Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2018 р. м. Київ

Справа № 686/7332/17

Провадження № 51-763 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного

кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового

засідання МіщанінцеваО.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня 2017 року щодо

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Нове Поріччя Городоцького

району Хмельницької області, який проживає:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня 2017 року, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 04 листопада 2016 року, керуючи автомобілем «VolkswagenLT35», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Молодіжній в напрямку вул. Інститутської в м. Хмельницькому, в порушення п.18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходилась ОСОБА_2, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не надав переваги в русі пішоходу, яка перетинала проїзну частину вказаної вулиці, у результаті чого здійснив на неї наїзд. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій, просить змінити ухвалені щодо нього судові рішення через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, виключивши з них рішення про призначення йому додаткового покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями при призначенні додаткового покарання в недостатній мірі враховано ряд пом'якшуючих обставин, зокрема, його поведінку після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відношення до потерпілої та до самого вчинення злочину. Вказує на те, що суд, позбавивши його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, позбавив його можливості сплатити штраф та в подальшому матеріально допомагати потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_2 у касаційній скарзі, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, просить скасувати судові рішення щодо останнього через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та звільнити засудженого на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрити. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що з ОСОБА_4 вона примирилась, засуджений надав їй першу медичну допомогу, викликав карету швидкої допомоги, повністю відшкодував завдані ним як матеріальні, так і моральні збитки. Крім того, зазначає про надання засудженим і на сьогоднішній день їй матеріальної допомоги.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Щодо доводів касаційних скарг ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді штрафу та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, врахував ступінь тяжкості та необережний характер вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом'якшують покарання - активного сприяння розкриттю злочину, щирого каяття, добровільного відшкодування потерпілій завданих збитків.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді штрафу та застосувавши додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Призначене засудженому покарання, в тому числі й додаткове, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, Суд не знаходить.

Також Суд не погоджується з доводами потерпілої про наявність підстав для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 46 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням підлягає особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості.

Проте ОСОБА_3 раніше вже вчиняв злочин та був засуджений за вироком Городоцького місцевого суду Хмельницької області від 04 липня 2002 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки та за вироком Городоцького місцевого суду Хмельницької області від 11 листопада 2002 року за ч. 1 ст. 296, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, тобто він не є особою, до якої можуть бути застосовані положення ст. 46 КК України.

Крім того, доводи засудженого та потерпілої, викладені в їх апеляційних скаргах, та аналогічні до їх касаційних скарг, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційні скарги засудженого та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич