Історія справи

Постанова

Іменем України

15 травня2025 року

м. Київ

справа № 205/1658/22

провадження № 51-6263км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в кримінальному провадженні № 12022041690000054 за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникова Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК на 11 років позбавлення волі.

2. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. У решті вирок залишено без змін.

3. Верховний Суд постановою від 24 квітня 2024 року вищевказану ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

4. За результатами нового апеляційного розгляду ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

5. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджений за те, що він 16 січня 2022 року під час вживання алкогольних напоїв зі своєю дружиною ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в квартирі АДРЕСА_2 , в період часу з 09:45 до 15:00, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків унаслідок ревнощів, діючи умисно, протиправно, бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_8 , завдав їй численні удари кулаками та ногами у голову, що є життєво важливим органом, а саме близько 9-10 ударів, а також у тулуб - близько 50-55 ударів, в область верхніх та нижніх кінцівок - близько 25-26 ударів, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке призвело до призначення засудженому покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що винуватість ОСОБА_5 в умисному вбивстві дружини - потерпілої ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом, він не мав умислу на заподіяння їй смерті, припинив наносити тілесні ушкодження, коли вона ще була жива і могла рухатись, після чого її бачила сусідка. Вказує на те, що судом не була врахована систематична негативна поведінка потерпілої, яка передувала події злочину, перебування її на час події у стані сильної алкогольної інтоксикації, не з`ясовано з достатньою повнотою, чи могла вона переміщуватися після побиття, не допитано з цього приводу експерта. Також не взято до уваги стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_5 , який перешкодив йому керувати своїми діями та передбачити їх наслідки, а також своєчасно оцінити стан потерпілої, вжиття ним заходів до виклику карети швидкої медичної допомоги, відсутність у нього мотиву і мети на позбавлення життя дружини, дані, які позитивно характеризують його особу. Вважає, що дії ОСОБА_5 мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілої. Зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 , не звернув уваги на вищевказані обставини.

Позиції учасників судового провадження

12. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу.

13. Прокурор просив касаційну скаргу відхилити.

Мотиви Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

15. За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

17. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

18. У цьому кримінальному провадженні сторона захисту не погоджувалась з кримінально-правовою оцінкою судом першої інстанції дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК. За результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2023 року перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК. Із таким правозастосуванням не погодився прокурор і звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на зазначену ухвалу апеляційного суду. Приймаючи рішення про скасування цієї ухвали з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, касаційний суд у своїй постанові від 24 квітня 2024 року вказав на те, що рішення апеляційного суду щодо спрямованості умислу засудженого при завданні ним великої кількості умисних ударів потерпілій, у тому числі в життєво важливі органи (голова, тулуб), лише на спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень не є вмотивованим, а поза увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджений вчиняв щодо потерпілої цілеспрямовані умисні дії, при цьому усвідомлював їх зміст і характер, бажав завдати численні удари з такою силою і в ті органи, ураження яких й призвело до заподіяння смерті.

19. За результатом нового апеляційного розгляду з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 на вирок щодо ОСОБА_5 , аналогічні доводам у її касаційній скарзі, та навів у своїй ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 419 КПК, докладні мотиви на їх спростування, з якими погоджується також колегія суддів касаційного суду, оскільки вони ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

20. Так, визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб`єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. При встановленні форми та виду вини суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів, сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення, інтенсивність і спрямованість протиправного впливу, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки та інше.

21. Мотивуючи своє рішення про спрямованість умислу засудженого саме на позбавлення життя потерпілої, апеляційний суд звернув увагу на те, що вінзавдав численних ударів руками та ногою їй у голову (близько 9-10 ударів), тулуб (близько 50-55 ударів) та по кінцівках (близько 25-26 ударів) - сукупно більше 90 ударів. Унаслідок цього потерпілій були спричинені численні закриті переломи ребер по різним анатомічним лініям з ушкодженням пристінкової плеври праворуч та ліворуч, ушкодження селезінки та печінки з кровотечою у черевну порожнину, крововиливи під м`якими оболонками півкуль головного мозку з ускладненням у виді шоку внаслідок одержаних травм. При цьому судом правильно зазначено, що за наявності підтвердженого умислу винного на заподіяння смерті потерпілому проміжок часу до її настання, потенційна можливість особи після отримання тілесних ушкоджень деякий час самостійно вчиняти певні дії, не мають вирішального впливу на кваліфікацію дій винуватого.

22. Призначене ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК, за якою його засуджено, відповідає вимогам статей 50 65 КК, обране з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, вважати це покарання явно несправедливим унаслідок надмірної суворості підстав не вбачається.

23. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів касаційного суду не встановлено.

24. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3