Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 944/447/22

провадження № 51-5400км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7

(у режимі відеоконференції),

представника цивільних позивачів ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупредставника цивільного відповідача військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Малі Мацевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23 травня 2024 рокуОСОБА_7 визнано винуватим за засуджено за ч. 1 ст. 415 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 задоволено та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на їхню користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, 150 000 грн, 150 000 грн, 200 000 грн та 200 000 грн відповідно.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, керуючи військовим транспортним засобом автомобілем марки «Краз-5233» (заводський номер НОМЕР_2 ) з військовим номером НОМЕР_3 , 19 січня 2021 року приблизно о 12 год 45 хв, рухаючись засніженою і слизькою автомобільною дорогою «Верещиця - Старичі - Інженерне містечко» по території військовою частини НОМЕР_4 у напрямку с. Старичі, перевозячи військовослужбовців (курсантів) у кількості 40 осіб, в тому числі солдатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які знаходились в спеціально обладнаному для перевезення особового складу тентовому кузові вказаного транспортного засобу, на одному із відрізків дороги на відстані 2 км від поста «Старичі» (на спуску з гори), не обрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозиться, не контролював рух транспортного засобу, був неуважним під час його керуванням, не впорався з керуванням, внаслідок чого задню частину автомобіля різко занесло в праву сторону, у зв`язку з чим він виїхав на узбіччя дороги в кювет та зіткнувся з деревом. В результаті вказаної ДТП ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_14 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача не погоджується із розмірами стягнення моральної шкоди з військової частини НОМЕР_1 на користь кожного із потерпілих, просить змінити оскаржувані судові рішення шляхом зменшення розміру визначеної для стягнення моральної шкоди потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у розмірі 50 000 грн, 75 000 грн, 75 000 грн, 100 000 грн та 100 000 грн відповідно.

На обґрунтування касаційних вимог представник цивільного відповідача стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано:

- щодо кожного потерпілого окремо ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, термінів лікування, наслідків для їхнього стану здоров`я, інших індивідуальних особливостей, обсягу душевних, фізичних та психічних страждань;

- усі видатки на лікування та реабілітацію потерпілих понесла держава, їм виплачувалося грошове утримання під час лікування і тому розмір відшкодування моральної шкоди є неспіврозмірним зі спричиненою шкодою кожному із потерпілих;

- можливість отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова КМУ), якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ними військової служби у значному розмірі;

- у військовій частині НОМЕР_1 не передбачено кошторисом виділення коштів для відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим, що в свою чергу призведе до надмірних (незапланованих) витрат державних коштів, які могли б бути використані на оборону України.

У запереченнях на касаційну скаргу представник цивільних позивачів - адвокат ОСОБА_8 вказує про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду представник цивільних позивачів та прокурор просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, а захисник та засуджений під час розгляду касаційної скарги представника цивільного відповідача покладалися на розсуд Суду.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. В касаційній скарзі представник цивільного відповідача просив здійснювати касаційний розгляд без його участі.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 415 КК за обставин, встановлених у вироку місцевого суду, що ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у касаційній скарзі не оспорюються, як і призначене засудженому покарання із застосуванням до нього інституту звільнення від його відбування.

Касаційні доводи представника цивільного відповідача стосуються вирішення судами цивільних позовів потерпілих в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження представником потерпілих в інтересах потерпілих до військової частини НОМЕР_1 були заявлені цивільні позови про відшкодування їм моральної шкоди, зокрема на користь ОСОБА_10 100 000 грн, на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по 150 000 грн кожному, на користь ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по 200 000 грн кожній.

Судом першої інстанції цивільні позови в інтересах усіх потерпілих були задоволені в повному обсязі.

За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів погодилася із висновками місцевого суду про необхідність стягнення моральної шкоди на користь кожного з потерпілих саме в таких розмірах, які відповідають критеріям справедливості та розумності.

Касаційна перевірка оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами було дотримано зазначених вимог законодавства.

Колегія суддів констатує, що умови застосування положень ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 ЦК у цьому кримінальному провадженні судами дотримано, а з військової частини НОМЕР_1 як з відповідача обґрунтовано стягнуто моральну шкоду на користь потерпілих.

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 не оспорює того факту, що саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки повинен компенсовувати моральну шкоду. Скарга стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню.

У своїх постановах Суд неодноразово наголошував, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що внаслідок вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_14 - тяжкі тілесні ушкодження, що завдало фізичного болю, а відтак їм була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю, стражданнях та шкоді їхньому здоров`ю. Крім того, потерпілі у зв`язку з протиправною поведінкою щодо них зазнали душевних страждань, що також призвело до заподіяння їм моральної шкоди.

В ході касаційної перевірки встановлено, що судами попередніх інстанцій було досліджено вимоги усіх цивільних позовів, підстави та обґрунтування заявлених в них сум відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було враховано те, що:

- ОСОБА_10 в результаті ДТП отримав закритий перелом дистальної третини правої ключиці зі зміщенням і забій м`яких тканин грудної клітки, проходив стаціонарне (тривалістю 10 днів) та тривале амбулаторне лікування, змушений був терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримана ним травма вимагала хірургічного втручання по встановленню пластини для фіксації перелому ключиці, зрощення якої відбувалося повільними темпами. Впродовж всього періоду лікування виникала необхідність пристосовуватися до негативних умов існування (спеціальний ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточуючих), був позбавлений нормального сну, періодично вимушений проходити реабілітацію з метою відновлення об`єму рухів у плечовому суглобі;

- ОСОБА_11 внаслідок ДТП отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий багатовідламковий перелом стернального кінця лівої ключиці зі зміщенням відламків, забій м`яких тканин правої кульшової ділянки, був вимушений проходити тривале стаціонарне лікування, переніс декілька операцій по встановленню пластин, які не приживалися, а зламана ключиця в нього так і не зрослася, внаслідок перенесеного ним нервового стресу через отриману травму йому було діагностовано захворювання «псоріаз» (висипи, почервоніння і свербіж на шкірі обличчя та тіла), яке є невиліковним, періодично вимушений проходити реабілітацію з метою відновлення об`єму рухів у плечовому суглобі;

- ОСОБА_12 в результаті ДТП отримав закриту хребетну травму, неускладнений компресійно-уламковий перелом тіла 7-го грудного хребця ІІ ступеня з інтракальним зміщенням, перелом остистого відростка 7-го грудного хребця з больовим синдромом, був вимушений проходити тривале стаціонарне лікування, в ході якого виникла необхідність пристосовуватися до негативних умов існування (спеціальний ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточуючих), отримав інвалідність ІІІ групи, за результатами ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби і в подальшому змушений був звільнитися із лав ЗСУ за станом здоров`я, вимушений звертатися за медичною допомогою, періодично перебувати під наглядом лікарів, проходити лікування та реабілітацію;

- ОСОБА_14 внаслідок ДТП отримала поєднану краніо-торако-хребетноспиномозкову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом 3-4 ребер зліва, травматичний пульмоніт лівої легені, компресійні стабільні переломи ІІ ступеня тіла 12-го грудного хребця з формуванням клину Урбана і стисканням спинного мозку, забій м`яких тканин лобно-орбітальної ділянки справа, була вимушена проходити довготривале стаціонарне лікування, терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури, тривалий час була прикута до ліжка, обмежена в рухах, вчилася заново ходити та робити елементарні речі, в її особистому житті відбулися негативні зміни, які призвели до депресії, через отриману травму вона була вимушена перевестися служити в іншу військову частину, що позбавило її можливості бути в одному розрахунку зі своїми побратимами, з якими вона брала активну участь у бойових діях;

- ОСОБА_13 , яка з початку проведення АТО займалася волонтерською діяльністю та всіляко допомагала військовим, в результат ДТП отримала поєднану краніо-торако-вертебальну травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закриту травму хребта, неускладнений компресійний перелом тіла 8-го грудного хребця І ступеня, закритий багатоуламковий перелом грудини в середній та нижній третинах з незначним зміщенням, післятравматичний двобічний пульмоніт, довгий час була прикута до ліжка, проходила довготривале стаціонарне лікування, її рідні були вимушені здійснювати постійний догляд за нею під час її перебування в реанімаційному відділенні, а пізніше в нейрохірургії, зламана грудна клітка не підлягала виправленню, тому зрослася неправильно, 7 хребців із 24-х залишилися нерухомими, що в свою чергу сприяло погіршенню осанки та втрати 1 сантиметру зросту, через що вона дотепер соромиться свого тіла, внаслідок отриманої нею закритої черепно-мозкової травми відбулося забиття сітківки правого ока та, як наслідок, погіршення зору, наслідки травмування змусили її змінити звичайний спосіб життя, позбавили можливості в подальшому проходити військову службу, займатися волонтерською діяльністю та вести сімейний побут.

Вищенаведені обставини для кожного потерпілого без сумніву стали психотравмуючими, обумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер життя, призвели до душевних страждань.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, цивільними позивачами належно обґрунтовано та вказано про характер отриманих ними тілесних ушкоджень, тривалість лікування, глибину переживань, час і зусилля, які вони докладали для відновлення свого здоров`я, чого повністю досягти не вдалось, негативні невідворотні наслідки для кожного з потерпілих, а також надано належні та достатні докази на обґрунтування зазначених обставин, зокрема, відповідну медичну документацію, відомості про проходження військової служби, ведення волонтерської діяльності.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає твердження у касаційній скарзі цивільного відповідача про те, що розмір відшкодування моральної шкоди є неспіврозмірним із спричиненою шкодою кожному із потерпілих необґрунтованими.

Аргументи касаційної скарги про те, що усі видатки на лікування та реабілітацію потерпілих понесла держава, їм виплачувалося грошове утримання під час лікування, а також про можливість отримання потерпілими одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою КМУ, що є підставою для зменшення сум відшкодування моральної шкоди кожному потерпілому, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що виплати на лікування і реабілітацію, отримання одноразової грошової допомоги є частиною системи соціального захисту військовослужбовців та немає відношення до позовних вимог про стягнення із відповідача відшкодування спричиненої потерпілим в наслідок ДТП моральної шкоди.

Доводи представника цивільного відповідача про те, що у військовій частині НОМЕР_1 не передбачено кошторисом виділення коштів для відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим, що в свою чергу призведе до надмірних (незапланованих) витрат державних коштів, Суд також відхиляє, оскільки відсутність бюджетних коштів та/або непередбачення таких видатків кошторисом військової частини не є підставою для зменшення сум відшкодування моральної шкоди, заявлених у цивільних позовах потерпілих.

Отже, цивільні позови вирішено судами попередніх інстанцій відповідно до вимог статей 127 - 129 КПК. Розмір відшкодування моральної шкоди на користь кожного потерпілого, визначений з урахуванням вимог статей 22 23 1167 1168 1172 1187 ЦК та є обґрунтованим.

Вирок суду відповідає положенням статей 370 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З підстав наведеного колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій не було допущено порушення вимог як КПК, так і ЦК під час розгляду і вирішення цивільних позовів потерпілих, як про це стверджує представник цивільного відповідача у своїй касаційній скарзі, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3