Історія справи

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 р.

м. Київ

справа №290/185/17

провадження № 51-6694км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Вергізової Л. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 01 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060150000308, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мари, Республіки Туркменістан, жителя АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 01 жовтня 2016 року о 06.00 год., керуючи автомобілем «ГАЗ 3302» та рухаючись автодорогою «Дубрівка-Баранівка-Висока Піч» в напрямку с. Залужне Романівського району Житомирської області, в порушення вимог п. п. 2.3 б, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, був неуважним до дорожньої обстановки та її змін, виїхав на зустрічну смугу, не переконався, що маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Trafic» під керуванням ОСОБА_2 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Апеляційним судом Житомирської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок від 01 червня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами. Вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання, належним чином не врахував обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування збитку потерпілій та її думку, яка не наполягала на призначенні суворого покарання, а також ряд інших обставин, які були враховані місцевим судом при звільненні його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Окрім того, зазначає, що апеляційний суд при призначенні йому додаткового виду покарання не вказав на який строк він позбавлений права керувати транспортними засобами.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційний суд при постановленні вироку не дотримався вимог ст. 420 КПК України, оскільки не навів мотивів своїх висновків щодо обраного виду покарання, із яких суд виходив при його постановленні. Крім того, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 додаткового виду покарання не вказав на який строк він позбавлений права керувати транспортними засобами. Також суд апеляційної інстанції при задоволенні клопотання прокурора про проведення часткового судового слідства, документи, що характеризують особу винного, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, безпосередньо не дослідив.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Вергізова Л.А. касаційну скаргу прокурора вважала обґрунтованою та просила її задовольнити, а касаційну скаргу засудженого - задовольнити частково. Вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, вирок суду першої інстанції оскаржувався в апеляційному порядку, зокрема, прокурором із підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначено покарання. При цьому, прокурор порушував питання про обрання засудженому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції зазначеного закону.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні нового вироку задовольнив апеляційну скаргу в частині безпідставного застосування ст. 75 КК України, однак призначив покарання більш м'якого виду, не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК України. При цьому, всупереч вимогам ч. 2 ст. 420 КПК України, апеляційний суд не навів переконливих мотивів своїх висновків щодо обраного виду покарання, які би ґрунтувалися на визначених у ст. ст. 50, 65 КК України загальних засадах.

При визначенні міри покарання згідно зі ст. 65 цього Кодексу підлягають урахуванню обставини, що його пом'якшують і обтяжують, а також дані, які характеризують особу винного. Без належного аналізу й оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обраний захід примусу не може вважатися справедливим.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, згідно зі ст. 65 цього Кодексу повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для досягнення вказаної мети.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 більш м'якого виду покарання, ніж того, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд виходив із того, що засуджений в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, вчинив злочин з необережності, має на утриманні двох малолітніх дітей, визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував завдану шкоду, тобто перерахував обставини, які вже враховані судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, за який його засуджено та прийнято рішення про застосування положень ст. 75 КК України. Однак, обґрунтування висновків суду про те, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення оскаржуваний вирок не містить.

Окрім того, як правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора, при призначенні засудженому покарання у виді обмеження волі, апеляційним судом недостатньо враховано ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, а також наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме - спричинення смерті потерпілого.

Таким чином, рішення апеляційного суду про застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_1 не можна визнати законним і обґрунтованим, а призначене засудженому покарання у виді обмеження волі, на думку колегії суддів, за своїм видом є явно несправедливим унаслідок м'якості.

Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку щодо призначення засудженому додаткового виду покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак не вказав на який строк ОСОБА_1 позбавлений права керувати транспортними засобами, на що обґрунтовано посилаються у касаційних скаргах, як прокурор так і засуджений.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК Україниза клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

При вивченні матеріалів кримінального провадження та прослуховуванні аудіозапису судового засідання було встановлено, що суд апеляційної інстанції при задоволенні клопотання прокурора про проведення часткового судового слідства для дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу винного, вказані документи безпосередньо не дослідив.

Ураховуючи викладене, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Якщо при новому розгляді підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим, і не буде встановлено інших пом'якшуючих покарання обставин, призначенейому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик