Історія справи

Постанова

Іменем України

16 серпня 2018 р.

м. Київ

справа № 205/4/17

провадження № 51-2800км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Гаврилюка С. М.,

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030001134, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обовязків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 7500 грн. та судових витрат на сплату судового збору 640 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 03 грудня 2016 року о 15.45 год., керуючи автомобілем «Peugeot Boxer» та рухаючись по вул. Набережній Заводській на території Новокадацького району м. Дніпра, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, втратив керування та виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення біля електроопори з автомобілем «ВАЗ 21099» під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоровя, строком понад 21 день.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року вирок щодо засудженого змінено, поставлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду іпризначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що апеляційний суд необґрунтовано дійшов висновку про збільшення розміру моральної шкоди на користь потерпілого, оскільки це не відповідає засадам розумності і справедливості.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С.В. вважав, що касаційна скарга засудженого є необґрунтованою та просив її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України й призначене покарання у касаційній скарзі засудженого не оспорюється.

Що стосується доводів скарги про безпідставність збільшення розміру цивільного позову на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, то вони не заслуговують на увагу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди вирішено судом апеляціної інстанції згідно з вимогами цивільного та кримінального процесуального законодавства.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим було заявлено в сумі 50 0000 грн. Суд першої інстанції задовольнив його частково та ухвалив стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 7 500 грн., наводячи відповідні мотиви.

Потерпілий, не погоджуючись із визначеним розміром моральної шкоди, подав апеляцію, в якій порушував питання про її збільшення до заявлених вимог у суді першої інстанції. Апеляційний суд, задовольняючи частково апеляцію потерпілого, дійшов висновку про збільшення моральної шкоди до 15 000 грн. При цьому суд другої інстанції виходив із моральних страждань потерпілого, якому в результаті дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритого уламкового перелому правого наколінника зі зміщенням уламків, що зумовили тривалий розлад здоровя тривалістю понад 21 день, незручності повязані із тривалим обмеженням у пересуванні, пошкодженням та неможливістю експлуатації належного йому автомобіля, ускладненням звичного для нього способу життя.

Окрім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги позицію засудженого ОСОБА_1, який від добровільного відшкодування заподіяної моральної шкоди у будь-якій частині утримався.

Із урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, який відповідає засадам розумності і справедливості.

Тому підстав для скасування судового рішення у частині збільшення розміру цивільного позову на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 434 436 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик