Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 р.

м. Київ

справа № 642/8613/14-к

провадження № 51-7402 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд провадження в цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2014 року, керуючи автомобілем «Мерседес - Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на автошляху «Київ-Харків-Довжанський», порушив вимоги пунктів 1.5, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з мотоциклом «Зонгшин», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла - потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій, просить змінити ухвалені щодо нього судові рішення через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, виключивши з них рішення про призначення йому додаткового покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями при призначенні додаткового покарання в недостатній мірі враховано ряд пом'якшуючих обставин, зокрема, його поведінку після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, наявність на утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку, яка потребує лікування. При цьому зазначає про те, що на даний час він повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_3 завдані збитки, а його діяльність, пов'язана з керуванням транспортним засобом, є єдиним джерелом доходу, позбавлення його права керувати транспортними засобами на тривалий строк ускладнить становище його родини.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Мотиви Суду

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, врахував ступінь тяжкості та необережний характер вчиненого злочину, настання тяжких наслідків, відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, а також дані про особу засудженого і позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, в тому числі й додаткового.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, дотримався вимог статей 50, 65 - 67 КК України.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи до ОСОБА_1 положення Закону України «Про амністію у 2016 році», обґрунтував можливість його звільнення лише від відбування основного покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та наслідків, що настали від нього.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На думку Суду, засуджений не навів переконливих доводів на підтвердження того, що він не може виконувати іншу роботу, крім водійської.

Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду повідомив, що на даний час виконує ремонтні роботи на підприємстві.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич