Історія справи

Постанова

Іменем України

13 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 702/513/17

Провадження № 51 - 4373 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017250220000139 від 23 квітня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балка Монастирищенськогорайону Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2016 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

за ст. 187 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Долинка Монастирищенськогорайону Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

за ст. 187 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Очеретяного М.С. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року засуджено ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2016 року до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше 60 днів з дня проголошення вироку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту затримання, а саме з 23 квітня 2017 року.

На підставі ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 23.04.2017 року до 20.06.2017 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, а саме 118 днів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше 60 днів з дня проголошення вироку

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 вказано рахувати з моменту затримання, а саме з 23 квітня 2017 року.

На підставі ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 23.04.2017 року до 20.06.2017 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, а саме 118 днів.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 23 квітня 2017 року близько 01 години 00 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_2 поблизу автобусної зупинки, що по вулиці Шевченка в с. Долинка Монастирищенського району Черкаської області, умисно, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, вчинили напад на неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, під час якого нанесли ряд ударів руками та ногами в область голови та тулубу останнього, спричинивши ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого незаконно заволоділи його майном та грошовими коштами в сумі 1 000 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1 566,30 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_5 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не заперечуючи доведеності вини засуджених і правильності кваліфікації їх дій, прокурор вважає, що судові рішення щодо них є незаконними та підлягають скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості та істотне порушення кримінального процесуального закону. Вважає висновки судів про можливість застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст. 69 КК України необґрунтованими і такими, що не відповідають особам засуджених, а покарання призначене шляхом застосування цих положень закону таким, що не досягне своєї мети щодо перевиховання та попередження вчинення нових злочинів. Вирок та ухвалу вважає такими, що не відповідають положенням ст.ст. 370, 374, 419 КПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Горбунов В.В. вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу частково обґрунтованою і просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та правильність кваліфікації їх дій за ст. 187 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи касаційної скарги про неправильність застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України та необґрунтованість вироку суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання із застосуванням цієї статті.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Приймаючи рішення щодо розміру призначеного покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу кожного із засуджених та конкретні обставини скоєного злочину.

Так, місцевий суд врахував те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено, є тяжким, дані про особу кожного із засуджених, які позитивно характеризуються за місцем проживання, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, при цьому ОСОБА_2 відповідно до ст. 89 КК України не має судимості, а судимість ОСОБА_1 не знята і не погашена. Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування збитку, завданого злочином визнано обставинами, що пом'якшують покарання кожному із засуджених. Рецидив злочину визнано, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засуджених без їх ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд встановив наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 положень частини 1 статті 69 КК України, відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Врахувавши вищезазначені обставини, що пом'якшують покарання, і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ст. 69 ч. 1 КК України та призначив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі санкції частини 2 статті 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке не є мінімальним в найнижчій межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України, мотивувавши таке рішення.

При цьому судом була врахована позиція сторони потерпілого ОСОБА_4, оскільки від нього та від його представника ОСОБА_7 до суду першої інстанції надійшли заяви, в яких вони просили розгляд справи проводити у відсутність потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має, цивільний позов заявляти не бажав, а у вирішенні питання щодо призначення покарання повністю покладається на думку суду.

Отже, покарання засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів, призначене їм покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, щодо безпідставності застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст. 69 КК України перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав її необґрунтованою. Окрему увагу звернув апеляційний суд на обставину того, що прокурор, який подав апеляційну скаргу з підстав необґрунтованості застосування ст. 69 КК України, в суді першої інстанції на стадії дебатів просив призначити обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання саме із застосуванням ст. 69 КК України. Апеляційний суд погодився із розміром призначеного кожному із засуджених покарання, зазначивши, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були в повному обсязі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Ухвала апеляційного суду є обґрунтованою і відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування вироку та ухвали з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Очеретяного М.С.- без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний