Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

справа № 275/328/23

провадження № 51-800 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060420000031 від 20 січня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 361 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Брусилівський районний суд Житомирської області вироком від 24 травня 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 361 КК України та призначив покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднав невідбуте ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2021 року та призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вирішив питання щодо запобіжного заходу, цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.

За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, 16 листопада 2022 року у вечірній час ОСОБА_6 зайшов через незачинені двері до будинку свого знайомого ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи в середині будинку, ОСОБА_6 виявив, що власник спить, та таємно, повторно, в умовах воєнного стану викрав мобільний телефон торгівельної марки Samsung Galaxy, модель А 22 4/64 GB, вартістю 5800 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, розпоряджаючись викраденим мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_7 , 16 листопада 2022 року, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з прямим умислом, направленим на здійснення протиправних дій в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп`ютерних мереж і мереж електрозв`язку, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у формі підробки та витоку інформації та бажаючи їх настання, використовуючи мобільний термінал, зайшов у додаток «Приват 24» потерпілого ОСОБА_7 , несанкціоновано втрутився в роботу програмно-технічного комплексу, що виразилось у вводі персонального ідентифікаційного номеру платіжної картки, що належить потерпілому і, використовуючи пін-код, який зберігався на акаунті мобільного телефону, отримав доступ до електронної автоматизованої системи банкомату та перевів грошові кошти в сумі 1439,20 грн із банківського рахунку потерпілого ОСОБА_7 свій рахунок, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив останньому майнову шкоду на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_6 16, 17, 18, 22 листопада 2022 року таємно умисно повторно через додаток віддаленого доступу до автоматизованої системи АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24» та SIM-картки, зареєстровував особисті кабінети та заповнював заявки-анкети на отримання кредитів від імені потерпілого ОСОБА_7 на сайтах ТОВ «СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН», ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та отримав незаконний доступ до управління послугами по визначеним карткам, що призвело до спотворення процесу обробки інформації, отримавши кредити від вищевказаних товариств на суму 200, 500, 1000, 200, 300 грн відповідно.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення. У порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за епізодами повторних крадіжок майна (грошових коштів) ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України: 16 листопада 2022 року на суму 1439,20 грн, 16 листопада 2022 року на суму 200 грн, 17 листопада 2022 року на суму 500 грн, 18 листопада 2022 року на суму 1000 грн, 18 листопада 2022 року на суму 200 грн, 22 листопада 2022 року на суму 300 грн, скасував, а провадження в цій частині закрив на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв?язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. В іншій частині вирок залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, частинами 1, 2 ст. 361 КК України.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги, зокрема зазначає, що:

· його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена належними доказами. Зауважує, що потерпілий тривалий час не звертався до правоохоронних органів із заявою про викрадення телефону. Стверджує, що він користувався мобільним телефоном і банківським рахунком потерпілого з дозволу останнього;

· потерпілий та свідки надали суду суперечливі показання, однак суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання сторони захисту про перехресний допит потерпілого зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чим порушили право засудженого на захист, отже показання потерпілого є недопустимим доказом;

· суди однобічно трактували показання спеціаліста ОСОБА_11 , який фактично підтвердив доводи про те, що потерпілий добровільно надав доступ до додатку «Приват 24»;

· слідчий експеримент, проведений з обвинуваченим у будинку потерпілого, є недопустимим доказом, оскільки здійснений без дозволу потерпілого у його житлі та без письмового роз`яснення ОСОБА_6 прав та обов`язків; вказана слідча дія не має ознак відтворення, фактично був здійснений допит останнього на місці події; відеозапис слідчого експерименту неодноразово переривався. Зауважує, що він оговорив себе під час проведення слідчого експерименту внаслідок погрози з боку слідчої ОСОБА_12 ;

· судами були порушені приписи ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а судові рішення є невмотивованими та не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу сторони захисту від інших учасників провадження до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Сторона захисту підтримала подану касаційну скаргу, просила скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, що його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена належними доказами

На обґрунтування своїх доводів, засуджений зазначає, що він користувався мобільним телефоном і банківським рахунком потерпілого з дозволу останнього в рахунок погашення боргу. Стверджує, що потерпілий та свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали суду суперечливі показання, проте суди безпідставно відмовили стороні захисту у задоволенні клопотання про перехресний допит потерпілого зі свідками, чим порушили його право на захист. Наголошує, що показання потерпілого є недопустимим доказом. На думку засудженого, суди однобічно трактували показання спеціаліста ОСОБА_11 .

За результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 361 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах доказами, які всебічно і повно досліджені в ході судового розгляду та об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, місцевий суд в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку допитав обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , а також спеціаліста ОСОБА_11 , зміст показань яких детально викладений у вироку.

Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема:

-даними протоколу огляду місця події від 20 січня 2023 року, відповідно до якого оглянуто домоволодіння ОСОБА_7 , з якого було викрадено мобільний телефон останнього;

-даними виписки з банківського рахунку, належного ОСОБА_7 , якими, зокрема, підтверджуються переводи та зарахування коштів по рахунку в період часу з 16 по 23 листопада 2022 року, а саме виплати займів з онлайн ресурсів, неодноразові поповнення мобільного телефону N НОМЕР_1 , переказ коштів у сумі 1439,20 грн з карткового рахунку;

-даними висновку експерта N? CE-19/106-23/864-ТВ від 25 січня 2023 року, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону Samsung Galaxy, модель А 22 4/64 GB станом на листопад 2022 року становила 5800 грн;

-даними протоколу огляду предмета від 23 січня 2023 року, у ході якого оглянуто квитанцію з ломбарду «Скарбниця», яку надав добровільно ОСОБА_13 , N? А38847892, договір від 22 листопада 2022 року N? 817-22027127;

-даними протоколу огляду мобільного телефону від 25 січня 2023 року, у ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_6 «Самсунг А01», з якого ОСОБА_6 здійснив вхід в мобільний додаток банку «Восток» та сформував виписку по рахунку в електронній формі;

-даними виписки з рахунку в банку «Восток», надану власником ОСОБА_6 , відповідно якої, зокрема 16 листопада 2022 року було надходження на рахунок в сумі 1420 грн, надалі відбувалися нарахування та списання коштів у різних сумах; даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27 січня 2023 року, у ході якого на підставі ухвали слідчого судді від 27 січня 2023 року було отримано інформацію щодо банківських рахунків в АТ «Приватбанк» за період з 16 листопада по 06 грудня 2022 року, рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , картка № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ;

-даними протоколу слідчого експерименту від 28 січня 2023 року за участю свідка ОСОБА_10 , у ході якого він, вказав, де саме відбувалося розпивання алкогольних напоїв 16 листопада 2022 року за участю ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_16 ;

-даними протоколу слідчого експерименту від 28 січня 2023 року за участю свідка ОСОБА_13 , в ході якого він, зокрема, указав за яких обставин йому зателефонував ОСОБА_6 та запропонував поїхати в м. Київ, як здавав у ломбард телефон на своє ім`я;

-даними квитанції від 27 січня 2023 року, відповідно до якої ТОВ «Таліон Плюс» погашено заборгованість у розмірі 2998 грн, платник - номер абонента НОМЕР_1 ;

-даними протоколу слідчого експерименту від 30 січня 2023 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 , в ході якого останній у будинку потерпілого ОСОБА_7 показав, де 16 листопада 2022 року знаходився мобільний телефон потерпілого, який він забрав, і яким чином він проникав та покинув приміщення. Також ОСОБА_6 показав, як за місцем свого проживання після отримання телефону зайшов під акаунтом потерпілого в додаток «Приват 24», перевів кошти в сумі 1420 грн на картку та на мобільний телефон, які використав на власні потреби, оформив кредити від імені потерпілого шляхом входу в додаток «Приват 24», через Банк ID на мікрофінансових організаціях взяв кредити, загалом 5 кредитів, надавши дані потерпілого, які брав з «Приват 24» на телефоні;

-даними протоколу тимчасового доступу від 21 березня 2023 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді від 28 лютого 2023 року отримано доступ до відомостей оператора ПрАТ «Водафон» щодо абонентських з`єднань мобільного терміналу за imei НОМЕР_6 , imei НОМЕР_7 , якими користувався ОСОБА_6 , та рух коштів за ними. Згідно з наданою інформацією, з 18 листопада 2022 року за даними терміналами було користування за номером НОМЕР_8 та НОМЕР_9 в с. Хомутець, с. Кочерів, с. Брусилів, відправлялись текстові повідомлення на контакт Бістрозайм, Готівочка, Смартівей, Приватбанк, Зекредіт, Кліккредіт, Касаюа, Містеркеш, Мілоан, Тенго тощо.

Погоджуючись з рішенням місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 361 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку та відповідають фактичним обставинам справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитаний безпосередньо в судах першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що саме зі згоди потерпілого для погашення боргу останнього шляхом доступу до додатку «Приват 24» під іменем потерпілого взяв кошти, що були на картці та кілька кредитів. Стверджував, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому не пам`ятає, як передав йому телефон, а свідок ОСОБА_13 його оговорив, оскільки вони з ним побилися.

Разом з тим, суди позицію обвинуваченого ОСОБА_6 про невизнання винуватості оцінили критично, розцінивши її як намір уникнути відповідальності за фактично вчинене та як спосіб захисту. Водночас дійшли висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.

У той же час, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 спростовуються іншими дослідженими місцевим судом доказами, зокрема:

-показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що 16 листопада 2022 року він, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9 після роботи розпивали алкоголь на вулиці, після чого він пішов до хати та заснув, двері не зачиняв. Зранку не знайшов свій телефон Самсунг, його з дому зазвичай не виносив, мав інший, а цей використовував для спілкування з донькою та користування додатками. До того дня в нього вдома бували ОСОБА_17 і ОСОБА_10 , вони ж знали за сенсорний телефон та, де він зберігається. На наступний день після крадіжки потерпілий зібрав усіх, з ким напередодні вживав алкоголь та запитав про телефон, ніхто не знав, де він дівся. Про зникнення грошей з зарплатної картки та оформлення кредитів дізнався від колекторів. Десь через місяць після крадіжки телефону приїхала донька та вияснила в банку, як оформлялися кредити та куди переводились кошти. Ніяких боргів перед ОСОБА_6 він не мав, бачився з ним рідко. На телефоні паролю не мав, в «Приват 24» заходив інколи. Після зникнення телефону він двічі ходив у поліцію, вони нічого не робили, а коли пізніше приїхала донька, то поїхали в відділ у м. Коростишів, де і завели справу та повідомили, що телефон у ломбард здав ОСОБА_13 ;

-показаннями свідка ОСОБА_13 , який пояснив суду, що в листопаді 2022 року зателефонував ОСОБА_6 , запропонував поїхати в м. Київ на автомобілі свідка, з ними поїхав і ОСОБА_18 ОСОБА_6 казав, що хоче здати телефон в ломбард, модель «Самсунг», сенсорний та попросив це зробити ОСОБА_13 , який погодився, здав телефон і отримав гроші в сумі 3700 грн. ОСОБА_6 розрахувався з ними за поїздку, інші кошти забрав та повідомив, що це телефон ОСОБА_7 , яким чином він мав телефон не розказував, казав, що «намутив» його. Про подію крадіжки свідок не знає нічого, квитанцію з ломбарду зберіг, щоб не було проблем. З ОСОБА_6 були конфлікти вже після поїздки в м. Київ, але між ними неприязні відносини відсутні;

-показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які надали суду першої інстанції показання з приводу того, що вони з потерпілим та ОСОБА_6 вживали алкоголь, після чого розійшлися по домам. На наступний день ОСОБА_7 питав у всіх, чи не бачили його телефон і чи його не взяв хтось з них, на що всі відповіли, що не брали. За борги потерпілого перед ОСОБА_6 не знають;

-показаннями спеціаліста ОСОБА_11 , який повідомив суду, що він є керівником відділення Приватбанку, вказав, що на скільки йому відомо, зайти в додаток «Приват 24» можна знаючи пароль або шляхом встановлення нового паролю, для чого потрібне користування номером телефону, вказаним банку при отриманні картки та пін-кодом картки, автозаповнення паролю немає в мобільному додатку.

До того ж суди встановили, що ОСОБА_6 фактично не заперечував факт втручання й користування акаунтом потерпілого в додатку «Приватбанк» для отримання й розпорядження коштами в розмірах, вказаних в пред`явленому обвинуваченні.

У свою чергу, суди дійшли слушного висновку, що показання ОСОБА_6 про добровільну передачу телефону потерпілим також спростовуються показаннями останнього, в яких ОСОБА_7 послідовно заперечував такі факти, та показаннями свідків, які вказували, що потерпілий після зникнення телефону не знав де дівся його телефон та вважав його викраденим, про борги не вказував ні він, ні ОСОБА_6 .

Разом з тим, суди обґрунтовано зазначили, що ані потерпілий, ані свідки, з якими ОСОБА_6 тривалий час знайомі, не вказували суду про наявність будь-яких боргових зобов`язань потерпілого перед ОСОБА_6 в період часу, що передував вчиненню злочинів. Водночас суди зауважили, що інформація про добровільну передачу потерпілим телефона ОСОБА_6 в день розпивання напоїв як відшкодування боргу для подальшого отримання кредитів під ім`ям потерпілого й розпорядження його телефоном вперше повідомлена ОСОБА_6 лише після дослідження письмових доказів та показань свідків в ході судового розгляду.

Крім того, суди дійшли переконання, що твердження сторони захисту про надання безпосередньо потерпілим паролю до додатку також суперечить сукупності досліджених доказів. Зокрема судами зазначено, що потерпілий в судовому засіданні вказував, що в телефоні не було паролю, а в додатку «Приват 24» був, однак 16 листопада 2022 року в ході спільного вживання алкогольних напоїв його знайомі, зокрема ОСОБА_6 , мали можливість побачити пароль, коли потерпілий перевіряв наявність зарплати на рахунку.

За змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

У той же час, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що доводи сторони захисту про недопустимість показань потерпілого та свідків через не проведення їх перехресного допиту є необґрунтованими, оскільки потерпілий та свідки безпосередньо допитувалися в суді першої інстанції, захисник та обвинувачений мали змогу задавати їм відповідні питання, та реалізували свої права в цій частині.

Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що показання потерпілого та свідків об`єктивно доповнюють та підтверджують одне одного (у тому числі й інші докази), є суб`єктивним поглядом конкретної фізичної особи на певні події зі сторони, але одночасно ці пояснення є послідовними щодо фактичних обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Разом з тим суд зауважив, що деякі неспівпадіння в обставинах події жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_6 , як і незначні розбіжності.

3 огляду на вказане, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що показання ОСОБА_6 про добровільну передачу йому потерпілим ОСОБА_7 телефону та про згоду останнього на отримання кредитних коштів, розпорядження зарплатою та телефоном не є слушними.

У той же час за результатом судового розгляду суди дійшли переконання, що роздруківки про рух коштів по рахункам, їх суми та час транзакцій, номер мобільного телефону, на який переводились кошти потерпілого, та який використовувався в телефоні обвинуваченого, дати перебування ОСОБА_19 в м. Київ згідно з відомостями мобільного оператора, зафіксовані розміри кредитів на ім`я потерпілого та факт їх погашення обвинуваченим, показання свідків та потерпілого - все це в сукупності поза розумним сумнівом підтверджує доведеність обвинувачення про умисне викрадення та подальше розпорядження ОСОБА_6 телефоном потерпілого, втручання його та користування автоматизованими системами під акаунтом та від імені потерпілого для отримання кредитів та розпорядження коштами потерпілого.

Разом з тим, зі змісту показань потерпілого, які оцінені судами, убачається, що ОСОБА_7 звернувся вдруге до іншого відділу поліції, у зв`язку із тим, що зі сплином часу зрозумів, що стосовно нього було скоєно злочин.

Тож суди обґрунтовано зазначили, що посилання ОСОБА_6 на те, що минув тривалий час між подією злочину та зверненням потерпілого до правоохоронних органів не спростовує винуватість першого у вчиненні правопорушень, оскільки строк звернення потерпілого з заявою про вчинення кримінального правопорушення у цьому випадку не має значення для оцінки подій.

Варто зауважити, що у разі перевірки правильності застосування судами нижчого рівня норм права Верховний Суд не має компетенції оцінювати докази з точки зору їх достовірності, однак може оцінювати з погляду належності, допустимості та достатності їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, що слідчий експеримент за участю обвинуваченого є недопустимим доказом, оскільки проведений без дозволу потерпілого у його житлі та без роз`яснення ОСОБА_6 прав і обов`язків; ця слідча дія не має ознак відтворення, а фактично була проведена з метою отримання показань ОСОБА_6 на місці події; ОСОБА_6 оговорив себе під час проведення цієї слідчої дії під примусом слідчої ОСОБА_12 ; відеозапис слідчого експерименту неодноразово переривався; протокол, складений за результатом указаної слідчої дії не відповідає вимогам КПК України

Так, приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів ? протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням установленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_6 відтворив свої дії щодо викрадення телефону потерпілого, добровільно вказавши на місце вчинення злочину, обставини його вчинення, місце знаходження телефону та потерпілого під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Разом з тим, засуджений також показав, куди він відніс викрадений телефон, як він ним розпорядився і вказав, як здійснював переказ коштів з «Приват24» та укладав кредитні договори від імені потерпілого, що повністю узгоджується з метою та порядком проведення слідчого експерименту, встановленим КПК України.

Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду погодився з місцевим судом, який встановив, що дані протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 є допустимим доказом.

Так, судами встановлено, що ця слідча дія проведена у житлі потерпілого за його згодою, наявною на відеозаписі та в заяві, яка міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 268).

Щодо переривання відеозапису, то судами також встановлено, що це пояснюється проведенням слідчої дії в двох місцях - у будинку потерпілого та біля будинку обвинуваченого (стороною захисту не заперечується факт проведення однієї слідчої дії за двома різними адресами). Водночас цей протокол, складений за результатом проведення вказаної слідчої дії, не містить будь-яких зауважень та відповідає вимогам КПК України.

Не залишились поза увагою судів також доводи сторони захисту про те, що в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 не роз`яснено його права та обов`язки.

Спростовуючи вказані доводи, суди слушно зазначили, що у відповідній графі протоколу є підпис підозрюваного щодо роз`яснення йому прав в ході цієї слідчої дії. До того ж, як убачається з відеозапису, в ході проведення слідчого експерименту слідча ОСОБА_12 констатувала факт роз`яснення прав підозрюваному ОСОБА_6 та переконалася у тому, що останній зрозумів роз`яснені йому права. У зв`язку з цим, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відсутність роз`яснення процесуальних прав ОСОБА_6 саме на відеозаписі не є істотним порушенням вимог КПК України та не впливає на допустимість отриманих доказів.

Не знайшли свого підтвердження також твердження засудженого про те, що під час проведення слідчого експерименту він оговорив себе, оскільки слідча ОСОБА_12 пригрозила застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, під час допиту в якості свідка слідча ОСОБА_12 повідомила суду, що вона роз`яснювала ОСОБА_6 норми КПК України щодо можливості застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку із підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень під час іспитового строку. Тож, суди дійшли слушного висновку, що вказане не могло бути достатньою причиною для ОСОБА_6 оговорювати себе. До того ж колегія суддів звертала увагу і на відсутність у матеріалах справи інформації про звернення останнього до правоохоронних органів про вчинення стосовно нього злочинів з боку уповноважених осіб.

Отже, доводи засудженого в цій частині також не є слушними. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про допустимість фактичних даних слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_6 , а також про відповідність протоколу цієї слідчої дії вимогам КПК України.

Решта доводів касаційної скарги засудженого висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84-86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи засудженого про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, частинами 1, 2 ст. 361 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

В той же час, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 не містить конкретного обґрунтування, а судом касаційної інстанції не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412 413 КПК України, а відтак й необхідності зміни або скасування судових рішень на підставах, передбачених частинами 1, 2 ст. 438 КПК України.

Керуючись статтями 376 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2025 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3