Історія справи

Постанова ККС ВП від 14.02.2023 року у справі №176/884/21
Постанова ККС ВП від 14.02.2023 року у справі №176/884/21
Постанова ККС ВП від 24.10.2023 року у справі №176/884/21
Постанова ККС ВП від 14.02.2023 року у справі №176/884/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 176/884/21

провадження № 51-2511км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження,

внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041220000119

від 13 травня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 22 січня 2021 року за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області

від 22 вересня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2

ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання

за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2021 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за наступних обставин.

13 травня 2021 року приблизно о 16:00 ОСОБА_8 , який є знайомим

ОСОБА_7 , повідомив останньому, що на відділення «Нової Пошти» № 1

в м. Жовті Води (вул. Заводська, 1/14) надійшло поштове відправлення, а саме макет автомату Калашникова, яке забирати він не бажає.

Цього ж дня приблизно о 17:00 ОСОБА_7 зайшов до приміщення вказаного відділення «Нова Пошта» та попросив співробітників видати поштове відправлення, яке було надіслано накладним платежем на ім`я ОСОБА_8 , та назвав номер цього відправлення. Надалі ОСОБА_7 , відкривши коробку з поштовим відправленням, яку співробітники відділення надали йому для огляду, та побачивши, що в ній знаходиться макет автомату Калашникова, вирішив не розплачуватись за посилку. Так, ОСОБА_7 , діючи умисно з метою наживи, усвідомлюючи відкритий суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що його дії будуть викриті відвідувачами та співробітниками відділення, взяв макет автомата Калашникова до рук та покинув відділення «Нової Пошти», тим самим відкрито викрав чуже майно, ігноруючи

при цьому прохання співробітників «Нової Пошти» зупинитися та повернутися, покинув місце вчинення злочину, обернувши викрадене на свою користь, чим завдав ТОВ «Нова пошта» матеріальної шкоди на суму 5700 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на порушення апеляційним судом положень ст. 405 КПК України. Зазначає, що до початку апеляційного розгляду завчасно надіслала до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги її підзахисного на інші дату і час, однак суд

не дослідив указаного клопотання та проігнорував її прохання про відкладення розгляду. Більш того, апеляційний суд жодного разу не повідомив її як захисника ОСОБА_7 про відкладення апеляційного розгляду. Зауважує, що її підзахисний в апеляційній скарзі просив провести судове засідання в режимі відеоконференції, оскільки бажав взяти участь у розгляді поданої ним скарги, однак вказане клопотання залишилось невирішеним. Таким чином захисник вказує на порушення принципу рівності сторін і права обвинуваченого на захист, оскільки як вона, так і ОСОБА_7 були позбавлені можливості висловити доводи на підтримання апеляційної скарги та виступити в судових дебатах. Крім того, стверджує, що судами обох інстанцій не встановлено правомірності проведення слідчих дій із фактично затриманою особою до складання протоколу про затримання, а також до повідомлення центру з надання безоплатної правової допомоги про затримання особи. Наголошує, що судами не було надано оцінки допустимості доказів, здобутих під час фактичного затримання її підзахисного,

та не встановлено, яким чином були забезпечені його права під час проведення слідчих дій, а саме впізнання за його участю.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник просила задовольнити її касаційну скаргу.

Прокурор вважала, що деякі доводи, викладені в касаційній скарзі захисника,

є слушними, тому її скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що

не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

У пункті 1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

За змістом норм ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства в України (п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

З огляду на положення ст. 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому,

як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права

на справедливий судовий розгляд.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого, як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції,

має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає зокрема, у наданні йому можливості користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. А суд зобов`язаний забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси

у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника

є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що спричиняє безумовне скасування вироку чи ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції,

що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Відповідно до ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно

з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу. Частиною 4 цієї норми передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та

не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Тобто, закон вимагає від суду апеляційної інстанції з`ясувати причини неприбуття

в судове засідання учасників кримінального провадження та вирішити питання

про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на вирок суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга.

Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутністю обвинуваченого та захисника апеляційний суд зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився; при цьому

на електронну адресу суду надійшло повідомлення від адвоката ОСОБА_6 ,

яка від імені обвинуваченого просила в черговий раз відкласти розгляд справи. Однак, колегія суддів, беручи до уваги те, що апеляційним судом вже неодноразово було відкладено розгляд справи через неявку обвинуваченого, доказів

на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_6 представляти інтереси останнього суду не надано, враховуючи думку прокурора, а також умови оголошеного в державі воєнного стану та необхідність дотримання розумних строків розгляду провадження, вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Однак колегія суддів касаційного суду не погоджується із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, інтереси ОСОБА_9

в суді першої інстанції представляла адвокат ОСОБА_10 , призначена йому Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги

у Дніпропетровській області відповідно до ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року.

Разом із тим, 12 грудня 2021 року між адвокатам ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 було укладено договір про надання правової допомоги, копію якого захисником надіслано до апеляційного суду електронною поштою 22 грудня 2021 року разом із клопотанням про відкладення призначеного на 23 грудня

2021 року розгляду апеляційної скарги обвинуваченого на інший день у зв`язку

із її перебуванням на лікарняному, про що свідчать матеріали кримінального провадження. При цьому у вказаному клопотанні захисник зазначила, що обвинувачений прибуде на відеоконференцію до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, як він просив про це в поданій апеляційній скарзі.

Вказане клопотання захисника апеляційний суд залишив поза увагою, а розгляд апеляційної скарги відклав на 28 лютого 2022 року у зв`язку із неповідомленням обвинуваченого належним чином про день та час такого розгляду.

28 лютого 2022 року до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6

на електронну адресу суду надіслала клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із введеним в Україні воєнним станом. У вказаному клопотанні захисник просила суд наступне судове засідання провести в режимі відеоконференції із Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області.

Апеляційний розгляд було відкладено на 07 квітня 2022 року у зв`язку із неявкою осіб, які приймають участь у судовому провадженні.

07 квітня 2022 року апеляційний суд задовольнив клопотання захисника

ОСОБА_6 про відкладення апеляційного розгляду на інший день у зв`язку

із військовою агресією Російської Федерації проти України та продовженням дії воєнного стану. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 було відкладено

на 23 травня 2022 року.

23 травня 2022 року до початку розгляду апеляційної скарги на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_6 , подане в інтересах

ОСОБА_7 , в якому вона просила відкласти апеляційний розгляд у зв`язку

із продовженням воєнного стану, неможливістю безпечного пересування територією держави з огляду на хаотичні обстріли, відсутністю змоги під час воєнного стану залишити малолітню дитину з кимось, а також відсутністю

у продажу пального, з огляду на що обвинувачений не може дістатися м. Дніпра, щоб взяти участь у розгляді поданої ним апеляційної скарги.

Однак, апеляційний суд, як убачається із аудіозапису судового засідання, що міститься на технічному носії інформації, 23 травня 2022 року вказане клопотання взагалі не розглядав, зазначивши, що обвинувачений був належним чином повідомлений про час та дату апеляційного розгляду, клопотань від нього

про відкладення апеляційного розгляду не надходило. Заслухавши думку прокурора, яка висловила позицію щодо неможливості розгляду кримінального провадження, колегія суддів ухвалила продовжити розгляд апеляційної скарги

за відсутності сторони захисту, чим було обмежено право сторони захисту

на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Варто зазначити, що хоч обвинувачений дійсно був належним чином повідомлений про дату і час апеляційного розгляду, однак невирішеним залишилось його клопотання, заявлене в апеляційній скарзі, про його бажання взяти участь

у розгляді його апеляційної скарги в режимі відеоконференції.

Без розгляду залишилось і аналогічне клопотання захисника ОСОБА_6 , надіслане до апеляційного суду 28 лютого 2022 року. Більш того, після направлення до апеляційного суду укладеного із обвинуваченим копії договору

про надання правової допомоги, захисника ОСОБА_6 жодного разу

не повідомили належним чином про дату і час апеляційного розгляду, тоді як такий розгляд відкладався тричі.

Таким чином, касаційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду порушено загальні засади кримінального провадження, зокрема, принцип змагальності сторін.

Отже, апеляційний суд, порушуючи приписи ст. 405 КПК України, належно

не з`ясував питання про причини неприбуття сторони захисту, які на час апеляційного розгляду вже були відомі, розглянув справу без участі захисника, якого взагалі не повідомляв належним чином про дату і час такого розгляду, коли наявне клопотання про його відкладення, а також не вирішив заявлені як обвинуваченим, так і захисником клопотання про їх участь у апеляційному розгляді кримінального провадження в режимі відеоконференції, позбавивши їх права взяти участь у судовому засіданні та висловити доводи з приводу поданої апеляційної скарги.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України

як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, в ході якого суду слід урахувати наведене, усунути вказані недоліки, повно та всебічно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, і прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3