Історія справи

Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 695/1873/17

провадження № 51-8277км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддівБілик Н.В., Голубицького С.С.,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника Червінської М.П., Шевченко О.О., ОСОБА_1 Лисенка В.А.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мехедівка Драбівського району Черкаській області, жителя АДРЕСА_3, раніше судимого 22 липня 2004 року Драбівським районним судом Черкаської області за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, звільненого 16 квітня 2014 року умовно-достроково, з невідбутим строком 3 роки 1 місяць 3 дні,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 цього Кодексу.

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. Відповідно до статті 71, частини 4 статті 81 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці. На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.

2. ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні зберіганні та носінні вогнепальної зброї, вчиненому в м. Золотоноші Черкаської області за обставин, детально викладених у вироку. Судом установлено, що наприкінці березня 2017 року на сміттєзвалищіна вул. Жашківській ОСОБА_1 знайшов обріз мисливської рушниці, який є вогнепальною зброєю, переніс його до місця свого проживання на АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу, а потім 11 травня 2017 року переніс на вул. Скляренка, 8. В цей же день приблизно о 15:30 в ході проведення обшуку зазначений предмет був виявлений та вилучений працівниками поліції.

3. Апеляційний суд Черкаської області 03 травня 2018 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання й ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за частиною 1 статті 263 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. На підставі статті 71 цього Кодексу за сукупністю вироків визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. Засуджений за змістом касаційної скарги просить на підставах, визначених пунктами 2 - 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статті 370 КПК, адже у ньому не наведено достатніх мотивів на спростування висновків суду першої інстанції щодо можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

5. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали скаргу та просили звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого, пославшись на практику Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 КК у разі призначення покарання за сукупністю вироків.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.

9. Доводи про порушення загальних засад призначення покарання засудженому є безпідставними.

10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

11. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що обираючи засудженому вид та розмір покарання суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення.

12. Зокрема, місцевий суд визнав пом`якшуючими покарання обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Також не залишилися без оцінки суду позитивна характеристика ОСОБА_1 за місцем проживання, наявність на утримання малолітньої дитини та незадовільний стан здоров`я.

13. Врахувавши зазначене, суд призначив засудженому покарання у розмірі, наближеному до мінімальної санкції частини 1 статті 263 КК і при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків приєднав лише 2 місяці невідбутого покарання з призначених за попереднім вироком більш ніж 3 роківпозбавлення волі.

14. Апеляційний суд переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора погодився з видом та розміром призначеного ОСОБА_1 покарання, незважаючи на те, що визнав обтяжуючою обставиною рецидив злочину. Разом із тим суд дійшов висновку, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому на підставі статті 413 КПК скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання.

15. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що засуджений вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, тому остаточне покарання за сукупністю вироків визначається на підставі статті 71 КК без звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком

16. Суд підтримує таке правозастосування апеляційного суду.

17. Відповідно до усталеної судової практики, узагальненої, зокрема, у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змісту частини 2 статті 75, а також частини 3 статті 78 КК випливає, що вчинення особою під час іспитового строку нового злочину є порушенням умов звільнення від відбування покарання з випробуванням і тому повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Така ж позиція відображена і в рішеннях Верховного Суду[1].

18. Суд нагадує, що умовно-дострокове звільнення передбачає певні вимоги до звільненої особи та її поведінки у період невідбутої частини покарання, невиконання яких тягне за собою скасування такого звільнення і поновлення відбування покарання.

19. Згідно зі статтею 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується під умовою того, що звільнена особа не скоюватиме протягом невідбутої частини покарання нового злочину. Тому в разі вчинення такою особою протягом строку умовно-дострокового звільнення нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК.

20. Крім того, у разі, коли особа була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання (пункт 26 згаданої Постанови ПВСУ).

21. Як свідчать матеріали провадження, ОСОБА_1 раніше був засуджений Драбівським районним судом Черкаської області за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. Він був звільнений умовно-достроково від відбування покарання на 3 роки 1 місяць 3 дні раніше терміну закінчення строку покарання і протягом цього строку вчинив злочин,передбачений частиною 1 статті 263 КК.

22. Отже, апеляційний суд правильно застосував кримінальний закон, виправивши помилку допущену судом першої інстанції, який звільнив засудженого від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК.

23. Вирок апеляційного суду не суперечить вимогам статей, 370, 420 КПК.

24. Ураховуючи наведене, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість і залишає касаційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Н.В. Білик С.С. Голубицький

[1]Постанова від 21 лютого 2019 року (справа № 442/644/17, провадження № 51-7872км18, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80147825);

Постанова від 12 березня 2019 року (справа № 756/10072/14-к, провадження № 51-1446км18, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80458445);

Постанова від 20 червня 2019 року (справа № 7521/3981/17 провадження № 51-8246км18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/82703434);

Ухвала від 22 липня 2019 року (справа № 161/3470/18, провадження № 51-3594ск19, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83175798)