Історія справи

Постанова ККС ВП від 17.04.2019 року у справі №556/1203/17

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Григор'єва І.В.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Ковальчук О.С.,

захисник КрестинськаЛ.А.,

представник потерпілої ОСОБА_3,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника КрестинськоїЛ.А. в інтересах засудженого ОСОБА_4, на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180230000241,

стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник вимагає змінити судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної статті, оскільки умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5 у засудженого ОСОБА_4 не було. Крім того, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, оскільки під час судового розгляду засудженого ОСОБА_4 позбавлено можливості відмовитись від давання показань, що вказує на порушення права на захист. Також вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, так як не враховано відмову ОСОБА_4 у доведенні злочину до кінця, його особу та пом'якшуючі покарання обставини.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років шість місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишено до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 19133, 41 грн майнової шкоди в рахунок понесених витрат на лікування та 70000 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

За ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу захисника Крестинської Л. А. залишено без задоволення, а вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_4 - без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VIII, вирішено питання щодо зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_4 терміну його попереднього ув'язнення.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11 квітня 2017 року близько 13 год., ОСОБА_4 перебуваючи в будинку за місцем проживання на АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки, умисно, протиправно з метою позбавлення життя наніс не менше двох ударів сокирою в голову своїй матері ОСОБА_5, яка проживає разом з ним.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_5, вибіг за матір'ю на присадибну земельну ділянку поблизу господарства, умисно наніс один удар лопатою у шию ОСОБА_5 та з метою приховання своїх злочинних дій намагався закопати тіло потерпілої на городі, виявивши, що вона ще жива, перетягнув тіло на траву та залишив його без надання допомоги, тобто, виконавши всі необхідні дії для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі.

Згідно з висновком експерта від 12 червня 2017 року №121 потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, перелому лобної кістки зліва, струсу головного мозку, забійної рани лоба, рубано-рваної рани шиї з пошкодженням хрящів гортані, стравоходу, дефекту глотки, відкритого перелому 2-3-4 п'ястових кісток лівої кисті з пошкодженням сухожилків згиначів та розгиначів, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Вказані дії засудженого ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5

3. Доводи учасників судового провадження

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції подану скаргу підтримала, просила її задовольнити та змінити судові рішення, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор під час касаційного розгляду заперечував доводи, наведені в касаційній скарзі захисника.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 15. Замах на злочин

Частина 1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Частина 2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

4.1.2 Стаття 50. Поняття покарання та його мета

Частина 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

4.1.3 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

4.1.4 Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

Частина 3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів, викладених у скарзі, щодо дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при дачі показань в суді першої інстанції, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій засудженого, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи касаційної скарги захисника Крестинської Л.А. щодо недотримання судом вимог кримінального процесуального закону, що призвело, на її думку, до порушення права на захист засудженого ОСОБА_6, оскількийому не було роз'яснено право відмовитися від давання показань є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до початку підготовчого судового засідання засудженому ОСОБА_4 вручена пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки, що підтверджено розпискою (т. 1, а.к.п.20).

Згідно з даними, що містяться на технічному носії запису судового засідання суду першої інстанції, Судом встановлено, що після оголошення короткого викладу обвинувального акта прокурором, роз'яснення суті обвинувачення, визнавши свою вину частково, обвинувачений добровільно розпочав давати показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, що свідчить про можливість у обвинуваченого ОСОБА_4 скористатися своїм правом на відмову від давання показань. При цьому будь-яких зауважень від захисника КрестинськоїЛ.А., яка була присутня в судовому засіданні під час допиту обвинуваченого, не надходило.

Отже доводи, наведені в касаційній скарзі захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 не було роз'яснено право на відмову від давання показань, що вказує на порушення його права на захист, Суд вважає неспроможними.

5.3 Щодо правильності кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України

Доводи касаційної скарги захисника щодо перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України є необґрунтованими.

Згідно з встановленими судами фактичними обставинами кримінального провадження, ОСОБА_4, діючи умисно, з метою протиправного позбавлення життя своєї матері ОСОБА_5, під час суперечки наніс їй не менше двох ударів сокирою у голову.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння смерті потерпілій, наздогнав ОСОБА_5 на присадибній ділянці, де наніс ще один удар гострою металевою частиною лопати в шию, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження, що згідно з висновком експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння(т. 1, а.к.п. 69-70).

З огляду на обставини кримінального провадження, характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_4, спрямованих на позбавлення життя іншої людини, поведінку до, під час і після вчинення злочину, локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілої та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, зокрема нанесення ударів сокирою у життєво-важливі органи та лопатою у шию ОСОБА_5, свідчать про те, що засуджений у даному випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть її смерть.

Однак, смерть ОСОБА_5 не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_4, оскільки потерпілій своєчасно було надано медичну допомогу, відповідно дії засудженого було кваліфіковано як закінчений замах на умисне вбивство.

Як встановив суд, хоча ОСОБА_4 уже після завдання ним не менше двох ударів сокирою в голову, одного удару лопатою у шию потерпілій ОСОБА_5 та прикопуючи тіло потерпілої з метою приховання своїх злочинних дій, виявив, що остання ще жива, залишив її на городі поблизу господарства без надання допомоги, не може свідчити про його добровільну відмову від доведення злочину до кінця, оскільки він вчинив усі дії, які вважав за необхідне виконати для вбивства потерпілої, вважав, що вона мертва, коли намагався закопати тіло, однак смерть потерпілої не настала з вищенаведених причин, які не залежали від його волі.

Таким чином ОСОБА_4, завдавши потерпілій декілька ударів в життєво-важливі органи - голову та шию, діяв з прямим умислом на позбавлення життя своєї матері ОСОБА_5, однак смерть потерпілої не настала з причин, які не залежали від волі засудженого, а тому підстав для перекваліфікації його дії з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України Суд не вбачає.

5.4 Щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості

Суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахувавши повною мірою тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу засудженого, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, призначив покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк дев'ять років і шість місяців, з урахуванням загальних засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, Суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, ретельно перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника, що є аналогічними викладеним у касаційній скарзі, та спростував їх з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення щодо призначеного судом першої інстанції покарання.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_4, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь закінчення злочинного умислу обвинуваченого, обставини, які обтяжують покарання, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, дані про його особу, зокрема, часткове визнання вини, його поведінку до вчинення злочину, а саме наявність конфліктів з матір'ю та її побиття. Також, з урахуванням доведеності винуватості у вчиненні злочину засудженим ОСОБА_4 з прямим умислом на позбавлення життя своєї матері ОСОБА_5, судом апеляційної інстанції враховано й те, що лише надання своєчасної медичної допомоги, допомогло врятувати життя потерпілої при наявності отриманих тяжких тілесних ушкоджень, їх характеру та локалізації.

5.5 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Під час касаційного розгляду Суд не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, тому підстави, передбачені ст. 438 КПК України для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги, відсутні.

Керуючись статтями 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Крестинської Л.А. в інтересах засудженого ОСОБА_4залишити без задоволення.

Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2018 року стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів І.В. Григорєва С.О. Стороженко