Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 761/5590/18

провадження № 51-1183 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

стосовно якої закрито ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42019000000000717 від 02 квітня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року кримінальне провадження № 42019000000000717 від 02 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених КК, а саме ч. 2 ст. 358 (у редакції станом на 26 липня 2011 року), ч. 3 ст. 365-2 (у редакції станом на 26 липня 2011 року), ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358 (у редакції станом на 05 грудня 2012 року), ч. 3 ст. 365-2 (у редакції станом на 05 грудня 2012 року), закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Доводи сторони обвинувачення зводяться до неможливості застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у кримінальному провадженні № 42019000000000717 стосовно ОСОБА_6 .

На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що:

- ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10 згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), який набув чинності 15 грудня 2017 року. Водночас відповідно до п. 4 § 2 розд. 4 цього Закону пп. 19 п. 7 § 1 розд. 4 (яким ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10) вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто із 16 березня 2018 року, а самі ці зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цих змін;

- формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК, яке регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень КПК, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення,

у зв`язку із чим вважає, що закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК можливо лише у справах, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесено в ЄРДР після введення в дію цих змін, а саме із 16 березня 2018 року.

Так, звертаючи увагу на положення ч. 7 ст. 217 КПК, якими визначено, що днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а також посилаючись на те, що:

- 19 серпня 2013 року в ЄРДР внесені відомості за № 42013000000000273;

- 27 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 42013000000000273 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358 (у редакції станом на 05 грудня 2012 року), ч. 3 ст. 365-2 КК (у редакції станом на 05 грудня 2012 року);

- 01 квітня 2019 року матеріали стосовно підозрюваного ОСОБА_6 були виділені з кримінального провадження № 42013000000000273 в окреме провадження № 42019000000000717,

сторона обвинувачення вважає, що днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000717 є день внесення відомостей про кримінальне правопорушення, а саме 19 серпня 2013 року (день початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273, з якого матеріали і були виділені).

При цьому, як зазначає прокурор, той факт, що кримінальне провадження № 42019000000000717 щодо ОСОБА_6 стосується тих самих обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273, в якому йому повідомлено про підозру, підтверджується постановою про виділення матеріалів кримінального провадження, а також тим, що у кримінальному провадженні № 42019000000000717 (яке виділено з кримінального провадження № 42013000000000273) орган досудового розслідування повідомив про зміну раніше повідомленої підозри.

Водночас на обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 201/3571/20.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор ОСОБА_5 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити. Уточнив, що зазначена ним дата 19 серпня 2013 року є опискою, натомість правильна - 01 серпня 2013 року;

- ОСОБА_6 , кримінальне провадження стосовно якого закрито, і його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За положеннями частин 1, 2 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до неможливості застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у кримінальному провадженні № 42019000000000717 стосовно ОСОБА_6 .

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року кримінальне провадження № 42019000000000717 від 02 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358 (у редакції станом на 26 липня 2011 року), ч. 3 ст. 365-2 (у редакції станом на 26 липня 2011 року), ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358 (у редакції станом на 05 грудня 2012 року), ч. 3 ст. 365-2 (в редакції станом на 05 грудня 2012 року) КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Так, суд першої інстанції встановив, що:

- 01 серпня 2013 року до ЄРДР було внесено відомості за № 42013000000000273 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК;

- надалі в кримінальному провадженні № 42013000000000273 неодноразово об?єднувалися матеріали різних досудових розслідувань, а також з указаного кримінального провадження виділялися матеріали досудових розслідувань щодо певних кримінальних правопорушень;

- станом на 17 вересня 2018 року старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 від 01 серпня 2013 року;

- 25 вересня 2018 року до ЄРДР було внесено відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК за № 42018000000002358, 42018000000002359, 42018000000002360, 42018000000002361;

- 26 вересня 2018 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідування, радника юстиції ОСОБА_9 кримінальні провадження № 42018000000002358, 42018000000002359, 42018000000002360, 42018000000002361 були об?єднані з кримінальним провадженням № 42013000000000273. Об?єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер 42013000000000273;

- 27 вересня 2018 року в кримінальному провадженні № 42013000000000273 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК;

- 20 листопада 2018 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 до 4 місяців;

- 21 січня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 до 6 місяців;

- 18 березня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 до 8 місяців;

- 01 квітня 2019 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідування, радника юстиції ОСОБА_9 виділено з кримінального провадження № 42013000000000273 в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК. Внесено відомості про виділення матеріалів досудового розслідування до ЄРДР за № 42019000000000717;

- 01 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 42019000000000717 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК;

- 02 квітня 2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідування, радник юстиції ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_6 та його захисника про завершення досудового розслідування;

- 24 квітня 2019 року ОСОБА_6 було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019000000000717 від 02 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК.

Закриваючи вказане кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції виходив із того, що:

- кримінальне провадження за № 42013000000000273 було розпочато до введення в дію змін, унесених до КПК Законом № 2147-VIII щодо порядку продовження строків досудового розслідування, а кримінальні провадження № 42018000000002358, 42018000000002359, 42018000000002360, 42018000000002361 були розпочаті 25 вересня 2018 року, тобто після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін;

- у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 було повідомлено про підозру 27 вересня 2018 року, таким чином строк досудового розслідування обраховується з 27 вересня 2018 року;

- постановою від 20 листопада 2018 року заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 строк досудового розслідування в об?єднаному кримінальному провадженні № 42013000000000273 було продовжено до 4 місяців (до 27 січня 2018 року), хоча прокурор за компетенцією міг продовжити строк лише до 3 місяців, тобто до 27 листопада 2018 року;

- після 27 листопада 2018 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в порядку, передбаченому діючим КПК, не продовжувався, у зв`язку із чим слід вважати, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 закінчився 27 листопада 2018 року;

- обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019000000000717 (виділеному з кримінального провадження 42013000000000273) було складено та затверджено 24 квітня 2019 року, що перебуває поза межами строку досудового розслідування, який закінчився 27 листопада 2018 року.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши закінчення строку досудового розслідування, дійшов висновку, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає закриттю.

З висновками місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Зокрема, як зазначила колегія суддів суду апеляційної інстанції, враховуючи, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а також враховуючи, що на момент повідомлення ОСОБА_6 про підозру - 27 вересня 2018 року діяли положення закону в редакції Закону № 2147-VIII, які визначали, що прокурор має право вирішувати питання щодо продовження строків досудового розслідування лише на строк до 3 місяців, а в усіх інших випадках (до 6 та до 12 місяців) такі строки продовжуються виключно слідчим суддею, то продовження прокурором 20 листопада 2018 року строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 до 4 місяців, тобто до 27 січня 2019 року не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки такий строк міг бути продовжений прокурором лише на 3 місяці, тобто до 27 грудня 2018 року.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що:

- матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що слідчим суддею із підстав та в порядку, передбаченому законом, був продовжений строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні;

- обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019000000000717 було складено та затверджено 25 квітня 2019 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, який закінчився 27 грудня 2018 року.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи прокурора про те, що Закон № 2147-VIII, яким ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10 та який вводиться в дію із 16 березня 2018 року, не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін, а датою початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000717 є 01 серпня 2013 року, тобто день внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та день початку розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273, з якого в подальшому були виділені матеріали кримінального провадження № 42019000000000717 за обвинуваченням ОСОБА_6 .

Зокрема, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала, що:

- положення Закону № 2147-VIII у частині продовження строку досудового розслідування слідчим суддею були спрямовані на забезпечення законності в ході досудового розслідування, судового контролю за ефективністю досудового розслідування та дотриманням процесуальних строків, судового контролю за дотримання прав та свобод учасників кримінального провадження та, зрештою, є одним із способів забезпечення права особи на захист;

- об`єднання кримінальних проваджень за № 42018000000002358, 42018000000002359, 42018000000002360, 42018000000002361, у яких строк досудового розслідування після 3 місяців повинен продовжуватися слідчим суддею з кримінальним провадженням № 42013000000000273, у якому строк досудового розслідування після 3 місяців продовжується прокурором, в одне провадження та продовження в об`єднаному кримінальному провадженні строку досудового розслідування прокурором безумовно буде указувати на порушення функції судового контролю як у кримінальних провадженнях № 42018000000002358, 42018000000002359, 42018000000002360, 42018000000002361, так і в об`єднаному кримінальному провадженні та безумовно призведе до порушення права обвинуваченого на захист, що є неприпустимим із точки зору положень статей 9 та 20 КПК;

- таке об`єднання кримінальних проваджень не відповідає вимогам ст. 217 КПК, проте у випадку прийняття рішення про об`єднання зазначених вище кримінальних проваджень прокурору необхідно було здійснити забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження, у тому числі права обвинуваченого на захист, шляхом забезпечення продовження строків досудового розслідування слідчим суддею;

- та обставина, що слідчим суддею строк досудового розслідування не продовжувався, є свідченням того, що строк досудового розслідування дійсно закінчився.

За таких обставин суд апеляційної інстанції констатував, що, оскільки кримінальні провадження стосовно ОСОБА_6 були розпочаті 25 вересня 2018 року, тобто після 16 березня 2018 року, коли введені в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII, а подальше їх об`єднання з кримінальним провадженням № 42013000000000273, відомості про яке внесено до 16 березня 2018 року, фактично погіршило становище обвинуваченого ОСОБА_6 , адже таким чином органом досудового розслідування було обмежено його право на судовий контроль за строками досудового розслідування, указане безумовно свідчить про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є неприпустимим.

Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону та практиці Верховного Суду з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КПК (у редакції, яка діяла з дня набуття чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», до 16 березня 2018 року), передбачалося, що, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений у межах строків, установлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: до 3 місяців - керівником місцевої прокуратури; до 6 місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до 12 місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.

Із 16 березня 2018 року введено в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII. Відповідно до них, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, установлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до 3 місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до 6 місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до 12 місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII).

Згідно із Законом № 2147-VIII:

- ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10, за яким ці зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто після 15 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін (п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII);

- ст. 217 КПК доповнено ч. 7. До цього часу відповідного положення кримінальний процесуальний закон не містив.

Відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, ? день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645 кмо 23), у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Якщо строк досудового розслідування в таких провадженнях було продовжено слідчим суддею, то таке продовження відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом, оскільки судовий контроль на етапі досудового розслідування є підвищеною гарантією контролю за дотриманням прав і свобод учасників кримінального провадження.

Водночас у вказаній постанові об`єднана палата конкретизувала, що продовження таких строків прокурором відповідного рівня в тих провадженнях, на які поширюється режим регулювання, що мав місце до 16 березня 2018 року, відповідає положенням кримінального процесуального закону, оскільки вказаний суб`єкт був наділений відповідними повноваженнями законодавцем. При чому саме законодавець визначив рівень посади, яку повинна займати особа в органах прокуратури, з метою забезпечення підвищеного контролю за подальшим продовженням строків досудового розслідування в межах відповідного кримінального провадження.

У кримінальному провадженні № 42013000000000273, з якого виділено кримінальне провадження № 42019000000000717:

- 20 листопада 2018 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців;

- 21 січня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування до 6 місяців;

- 18 березня 2019 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування до 8 місяців.

Тобто в цьому провадженні продовження строків досудового розслідування здійснив суб`єкт, який мав відповідні повноваження - заступник Генерального прокурора.

Також згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18 (провадження № 51-769 кмо 22), датою введення в дію положень, указаних у п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII, у тому числі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, є 16 березня 2018 року. Пункт 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесено до ЄРДР із 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.

Водночас відповідно до висновку, викладеного в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 753/10155/22 (провадження № 51-1830 км 23), у кримінальному провадженні, в якому відомості про кримінальні правопорушення внесено до ЄРДР як до введення в дію положень, указаних у п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII (зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК), так і після набрання чинності цими нормами, ні подальше об`єднання кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні жодним чином не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесено в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто із 16 березня 2018 року. А тому закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень, відомості стосовно яких внесено до ЄРДР до введення в дію положень, указаних у п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII, суперечить імперативним приписам згаданої примітки.

Проте місцевим судом, з огляду на наведені вище положення КПК, не було надано належної оцінки зазначеним обставинам, у зв`язку із чим ухвала суду першої інстанції не відповідає положенням частин 1, 2 ст. 370 КПК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не врахував положень, передбачених Законом № 2147-VIII, обставин цього кримінального провадження, а також практики Верховного Суду в цій частині, що у свою чергу призвело до порушення приписів статей 370 419 КПК.

Указані порушення, на переконання Верховного Суду, є істотними, оскільки перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування такого судового рішення.

З огляду на зазначене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 412 419 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3