Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

справа № 481/476/22

провадження № 51-249км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ясенове 2 Любашівського р-ну, Одеської обл., зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1ст. 115КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту його затримання - з 03 квітня 2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі з 03 квітня 2022 року по день набрання вироком законної сили.

За вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03 квітня 2022 року близько 15:40, перебуваючи на території подвір`я домоволодіння ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ), де між обвинуваченим, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відбулась сварка через те, що останні зробили зауваження ОСОБА_7 , щоб він не спрямовував автомат Калашникова (АК-74), ствол 5,45-мм, номер « НОМЕР_1 », 1986 року виготовлення, виробництва Іжевського машинобудівного заводу, який був у нього в руках, в напрямку людей, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які стояли напроти ОСОБА_7 . Під час цієї сварки ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , який стояв навпроти ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді настання смерті ОСОБА_9 та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, тримаючи в руках вогнепальну зброю, усвідомлюючи, що останній заряджений, націлив ствол автомата в бік ОСОБА_9 та здійснив один постріл військовим патроном 5,45-мм (5,45x39) виробництва Луганського патронного заводу, 1986 року випуску, в грудну клітину ОСОБА_9 , внаслідок отриманого вогнепального поранення ОСОБА_9 впав на землю та помер на місці.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 відразу ж покинув територію вищевказаного домоволодіння та зник з місця скоєння злочину в невідомому напрямку. Цього ж дня о 18:40 ОСОБА_7 був затриманий співробітниками поліції в зв`язку з вчиненням ним кримінального правопорушення.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 03 грудня 2024 року залишив без змін вирок районного суду.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо його підзахисного в суді першої інстанції.

Свою позицію обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і, як наслідок, на призначення покарання.

Зокрема, захисник зазначає про те, що процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснювали неналежні прокурори, оскільки ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованих йому дій ніс військову службу у лавах ТРО, а тому процесуальне керівництво повинні були здійснювати прокурори відповідної військової прокуратури, а не як у даному випадку прокурори Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури.

При цьому звертає увагу взагалі на відсутності в матеріалах провадження доказів на підтвердження повноважень прокурорів у цьому провадженні.

Запевняє, що судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між пострілом та настанням смерті ОСОБА_9 . Під час досудового розслідування не зібрано та не наведено достатніх, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині.

Додає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив стороні захисту у призначенні додаткової експертизи щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_7 та наслідками, адже під час досудового розслідування та судового розгляду справи не встановлено належним чином можливість чи неможливість пострілу без натискання на спусковий гачок, за певних обставин, на які посилалися свідки та сам обвинувачений.

Додає, що під час судових дебатів, зокрема під час виступу ОСОБА_7 , судді перебивали останнього, а право на останнє слово взагалі ОСОБА_7 був позбавлений судом. Звертає увагу, що його підзахисний не давав згоду на проведення судового засіданні в режимі відеоконференції(під час судових дебатів та останнього слова), що, на його думку, свідчить про істотне порушення вимог процесуального закону.

Підсумовуючи, зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи формально кримінальне провадження щодо його підзахисного, не навів обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту та не спростував їх належним чином, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, оскаржувані судові рішення просила залишити без змін.

Мотиви Суду

За змістом статей 433 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд в силу статей 433 438 КПК не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги сторони захисту щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Водночас у касаційній скарзі захисника не порушується питання про недопустимість письмових доказів з огляду на ст. 87 КПК, а йдеться про їх неправильну оцінку, недостовірність та недостатність для висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 . Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченого, потерпілої та свідків, письмовим і речовим доказам у справі, висновкам експертиз, детально відображеним у вироку, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК.

Колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.

Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, ОСОБА_7 , перебуваючи на території подвір`я домоволодіння ОСОБА_8 , з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , де між ними відбулась сварка через те, що останні зробили обвинуваченому зауваження, щоб він не спрямовував ствол автомату Калашникова (АК-74), який був у нього в руках, в напрямку людей, ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ), які стояли напроти ОСОБА_7 . Натомість ОСОБА_7 , діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з мотивів особистої неприязні, тримаючи в руках вогнепальну зброю автомат Калашникова (АК-74), усвідомлюючи, що зброя заряджена, націлив ствол автомата в бік ОСОБА_9 та здійснив один постріл в грудну клітину останнього, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на землю та помер на місці.

За версією сторони захисту, смерть ОСОБА_9 настала від того, що останній намагався вихопити автомат у ОСОБА_7 та стався постріл.

Тобто, засуджений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав частково, не визнав наявностіумислу на вбивство потерпілого, оскільки, з його слів,він діяв необережно.

Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд її спростував належними та допустимими доказами, зокрема: - показання потерпілої ОСОБА_11 (сестри ОСОБА_9 ); свідків: - ОСОБА_12 та ОСОБА_8 (безпосередніх очевидців події), які підтвердили, що допомогли ОСОБА_7 закотити автомобіль в подвір`я, після чого обвинувачений розмахував автоматом, тому ОСОБА_12 зробив зауваження, щоб той направляв дуло зброї в землю, проте обвинувачений здійснив постріл та вбив ОСОБА_9 ; - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які проходили службу в лавах ТРО та підтвердили факт наявності в ОСОБА_7 автомату Калашникова (АК-74) та його обізнаність поводження зі зброєю; - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які підтвердили, що бачили ОСОБА_7 зі зброєю, яку, крім нього, ніхто до рук не брав; - експерта ОСОБА_18 , який підтвердив, що проводив дослідження вогнепальної зброї - автомата Калашникова, який був придатний для стрільби. Зазначив, що для здійснення пострілу з автомату необхідно: приєднати споряджений магазин; зняти з запобіжника; перевести затвор в крайнє заднє положення, тоді патрон стає в патроннику; курок перевести в бойовий звід; натиснути на гачок і відбувається постріл. Можливий постріл без магазину, патрон можна дослати вручну. Експерт зазначив, що для здійснення пострілу потрібно докласти певні фізичні зусилля, це активні дії. Магазин автомата має стати в пази, слід штовхнути, щоб відбулось фіксування зачіпкою, перевести затвор в крайнє заднє положення, бо він підпирається пружиною. Натиснути на гачок спуску теж треба зусилля. Зчеплення курка із гачком відбувається теж із зусиллям. Зазначив, що при поводженні із зарядженою зброєю треба бути максимально обережним.

Крім показань потерпілої, свідків, експерта, які районний суд визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою щодо фактичних обставин кримінального провадження, цей суд послався також на дані, що містяться в: - протоколах огляду місця події від 03 та 04 квітня 2022 року; слідчих експериментів за участі підозрюваного ОСОБА_19 від 05 квітня 2022 року, за участі свідка ОСОБА_8 від 05 квітня 2022 року, за участі свідка ОСОБА_10 від 06 квітня 2022 року; протоколах огляду предметів з фототаблицями від 05 та 06 квітня 2022 року; висновках експертів від 03 травня 2022 року № 86, від 03 травня 2022 року № КСЕ-19/115-22/2541-ФХВР, від 05 травня 2022 року № СЕ-19/115-22/2538-БЛ, від 10 травня 2022 року № КСЕ-19/115-22/2541-БЛ, від 10 травня 2022 року № СЕ-19/115-22/2540-БЛ, від 11 травня 2022 року № 172, від 12 травня 2022 року № СЕ-19/115-22/2539-БЛ, та інших доказах, детально відображених у вироку.

Таким чином, на підставі зазначених вище доказів, які є належними, допустимими та узгоджуються між собою, суди попередніх інстанцій констатували, що в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, об`єктивних підстав сумніватись у їх достовірності в Суду немає, а тому доводи сторони захисту про те, що судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між пострілом та настанням смерті ОСОБА_20 не заслуговують на увагу.

Аргументи адвоката ОСОБА_6 про безпідставну відмову суду про призначення комплексної судової експертизи спростовуються ухвалою районного суду від 23 листопада 2023 року, відповідно до якої колегія суддів зазначила, що стороною захисту не наведено підстав, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК, для проведення експертизи, а тому в задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Твердження сторони захисту про те, що процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснювали неналежні прокурори Верховний Суд уважає неспроможними.

З матеріалів провадження слідує, що після внесення слідчим відділення поліції № 1 Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, постановою заступника керівника Баштанської окружної прокуратури від 03 квітня 2022 року призначено групу прокурорів у складі: прокурора Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_21 , начальника Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_22 , прокурорів цього ж відділу ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , прокурорів Казанського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Старшим групи прокурорів призначено прокурора Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_23 .

На переконання сторони захисту, оскільки ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованих йому дій ніс військову службу у лавах ТРО, тому процесуальне керівництво повинні були здійснювати прокурори відповідної військової прокуратури, а не як у даному випадку прокурори Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури .

Вказане порушення, за міркуванням адвоката ОСОБА_6 , свідчить про те, що зібрані у справі докази є недопустимими, оскільки були отримані під процесуальним керівництвом прокурора, який фактично не мав права брати участь у кримінальному провадженні.

Верховний Суд не може погодитись з таким твердженням захисту.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень.

Законом України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1); єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів та ін. (ч. 5 ст. 7); прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч. 2 ст. 15).

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, поняття «прокурор», яке вживається у КПК, розглядається як посадова особа, яка займає відповідну посаду в органах прокуратури, які складають єдину систему, здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК, а також прокурори вищого рівня, визначених у ч. 4 ст. 36 КПК (Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники).

Положення КПК, на відміну від підслідності, визначеної у ст. 216 цього Кодексу, не закріплюють окремих правил щодо визначення прокурора у кримінальному провадженні, зокрема за суб`єктом вчинення злочину.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, яке стосується загального кримінального злочину і не пов`язаного з проходженням служби, за принципами територіальності прокурорами Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури, а не прокурорами військової прокуратури, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону і не тягне за собою визнання доказів недопустимими, а слідчих і процесуальних дій під час досудового розслідування незаконними.

Доводи захисника про те, що під час виступу ОСОБА_7 в судових дебатах колегія суддів його перебивала, не надала останнього слова, Суд уважає надуманими, оскільки спростовуються звукозаписами судових засідань.

Так, 23 листопада 2023 року завершено стадію дослідження доказів та за згодою учасників провадження ухвалено перейти до стадії судових дебатів. ОСОБА_7 був присутній безпосередньо в судовому засіданні, виступав у судових дебатах майже 20 хв, що також підтверджується журналом судового засідання. Після виступу обвинуваченого, який чітко повідомив, що його завершив, захисниця ОСОБА_29 відмовилась цього дня виступати в судових дебатах, мотивуючи своє рішення тим, що в неї закінчився робочий час. На підставі цього, колегія суддів, узгодивши з учасниками процесу наступну дату судового засідання, відклала судовий розгляд та продовжити судові дебати (виступ захисниці).

27 листопада 2023 року колегія суддів продовжила стадію судових дебатів. Цього дня адвокат ОСОБА_29 , обвинувачений ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_11 та прокурор ОСОБА_23 (кожен окремо) перебували на відеоконференцзв`язку, під час якого виступала захисниця. Після завершення стадії судових дебатів (виступу всіх учасників), учасники обмінялись репліками та обвинуваченому ОСОБА_7 надано останнє слово.

Висловлення адвокатом ОСОБА_6 невдоволення щодо здійснення судового засідання 27 листопада 2023 року в режимі відеоконференції за власною ініціативою суду, оскільки сторона захисту заперечувала проти цього, Верховний Суд уважає необґрунтованими, враховуючи положення ч. 2 ст. 336 КПК, якою, крім іншого, регламентовано, що суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану. З цих підстав колегія суддів не вбачає істотного порушення вимог КПК.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили суду першої інстанції правильно встановити обставини вчиненого.

Верховний Суд погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, та вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність ухвалених судових рішень у цьому кримінальному провадженні.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3