Історія справи

Постанова

Іменем України

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 683/722/17

провадження № 51-9559 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Ємця О. П., Слинька С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Вергізової Л. А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Якимчук Н. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Якимчук Н.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240220000142, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Масандра м. Ялта АР Крим, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; 2) вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2007 року за ч. 1 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 03 лютого 2009 року на підставі Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року; 3) вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; 4) вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2011 року за ч. 4 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; 5) вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі; 6) вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці; 7) вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України до покарання, остаточно призначеного цим вироком, зараховано частково відбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вироком вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Зараховано в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково відбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року в період часу з 20 листопада 2017 року по 3 серпня 2018 року включно, з розрахунку - один день перебування під вартою за один день позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбутого покарання його попереднє ув'язнення з 16 серпня 2017 року по 19 листопада 2017 року включно з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 25 лютого 2017 року близько 21.00 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_4, повторно відкрито заволодів належним останньому майном на загальну суму 2870 грн.

Крім того, 24 квітня 2017 року близько 22.00 год, він же, діючи повторно, на вул. 1 Травня, 87 у м. Старокостянтинові, таємно викрав належне ОСОБА_5 майно на загальну суму 3331, 84 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Якимчук Н.П., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, просить скасувати вирок апеляційного суду в частині засудження останнього за ч. 2 ст. 186 КК України. Не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 та вважає, що він вчинив крадіжку, а не грабіж майна потерпілого ОСОБА_4 Також, з огляду на зазначене, посилається на необхідність призначення засудженому менш суворого покарання.

Під час касаційного розгляду захисник Якимчук Н.П. підтримала подану нею касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив задовольнити касаційну скаргу захисника і скасувати вирок апеляційного суду в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

В поданій захисником Якимчук Н.П. касаційній скарзі остання не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та вважає, що він вчинив повторне таємне викрадення чужого майна. При цьому, в обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника Якимчук Н.П. в частині невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого за епізодом 25 лютого 2017 року.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_1, який частково визнав свою вину та, при цьому, не оспорював факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, проте вказував що робив це не з метою заволодіння мобільним телефоном; показання потерпілого ОСОБА_4, який зазначав про те, що в день описуваної у вироку події, ОСОБА_1 бив його руками по різних частинах тіла, вимагаючи залишити мобільний телефон, однак після того як він відмовив, засуджений протиправно витягнув його з кишені потерпілого та виштовхав за двері останнього; показання свідка ОСОБА_6, які повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_4 та підтверджують застосування насильства відносно останнього з метою заволодіння мобільним телефоном; показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8; дані протоколу слідчого експерименту від 11 березня 2017 року; дані протоколу огляду від 15 березня 2017 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірностіта не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому, дано належну оцінку твердженням захисника про відсутність у ОСОБА_1 умислу саме на відкрите викрадення майна потерпілого, оскільки він збирався його повернути наступного дня, а також про відсутність корисливого мотиву в засудженого у зв'язку з цим, та обґрунтовано визнано їх безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі стосовно неправильної, на її думку, кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, які є аналогічними за своїм змістом доводам її касаційної скаргита обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Колегія суддів вважає, що ухвалений за результатами розгляду апеляційних скарг захисника та прокурора, який ставив питання про скасування вироку суду першої інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_1 покарання з урахуванням необхідності застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420 та 370 КПК України.

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання в касаційній скарзі про необхідність його пом'якшення, з огляду на наявні в справі дані про особу ОСОБА_1, які до того ж були враховані судом при обранні виду та розміру передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України заходу примусу, колегія суддів вважає непереконливими.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ЯкимчукН.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук О.П. Ємець С. С. Слинько