв`язку з його відмовою від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (т. 1 а.п. 24).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в контексті клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення на підставі ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 КПК України, виходив з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 КК України, відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, і відмова потерпілого від обвинувачення в силу ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, незважаючи на те, що під час досудового розслідування були встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Колегія суддів касаційного суду в цілому погоджується з цією позицією і вбачає необхідним вказати таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій, зокрема, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України упідготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством

Таким чином, право суду закрити провадження у підготовчому засіданні з указаних вище підстав передбачено положеннями КПК України, й достатніх підстав звужувати його лише до ситуації, коли судом був отриманий саме обвинувальний акт, немає.

В контексті цього колегія суддів враховує, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з цієї дефініції, поняття кримінального провадження не зводиться лише до провадження щодо вчинення певного кримінального правопорушення, тобто діяння, яке містить склад відповідного кримінального правопорушення.

Воно стосується діяння, яке передбачене законом України про кримінальну відповідальність, тобто, на думку колегії суддів, стосується й випадків вчинення певною особою певного суспільно небезпечного діяння, за наслідками вчинення якого у передбаченому законом порядку до суду в порядку положень ч.2 ст. 283 КПК України можуть бути направлені й клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

За змістом ч.1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

До таких проваджень відноситься й провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), й за обставин цієї справи воно не пов`язане із домашнім насильством.

Колегія суддів вбачає, що в такому випадку можливість застосування до певної особи примусових заходів медичного характеру саме у примусовому порядку на підставі положень КПК України, тобто в межах кримінального провадження, з огляду на підтверджений факт вчинення такою особою суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, провадження щодо якого здійснюється у формі приватного обвинувачення (крім пов`язаного з домашнім насильством), залежить від волі потерпілої особи щодо можливості здійснювати кримінальне провадження щодо такої особи на будь-якому його етапі до набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано під час підготовчого судового засідання закрив кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, належно проаналізував доводи його апеляційної скарги, надав на них відповіді згідно з вимогами КПК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, під час розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3