Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

справа № 161/14551/22

провадження № 51-440км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

виправданої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луцька Волинської області, громадянки України, яка проживає у АДРЕСА_1 ,

яку визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень.

Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Волинського апеляційного судувід 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у тому, що вона як директор ТОВ «Річ Пелетс ЮА», основним видом діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, з метою незаконного бронювання військовозобов`язаних водіїв для виїзду за кордон для забезпечення вивозу із митної території України за кордон товарів ТОВ «Річ Пелетс ЮА» та їх подальшої реалізації, без будь-якого наміру забезпечити ввезення на територію України з-за кордону гуманітарної допомоги, видала завідомо неправдиві офіційні документи для незаконного перетину державного кордону України військовозобов`язаними громадянами України в період дії воєнного стану на території України (листи від 29 березня 2022 року № 170/22, від 02 квітня 2022 року №18/22, від 04 квітня 2022 року №20/22, від 05 квітня 2022 року №22/22, від 08 квітня 2022 року №25/22, від 18 квітня 2022 року №28/22, від 25 квітня 2022 року №33/22 та від 02 травня 2022 року №31/22), з проханням про забезпечення перетину державного кордону вантажними транспортними засобами під керуванням 26 військовозобов`язаних водіїв для перевезення гуманітарних вантажів з гарантією повернення вказаних водіїв в Україну, які були скеровані на електронну пошту обласної військової адміністрації (далі - ОВА).

На підставі вказаних листів начальником ОВА видані накази про бронювання військовозобов`язаних водіїв та надання останнім відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час строком на 14 днів, які слугували підставою для безперешкодного перетину вказаними водіями державного кордону України в пункті пропуску «Ягодин» і виїзду за межі України. На територію України названі військовозобов`язані водії станом на 03 жовтня 2022 року не повернулися.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та безпідставного виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК.

Вказує про те, що апеляційний суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК, хоча і задовольнив клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, однак не здійснив повного та належного їхнього дослідження.

На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції не надав оцінку:

- показанням свідка ОСОБА_8 , яка під час допиту в судах повідомила, що виключною підставою бронювання військовозобов`язаних осіб для виїзду за кордон було саме ввезення гуманітарних вантажів на територію України, а персональна відповідальність за достовірність відомостей у заявах про бронювання осіб та їх повернення в Україну покладалася саме на заявників;

- показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо здійснення ними вивезення вантажу ТОВ «Річ Пелетс ЮА» з України за кордон та в подальшому здійснення перевезень вантажів державами Європи, без будь-яких домовленостей ані з ОСОБА_7 , ані з логістичними компаніями щодо ввезення в Україну гуманітарних вантажів;

- аргументам апеляційної скарги прокурора про неправильну оцінку показань виправданої ОСОБА_7 про те, що складання та скерування нею заяв про бронювання осіб для виїзду за кордон здійснювалося саме з метою забезпечення експорту власної продукції в країни Європи, а логістичні компанії, у свою чергу, гарантували перевезення гуманітарних вантажів та повернення водіїв;

- письмовим доказам сторони захисту, а саме копіям листів іноземних логістичних компаній «Бралекс» та «ТВГ», які містили гарантії вказаних підприємств щодо перевезення гуманітарної допомоги в межах держав Європейського Союзу, а також повернення водіїв в Україну, та які, зокрема листи компанії «ТВГ» мають ознаки підроблення;

- фактам перевезення іноземними логістичними компаніями гуманітарного вантажу в межах держав ЄС, а також його ввезення в Україну, які не підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження письмовими доказами.

Прокурор наголошує на тому, що апеляційний суд не перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та не надав на них вичерпних відповідей, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченняхна касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, а виправдана та її захисник вважали ухвалу суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, при розгляді касаційної скарги прокурора суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки судів попередніх інстанцій про невинуватість ОСОБА_7 у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України та у видачі завідомо неправдивих офіційних документів були зроблені цими судами на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, досліджених та перевірених під час судового розгляду з дотриманням вимог ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що факт складання ОСОБА_7 листів та їх направлення до ОВА про бронювання військовозобов`язаних водіїв, у тому числі 26 осіб, які зазначені у обвинувальному акті, з метою виїзду цих осіб за межі України, а також факт зазначення у цих листах відомостей, що бронювання та виїзд за межі України вказаних водіїв здійснюється з метою перевезення гуманітарних вантажів з гарантією повернення вказаних водіїв в Україну, ніким із учасників кримінального провадження не оспорювалися.

Сторона обвинувачення стверджувала про те, що виправдана усвідомлювала, що не здійснює діяльності із ввезення в Україну гуманітарних вантажів та не зможе гарантувати повернення військовозобов`язаних водіїв в Україну, які не є працівниками її товариства, а, отже, вона внесла завідомо неправдиві відомості до листів про бронювання цих водіїв, що стало підставою для їхнього бронювання та усунення перешкод для перетину цими водіями державного кордону і неповернення їх в Україну.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із твердженнями прокурора про те, що у цьому провадженні обвинувачена чітко усвідомлювала вищезазначені факти.

Суди першої та апеляційної інстанцій використали, поряд із іншими доказами, показання:

- виправданої ОСОБА_7 , яка в судах попередніх інстанцій розповіла про те, що вона як керівник ТОВ «Річ Пелетс ЮА» складала та надсилала до ОВА листи про бронювання військовозобов`язаних водіїв для їхнього виїзду за межі України з метою перевезення гуманітарних вантажів та зобов`язувалася забезпечити їхнє повернення в Україну, на підставі гарантійних листів іноземних логістичних компаній «Бралекс» (Польща) та «ТВГ» (Литва), які запевнили її, що займаються перевезенням гуманітарних вантажів, у тому числі й до України, та зобов`язуються забезпечити повернення водіїв в Україну, а тому, на її переконання, зазначені в листах відомості не суперечили положенням п. 7 Постанови, в якому не було вказано про необхідність ввезення гуманітарних вантажів саме в Україну, а також не було вказано про конкретний строк, протягом якого особа повинна повернутися в Україну;

- свідка ОСОБА_12 (брокера) щодо обставин його співпраці із ОСОБА_7 , який підтвердив факт здійснення перевезення гуманітарних вантажів компаніями «Бралекс» та «ТВГ», у тому числі й в Україну, надіслання ОСОБА_7 зразка листа для бронювання водіїв із роз`ясненням останній, що фірма, водії якої будуть бронюватися, повинна здійснювати перевезення гуманітарних вантажів, а також підтвердив факт надіслання ним заповнених ОСОБА_7 листів до ОВА, і додатково наголосив, що саме таким чином замитнювалися та вивозилися вантажі й інших суб`єктів господарювання;

- свідка ОСОБА_8 (головного спеціаліста департаменту ОВА), яка надала показання про те, що до повноважень департаменту, в якому вона працювала, входило робота щодо бронювання військовозобов`язаних, яка полягала в розробленні таблиць, до яких вносили всіх водіїв, та підготовка проектів наказів про бронювання, які підписувалися головою та надсилалися лише в прикордонну службу, після чого водіїв вносили в систему «Шлях». Такі накази не доводилися до відома ані водії, ані ініціаторів бронювання, ініціатори (заявники) мали право бронювати водіїв на підставі п. 7 Постанови з метою перевезення гуманітарної допомоги, та із зобов`язанням заявника повернути заброньованих водіїв в Україну, однак в листах не вказувалося те, що перевезення гуманітарних вантажів мало були саме на територію України, і не було такого обов`язку перед заявниками;

- свідка ОСОБА_13 (директора компанії «Бралекс»), який повідомив, що на початку війни діяли обмеження для виїзду військовозобов`язаних водіїв з території України і підставою їх бронювання відповідно до п. 7 Постанови було перевезення гуманітарних вантажів, а тому автомобілі їхньої компанії вивозили з України продукцію ТОВ «Пелетс ЮА» та завозили в Україну гуманітарну допомогу. Водночас бронювання водіїв для виїзду за кордон здійснювали власники товарів, у тому числі й директор ТОВ «Пелетс ЮА» ОСОБА_7 , оскільки це могли робити лише резиденти. Наголосив, що накази про бронювання з ОВА йому не надходили, водіям їхньої компанії вони до відома не доводилися, про терміни перебування водіїв за кордоном ніхто нічого не повідомляв;

- свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (водіїв компанії «ТВГ»), які кожен окремо розповіли суду щодо обставин та подій, про які їм відомо та повністю підтвердили обставини, вказані виправданою, зокрема про те, що вони особисто з ОСОБА_7 знайомі не були, мети незаконного виїзду за кордон не переслідували і у разі повідомлення про необхідність їхнього повернення в Україну через 14 днів, виконали б цю вимогу. Додатково зазначили що компанія, працівниками якої вони є, дійсно займається перевезенням гуманітарних вантажів, у тому числі й в Україну.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що показання ОСОБА_7 та свідків узгоджуються між собою та не підтверджують факт внесення виправданою недостовірних відомостей до листів про бронювання військовозобов`язаних водіїв для виїзду за кордон України, які в подальшому стали підставами для бронювання цих водіїв та їхнього виїзду за межі України, а також спростовують твердження сторони обвинувачення про протилежне.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що зміст показань свідків у вироку місцевого суду викладено в тому обсязі, який необхідний для встановлення усіх обставин справи, що підтверджується дослідженими звукозаписами судових засідань, в яких були допитані ці особи.

Підстави стверджувати, що показання цих осіб були оцінені судами попередніх інстанцій вибірково та/або неповно, як про це зазначає у касаційній скарзі прокурор, у Суду відсутні.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, вищевказані показання виправданої та свідків узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема відомостями, що зафіксовані в листах директорів компаній «Бралекс» та «ТВГ», які зверталися із комерційними пропозиціями до ТОВ «Пелетс ЮА», які полягали в тому, що ці компанії здійснюють перевезення гуманітарних вантажів між країнами Європи та з країн ЄС до України і їм потрібні партнери для співробітництва та здійснення постійних і стабільних завантажень і перевезень товарів із України до країн Європи, з метою часткової компенсації витрат на паливо. Також у названих листах логістичні компанії гарантували повернення заброньованих водіїв в Україну. Сторона обвинувачення мала процесуальні можливості довести, що вказані листи містять ознаки підробки, однак такого не зробила, а лише заявила про сумніви щодо їх автентичності.

Такождоказів на підтвердження того, що компанії «Бралекс» та «ТВГ», водіїв яких бронювала ОСОБА_7 , не займалися перевезенням гуманітарних вантажів як між державами Європи, так і з держав ЄС до України, сторона обвинувачення не надала.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ніхто, крім Адміністрації Державної прикордонної служби, не отримував копій наказів ОВА про бронювання і нікому, в тому числі й ініціатору бронювання ( ОСОБА_7 ), логістичним компаніям («Бралекс» та «ТВГ»), в яких працювали заброньовані водії, або безпосередньо самим водіям не доводилося до відома граничні строки перебування заброньованих осіб за кордоном.

Твердження прокурора про те, що ТОВ «Пелетс ЮА» не здійснювала діяльності із перевезення гуманітарних вантажів, що, на його думку, свідчить про внесення ОСОБА_7 недостовірних відомостей до листів, адресованих у ОВА, про бронювання водії, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що бронюванню на підставі листів ОСОБА_7 підлягали водії компаній перевізників, які здійснювали перевезення гуманітарних вантажів як між державами Європи, так і з держав ЄС до України, а ОСОБА_7 і не стверджувала про те, що буде мати місце вивезення гуманітарних вантажів з України.

У контексті наведеного, аналізуючи вищевказане та матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів щодо недоведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України та у видачі завідомо неправдивих офіційних документів.

Вказані висновки зроблено судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 23 94 КПК шляхом дослідження і оцінки усіх наявних у матеріалах цього провадження доказів, як кожного окремо, так і в їх сукупності.

Переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, повторно допитав свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та дослідив низку доказів безпосередньо в судовому засіданні, надав оцінку їм в сукупності із іншими дослідженими місцевим судом доказами, які суд апеляційної інстанції безпосередньо не досліджував і не надавав їм іншої оцінки, ніж суд першої інстанції.

Суд вважає, що апеляційний суд в повному обсязі дотримався вказаних вимог КПК під час здійснення судового розгляду. Порушення прав сторін судового провадження в ході апеляційного розгляду справи Суд не встановив.

За наслідками касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження Суд встановив, що суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотних порушень вимог процесуального закону і правильно застосував норми матеріального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370 419 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану прокурором касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3