Історія справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 235/4937/17

провадження № 51-8193 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017050410002016 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Перевальська Луганської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 186 КК України - на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 186 КК України - на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 9 ст. 100 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію велосипеду марки «Україна» як засобу вчинення злочину.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 06 серпня 2017 року приблизно о 07:50 год у м. Покровську умисно, відкрито, шляхом ривку заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_2 в якій знаходився мобільний телефон , чим заподіяв їй матеріальної шкоди на суму 273.60 грн.

Він же 18 серпня 2017 року приблизно о 14:45 год у м. Покровську повторно, умисно, відкрито, шляхом ривку заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_3, в якій знаходився мобільний телефон, планшет та гроші, чим заподіяв їй матеріальних збитків на суму 7750,14 грн, а також 07 вересня 2017 року за аналогічних обставин заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_4, в якій знаходився мобільний телефон, гаманець та гроші, чим заподіяв їй матеріальних збитків на суму 6579,08 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що йому під час досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції не було роз'яснено його права на безоплатну правову допомогу, чим порушено його право на захист. Крім того, засуджений стверджує про відсутність в матеріалах кримінального провадження журналів судових засідань, що є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

У касаційній скарзі засуджений зазначає про порушення його права на захист, проте зазначені доводи є безпідставними.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування було дотримано положення ст. 20 КПК України та ОСОБА_1 було роз'яснено його права, у тому числі право на захист і на можливість призначення йому безоплатного захисника, проте від послуг захисника він відмовився, про що в матеріалах провадження міститься розписка підозрюваного ОСОБА_1

У свою чергу суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання на виконання вимог ст. 345 КПК України вручив обвинуваченому пам'ятку про права та обов'язки, з'ясував: чи зрозумілі йому ці права, чи не потребує обвинувачений захисника та чи не пов'язана така відмова з його матеріальним станом і роз'яснив право на залучення безоплатного захисника за рахунок держави. Оскільки ОСОБА_1 заявив, що не потребує захисника, свої права буде захищати самостійно, а участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою, то порушень права на захист суд касаційної інстанції не вбачає.

Твердження засудженого про те, що внаслідок відсутності захисника він не зміг ефективно здійснювати свій захист, не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.

Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав або кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Як видно з матеріалів провадження, суд здійснив усі передбачені законом заходи для надання обвинуваченому можливості на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, зокрема, правом на захист. Об'єктивних даних про порушення судом прав ОСОБА_1, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України, ст. 20, ч.ч. 3, 4 ст. 42 КПК України, у матеріалах справи не міститься.

Так само безпідставним є і твердження засудженого про відсутність у матеріалах кримінального провадження журналів судового засідання в електронному вигляді.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 412 КПК України передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Згідно з наявними матеріалами, судове провадження в суді першої інстанції фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, під час судового засідання вівся журнал судового засідання. До матеріалів провадження додано усі журнали судових засідань та технічні носії інформації, на яких зафіксовані всі процесуальні дії, проведені на стадіях судового розгляду. Технічні носії інформації належної якості, яка є достатньою для прослуховування та з'ясування перебігу судового процесу, переривань звукозапису, які б свідчили про неповноту відображення судового процесу на технічному носії, не встановлено.

За викладених обставин колегія суддів не вбачає будь-яких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець