Історія справи

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 524/8220/18

провадження № 51-4682 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Рибачук Г.А.,

захисника Василенка І.В.,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Чупілка С.П.,

законного представника ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представників потерпілого Левченка І.С., Сеннікова А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чупілка С.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170090002495, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 (неповнолітнього на час вчинення злочину) засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Цивільний позов прокурора задоволено. Постановлено стягнути із законного представника засудженого - ОСОБА_2 на користь держави в особі КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 , в сумі 5 737,07 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено. Постановлено стягнути із законного представника засудженого - ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 13 533 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 60 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 червня 2018 року близько 03:37, перебуваючи біля магазину № 86 «АТБ-Маркет», що на вул. І. Сердюка, 11 у м. Кременчуці Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав двох ударів правою рукою, стиснутою в кулак, в обличчя потерпілого ОСОБА_3 , від яких останній впав. Після цього ОСОБА_1 дістав з кишені ніж, яким завдав потерпілому, що лежав, двох тичкових ударів у правий бік живота, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу захисника Чупілка С.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурора Карабаш Ю.О. та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Сеннікова А.Б. задоволено частково.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2019 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Взято ОСОБА_1 під варту в залі суду.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Чупілко С.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про перевірку вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважає, що апеляційний суд належним чином не врахував особу засудженого, який характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, вчинив злочин у неповнолітньому віці, попросив вибачення у потерпілого, під час апеляційного розгляду кримінального провадження свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся. При цьому наголошує, що апеляційний суд проігнорував висновок представника уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до якого перевиховання ОСОБА_1 можливе без позбавлення або обмеження його волі. Крім того, зазначає, що апеляційний суд безпідставно не врахував того факту, що родиною ОСОБА_1 відшкодовано потерпілому матеріальну шкоду в повному обсязі та частково відшкодовано моральну шкоду. Просить звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі статей 75, 104 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 , його захисники Чупілко С.П. та Василенко І.В., законний представник ОСОБА_2 підтримали подану касаційну скаргу, просили звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, потерпілий ОСОБА_3 , його представники Левченко І.С . та Сенніков А.Б. заперечували щодо задоволення касаційної скарги, прокурор Рибачук Г.А. просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими та оціненими під час судового розгляду доказами і правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

Такі висновки суду, а також кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України з урахуванням обсягу пред`явленого обвинувачення є правильними та у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання та його надмірну суворість, на думку колегії суддів, є непереконливими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України.

Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК України.

Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК України.

Зі змісту статей 7, 404, 420 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд вказав, що доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого у цій частині є слушними.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд належним чином не врахував, що засуджений вчинив тяжкий злочин, завдав двох ударів ножем в живіт потерпілого, який лежав на землі без свідомості, після чого з місця вчинення злочину зник та не надав допомоги потерпілому. При цьому нанесення ударів потерпілому колото-ріжучим предметом ОСОБА_1 не визнав. Крім того, місцевий суд залишив поза увагою негативну характеристику ОСОБА_1 за останнім місцем навчання та не врахував думку потерпілого про необхідність призначення засудженому суворого покарання.

З огляду на викладене апеляційний суд констатував, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК України є явно несправедливим через м`якість та не відповідає положенням статей 50, 65 КК України.

Враховуючи вказані обставини в їх сукупності, а також ті, про які захисник вказує у своїй касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що перевиховання засудженого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив мінімальне покарання, передбачене санкцію ч. 1 ст. 121 КК України.

Отже, призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК України.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу.

Таким чином, не вбачається підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що захисник вказує у своїй касаційній скарзі, як і не вбачається підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, в розумінні статей 314, 314-1 КПК України досудова доповідь представника персоналу органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати виходячи із своїх дискреційних повноважень.

А тому доводи захисника про те, що апеляційним судом під час призначення покарання проігноровано висновок органу пробації, є безпідставними.

На думку колегії суддів, здійснюючи розгляд кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, дотримуючись вимог статей 404, 407, 408, 409 КПК України, апеляційний суд надав доводам апеляційних скарг прокурора, представника потерпілого й захисника належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення.

Вирок суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Чупілка Сергія Петровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук