Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.09.2019 року у справі №461/4358/17

Постанова

іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа № 461/4358/17

провадження № 51-4665км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Сингаївської А.О.,

захисника (в режимі відеоконференції) Роюк Л.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140050005424, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що згідно зі ст. 89 КК не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 5 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року визнано винуватими та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК;

- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 309 КК - на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК;

- ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII) зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 29 березня 2017 року по 27 червня 2017 року, а ОСОБА_4 - з 29 березня 2017 року по 2 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За цим же вироком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано невинуватими: у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом від 21 січня 2017 року щодо викрадення майна у потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК, за епізодом від 25 листопада 2016 року щодо викрадення майна у потерпілого ОСОБА_1 , і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведенням того, що ці злочини вчинено обвинуваченими. Крім того, ОСОБА_3 на тих же підставах виправдано за ч. 2 ст. 185 КК за епізодом від 16 лютого 2017 року щодо викрадення майна у потерпілого ОСОБА_8 .

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.

За вироком суду 16 лютого 2017 року в період із 14:09 по 14:11 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , заздалегідь розподіливши між собою ролі, перебуваючи на вул . Перемишльській, 8 у м. Городку Львівської області біля магазину «Квіти», викрали із салону автомобіля «Kia Sportage» (д.н.з. НОМЕР_1 ), грошові кошти та майно на загальну суму 19 594 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди в указаному розмірі.

Окрім того, 28 березня 2017 року о 19:30 ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за аналогічних обставин, перебуваючи на вул. Галицькій, 16-Б у м. Львові-Винниках Львівської області поблизу приміщення супермаркету «Рукавичка», викрали з автомобіля «Hunday Sonata» (д.н.з. НОМЕР_2 ) майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 14 346,20 грн, завдавши йому матеріальної шкоди в указаному розмірі.

Також ОСОБА_2 за невстановлених обставин та у невстановлений час придбав бойові патрони, а саме два патрони з маркуванням «S&B 9mm P.A. Blanc», які є бойовими припасами, а також за аналогічних обставин придбав для власного споживання без мети збуту порошкоподібну речовину білого кольору, а саме кокаїн вагою 1,6790 г, що є великим розміром, які він зберігав за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). Ці патрони та зазначену речовину 29 березня 2017 року було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за вказаною адресою в присутності двох понятих.

Крім цього, ОСОБА_3 за невстановлених обставин та у невстановлений час придбав для власного споживання без мети збуту порошкоподібну речовину білого кольору, а саме кокаїн вагою 0,3869 г, а також за аналогічних обставин придбав бойові патрони, а саме вісім патронів із маркуванням «S&B 9mm P.A. Blanc» та вісім патронів із маркуванням «СВС» 5,6 мм (.22 LR), що є бойовими припасами, які ОСОБА_3 зберігав за місцем проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_6 , та які 29 березня 2017 року під час проведення обшуку у приміщенні вищевказаної квартири у присутності двох понятих було виявлено та вилучено.

Цим же вироком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виправдано, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК, за епізодом від 25 листопада 2016 року щодо таємного викрадення із салону автомобіля марки «Toyota Land Cruiser» (д.н.з. НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_1 , грошових коштів у сумі 7500 Євро, 12 000 доларів США та 5700 грн, а всього на загальну суму 515 085 грн з підстав того, що органом досудового розслідування не доведено вчинення обвинуваченими цього злочину.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Потерпілий вважає безпідставними висновки місцевого суду в частині виправдання обвинувачених за епізодом від 25 листопада 2016 року за фактом таємного викрадення належного йому майна, які суд першої інстанції обґрунтував тим, що показання потерпілого, письмові докази, а також відеозапис події з камер відеоспостереження жодним чином не підтверджують вчинення крадіжки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також потерпілий зазначає про те, що усупереч вимогам ст. 94 КПК місцевий суд неправильно критично оцінив його показання в частині того, що безпосередньо перед вчиненням злочину він бачив обвинувачених біля свого автомобіля та впізнав їх на відеозаписі з камер відеоспостереження в момент вчинення ними крадіжки, зокрема впізнав ОСОБА_3 по куртці та сумці, а також впізнав їх на відеозаписі за епізодом від 16 лютого 2017 року за фактом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8 .

При цьому місцевий суд не навів переконливих мотивів своїх висновків. Тому вирок не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Крім того, місцевий суд безпідставно відмовив представнику потерпілого у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_10 , який міг підтвердити показання потерпілого щодо обставин події і викрадених грошових коштів.

Крім того, ОСОБА_1 вважає неправильними висновки місцевого суду щодо повернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобів вчинення злочинів, за допомогою яких під час вчинення крадіжки вони спілкувалися між собою, сканували сигналізації його автомобіля та відкрили його.

На переконання потерпілого, апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, на аналогічні доводи в апеляційній скарзі сторони обвинувачення відповідей не надав, а тому ухвала суду апеляційної інстанції є невмотивованою та не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , мали місце і неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність (неправильне застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ч. 1 ст. 70 КК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особам засуджених через м`якість (застосування до засуджених положень ст. 75 КК); безпідставне виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за іншими епізодами.

У запереченнях захисник засуджених просить залишити касаційну скаргу потерпілого без задоволення, вважає рішення судів обох інстанцій законними, обґрунтованими та умотивованими.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 і просила скасувати ухвалу апеляційного суду в частині залишення без зміни вироку місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 185 КК за епізодом від 25 листопада 2016 року, пов`язаним із таємним викраденням майна потерпілого ОСОБА_1 , і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції в цій частині.

Захисник заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого, вважала рішення судів обох інстанцій законними та обґрунтованими і просила залишити їх без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК потерпілий має право подати касаційну скаргу на судові рішення в частині, що стосуються його інтересів, але в межах вимог заявлених ним в суді першої інстанції.

Тому доводи у касаційній скарзі потерпілого щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за епізодами крадіжок від 21 січня 2017 року та від 16 лютого 2017 року; неправильного застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст. 70 КК; безпідставного застосування до засуджених положень ст. 75 КК Верховний Суд не розглядає, оскільки вказані питання, не стосуються інтересів потерпілого ОСОБА_1 .

Отже, предметом касаційного перегляду є дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді висунутого обвинувачення за епізодом від 25 листопада 2016 року.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК. Зокрема, п. 1 ч. 3 вказаної статті встановлено, що у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.

Однак місцевий та апеляційний суди цих вимог кримінального процесуального закону не дотрималися, не провели належного аналізу обставин кримінального провадження та не дали оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, і дійшли передчасного й суперечливого висновку про недоведеність того факту, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК за епізодом від 25 листопада 2016 року, вчинено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, як зазначено у вироку місцевого суду, останній не ставить під сумнів той факт, що 25 листопада 2016 року в період з 19:30 до 19:37 на вул. Чайковського, 8 у м. Львові мало місце таємне викрадення чужого майна із автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», а саме грошових коштів у сумі 7500 Євро, 12 000 доларів США та 5700 грн, які належали потерпілому ОСОБА_1 .

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_1 . Ці його показання, як убачається зі змісту вироку, місцевий суд визнав правдивими і поклав в основу вищевказаного висновку щодо часу, місця, механізму вчиненої крадіжки, розміру викрадених грошових коштів.

Разом з тим, місцевий суд оцінив критично інші показання цього потерпілого про те, що він бачив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля свого автомобіля «Toyota Land Cruiser», впізнав їх за зовнішнім виглядом та одягом і додатково впізнав ОСОБА_3 за кольором куртки та за сумкою, а також впізнав обвинувачених на відеозаписі з камер відеоспостереження за епізодом від 16 лютого 2017 року і категорично стверджував, що саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили крадіжку з його автомобіля. Місцевий суд виходив лише з того, що неможливо встановити особу, яка попала у поле зору камери відеоспостереження та вчинила цю крадіжку.

Отже, місцевий суд взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_1 в одній частині, а в іншій частині - не взяв до уваги, заначивши про відсутність жодних доказів на підтвердження винуватості обвинувачених, при цьому не навів переконливих мотивів своїх висновків. Отже місцевий суд допустив суперечливі висновки в оцінці показань потерпілого.

Місцевий суд ретельно не перевірив вищевказаних показань потерпілого, належним чином не співставив їх з даними відеозапису з камер відеоспостереження на предмет відповідності, зокрема, одягу та взуття особи, яка вчинила інкримінований злочин, та одягу і взуття, вилученого за місцем проживання ОСОБА_3 .

Тому доводи потерпілого ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими.

У судовому засіданні місцевого суду представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Поваляєв П.О. заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_10 , який разом із ОСОБА_1 перебував у кафе « Культ », біля якого потерпілий залишив свій автомобіль, та міг підтвердити показання потерпілого щодо обставин події, наявних грошових коштів у останнього.

Місцевий суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки вказаний свідок не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.

З таким висновком колегія суддів не погоджується.

Докази не відкриті потерпілим в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, мають бути визнані недопустимими якщо під час відкриття матеріалів іншій стороні потерпілий у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення, а не учасником кримінального провадження.

Потерпілий виступає стороною кримінального провадження з боку обвинувачення у чітко передбачених кримінальним процесуальним законом випадках.

Чинний КПК встановлює два випадки коли потерпілий набуває статусу сторони: у разі відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення (ст. 340 КПК) та у разі якщо в обвинувальному акті зі зміненим прокурором в суді обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення (ч. 3 ст. 338 КПК).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 6 листопада 2019 року (справа № 753/16298/19, провадження № 51-5417ск19).

На стадії закінчення досудового розслідування вимоги ст. 290 КПК виконуються слідчим, прокурором та стороною захисту. При цьому в даному конкретному випадку потерпілий ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження, а тому не входить до переліку осіб, визначених у ст. 290 КПК.

Тому вищевказані висновки місцевого суду є неправильними. Вирок місцевого суду не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Наведені порушення згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними й такими, що перешкодили місцевому суду ухвалити обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. На вказані порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги, не усунув їх та не навів переконливих мотивів своїх висновків, усупереч вимогам ст. 419 КПК не надав вичерпних відповідей на доводи в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, які є аналогічними за змістом доводам у касаційній скарзі потерпілого, а тому ухвалу апеляційного суду не можна визнати обґрунтованою та вмотивованою.

З урахуванням наведеного подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 185 КК за епізодом від 25 листопада 2016 року таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 з призначенням нового розгляд у суді першої інстанції.

Новий розгляд кримінального провадження суду першої інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого врахувати наведене, провести судовий розгляд відповідно до Глави 26 КПК і ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам статей 370, 374 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині виправдання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за епізодом від 25 листопада 2016 року, пов`язаним із таємним викраденням майна потерпілого ОСОБА_1 , скасувати і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк В.В. Наставний С.С. Слинько