Історія справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Григор'єва І.В.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Гладкий О.Є.,

захисник Шолох О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ШолохО.В.на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270270001100, стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про зміну вироку апеляційного суду стосовно засудженого ОСОБА_3 та застосування до останнього положень ст. 75 КК України, вважаючи його виправлення можливим без ізоляції від суспільства. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 420 КПК України, оскільки вирок суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України судом першої інстанції, що призвело до невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості, було визнано обґрунтованою.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задоволено, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасовано. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 КК України, та призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

29 вересня 2017 року приблизно о 17 год 30 хв ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, знаходячись на залізничному мосту на вул. Підводника Кітицина у с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, шляхом ривка, намагався відкрито викрасти жіночу сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 300 грн, що належить ОСОБА_4, чим намагався спричинити останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки потерпіла ОСОБА_4 втримала свою сумку.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Захисник у засіданні касаційного суду підтримала подану нею скаргу та просила скаргу задовольнити.

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів касаційної скарги захисника.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Частина 1. Якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.2 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

Частина 2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом у касаційній скарзі не оспорюються.

Розгляд касаційної скарги Суд здійснює в частині дотримання апеляційним судом правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості.

5.1 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання

Суд доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, щодо невідповідності призначеного покарання апеляційним судом тяжкості вчиненого злочину та особі винного через суворість вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_3 при призначенні покарання останньому, зазначив, що вчинений ним злочин є тяжкий. Наведені судом дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, має незадовільний стан здоров'я - інвалід ІІ групи, перебуває на лікуванні в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері з діагнозом РРТБ легень. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив, обставинами, які пом'якшують покарання, визнав щире каяття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На вказаний вирок суду першої інстанції прокурором було подано апеляційну скаргу щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності покарання внаслідок м'якості.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до положень кримінального процесуального закону. Вирок апеляційного суду, яким призначено ОСОБА_3 більш суворе покарання, що слід відбувати реально, відповідає вимогам ст. 420 КПК України, оскільки містить належне обґрунтування, із викладенням достатньо чітких й зрозумілих мотивів ухваленого рішення, підстав з якими не погодитись Суд не вбачає.

Так, апеляційним судом обґрунтовано зауважено, що суд першої інстанції не дав належної оцінки даним про особу обвинуваченого, не врахувавши того, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення, у тому числі, корисливих злочинів, середньої тяжкості та тяжких, відбував покарання в установах виконання покарань, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти корисливі злочини, що свідчить про його очевидну стійку антисоціальну спрямованість та небажання стати на шлях виправлення.

Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано спосіб вчинення злочину, а саме зухвалість дій обвинуваченого, який у денний час, намагався шляхом ривка відкрито заволодіти сумкою потерпілої і це йому не вдалося лише завдяки тому, що потерпіла вчинила опір і змогла втримати свою сумку.

Апеляційним судом не залишено й поза увагою незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, що був врахований судом першої інстанції. Втім слушно зазначено, що такий стан здоров'я та лікування в обласному протитуберкульозному диспансері не завадили йому вчинити тяжкий корисливий злочин під час перебування на цьому лікуванні. Наявність також задовільної характеристики за місцем проживання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи обвинуваченого, беззаперечно не свідчить про його позитивну поведінку.

Отже, за вчинений ОСОБА_3 тяжкий злочин, враховуючи дані про його особу, обставини та спосіб вчиненого злочину, призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки не свідчить про його надмірну суворість.Таке покарання є справедливим та домірним вчиненому, буде сприяти виправленню останнього та попередженню вчинення нових злочинів.

Під час касаційного розгляду Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ОСОБА_3 тяжкості кримінальних правопорушень й особі засудженого через суворість, тому підстави, передбачені ст. 438 КПК України, для скасування судового рішення та задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Шолох О.В. залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів І.В. Григорєва Т.В. Шевченко