Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.03.2020 року у справі №727/1956/18

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 727/1956/18

провадження № 51-310 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н. В.,

суддів Ємця О. П., Остапука В. І.

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В. В.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисника Меленюк О. М. (у режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, та представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката Поляк М. В. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017260000000686 за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року вирок місцевого суду змінено, пом'якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 05 грудня 2017 року приблизно о 22 год., у квартирі АДРЕСА_2, під час конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою позбавлення життя, нанесла ОСОБА_3 удар ножем у ліву підгрудну ділянку, внаслідок чого потерпілий помер.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до призначеного засудженій покарання положень ст. 69 КК України, при цьому не врахував належним чином ступінь тяжкості скоєного злочину, непоправність наслідків, що настали, та поведінку винної після вчинення злочину, яка зникла з місця події.

Представник потерпілої у касаційній скарзі висловлює аналогічні доводи щодо неправильного застосування до призначеного покарання положень ст. 69 КК України, оскільки апеляційний суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття засудженої та активне сприяння у розкритті злочину, що не підтверджено матеріалами провадження. За таких обставин представник потерпілої просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційні скарги надійшло заперечення від засудженої ОСОБА_1, яка вказує на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та просить залишити його без зміни.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримала скарги та просила їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджена та її захисник у суді касаційної інстанції заперечували проти задоволення скарг і просили залишити судове рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація її дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Касаційні доводи прокурора та представника потерпілої про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженої внаслідок м'якості є слушними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Зі змісту ст. 69 КК України слідує, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ст. 69 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення воліне дотримався наведених вимог закону, не в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, конкретні обставини скоєного, а саме те, що засудженою було нанесено удар ножем (спеціальним предметом) потерпілому в життєво важливий орган - серце, внаслідок чого настала смерть потерпілого, а отже зазначений злочин становить підвищену суспільну небезпечність.

Крім того, недостатньо враховано дані про особу винної, яка хоча й позитивно характеризується, раніше не судима, проте вину визнала лише частково, залишила місце вчинення злочину, не вжила заходів для надання допомоги потерпілому, пішла додому, де вжила алкогольні напої та лягла спати, до квартири потерпілого повернулась майже через добу. Також не дано оцінки віктимній поведінці засудженої, яка мала реальну можливість залишати квартиру потерпілого, після нанесення їй ряду тілесних ушкоджень потерпілим вона пішла додому, потім придбала горілку і знову повернулась до потерпілого, де продовжили вживати алкогольні напої.

Суд апеляційної інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання та дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, - неправомірну поведінку потерпілого, що передувала вчиненню злочину, щире каяття винної, активне сприяння розкриттю злочину, а також ту обставину, що саме вона викликала швидку допомогу і таким чином намагалася усунути спричинені наслідки.

З таким протиріччями між встановленими обставинами та зробленими на підставі них висновками погодитися не можна.

Слід звернути увагу, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого таготовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Під активним сприянням розкриттю злочину треба розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу слідчим органам у з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Така поведінка може полягати у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинного діяння, викритті інших учасників, надання органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Проте, суд апеляційної інстанції в ухвалі не вказав, у чому саме проявилося активне сприяння ОСОБА_1 у розкритті злочину, оскільки фактично вона лише частково визнала свою вину, заперечувала умисел на заподіяння смерті потерпілого, що не є тотожним щирому, а не уявному каяттю.

Також апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 зателефонувала до центру медичної допомоги лише наступного дня після вчинення вбивства не з власної ініціативи, а на прохання матері потерпілого і при цьому жодним чином не відреагувала на вимогу диспетчера викликати поліцію на місце події, повідомила диспетчеру неправдиві відомості про те, що виявила труп потерпілого, лише коли зайшла в квартиру. З огляду на таку поведінку засудженої висновок апеляційного суду про те, що вона намагалася усунути спричинені наслідки, суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи.

Наведене свідчить про помилковість рішення апеляційного суду щодо визнання обставинами, що пом'якшують покарання, - щире каяття винної, активне сприяння розкриттю злочину та намагання усунути спричинені наслідки шляхом виклику швидкої допомоги. За наведених в ухвалі апеляційного суду обставин призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із доводами прокурора та представника потерпілої про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду про призначення винній покарання із застосуванням ст. 69 КК України, про відсутність підстав для застосування зазначеної норми закону за встановлених обставин справи, враховуючи тяжкість злочину та викладені в ухвалі суду дані про особу винної. Суд зазначає, що за тих самих відомостей про особу засудженої та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки за своїм розміром не є справедливим та не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають задоволенню. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката Поляк М. В. задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик О. П. Ємець В. І. Остапук