Історія справи

Постанова ККС ВП від 04.03.2020 року у справі №201/1273/17
Постанова ККС ВП від 04.03.2020 року у справі №201/1273/17
Ухвала ККС ВП від 15.01.2018 року у справі №201/1273/17

Постанова

Іменем України

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 201/1273/17-к

провадження № 51-592км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Батка Є.І.,

прокурора Опанасюка О.В.

захисника ВеремієнкаО.І.

та засудженої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Литвинової Т.О. на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016040030001005, за обвинуваченням

ОСОБА_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Джанкоя Автономної Республіки Крим, жительки АДРЕСА_2 такої, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік та покладено на засуджену обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути із засудженої: на користь потерпілої

ОСОБА_4 197607,09 грн на відшкодування матеріальної та 50000 грн моральної шкоди; 5000 грн витрат на правову допомогу; у дохід держави 703, 68 грн - витрати на залучення експерта.

Вироком установлено, що ОСОБА_2 12 листопада 2016 року приблизно о 17:50, керуючи належним їй автомобілем НОМЕР_1, порушила вимоги п. 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на перехресті вулиць Високовольтна та Запорізьке шосе допустила зіткнення з автомобілем «Хонда Цивік», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_4 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено. Відмовлено в задоволенні позову потерпілої ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_2 859 грн 42 коп. - витрат, пов'язаних із переміщенням до лікувальних закладів.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, порушуючи питання про зміну постановлених у справі судових рішень, зазначає, що вирок та ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому їх не можна вважати законними, обґрунтованими та вмотивованими. При цьому засуджена посилається на те, що призначене їй покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі через суворість, оскільки при його обранні суд не дослідив усіх обставин справи та даних, які її характеризують. Вважає, що їй має бути призначено основне покарання у виді штрафу. ОСОБА_2 також не погоджується з вироком у частині вирішення цивільного позову потерпілої, оскільки розмір шкоди та процесуальних витрат, які підлягають стягненню з неї, не доведено належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для задоволення цивільного позову потерпілої. Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув, не надав вичерпних відповідей на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, своє рішення належним чином не мотивував.

У касаційній скарзі прокурор Литвинова Т.О., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому за змістом касаційної скарги прокурор посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вимогам ст. 419 КПК стосовно змісту ухвали апеляційного суду, оскільки в ньому, зокрема, не надано вичерпних відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої, щодо незгоди з вироком у частині вирішення цивільного позову потерпілої та не наведено докладних мотивів прийнятого рішення. Прокурор також зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з

ОСОБА_2 859 грн 42 коп. - витрат, пов'язаних із переміщенням до лікувальних закладів, - апеляційний суд взагалі не мотивував свого рішення із цього приводу.

Засуджена ОСОБА_2 у судовому засіданні частково підтримала доводи касаційної скарги та просила змінити вирок у частині, що стосується цивільного позову, зменшивши розмір відшкодування шкоди на користь потерпілої.

Позиції інших учасників судового провадження.

Прокурор Опанасюк О.В. не підтримав касаційну скаргу та вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо

ОСОБА_2 мають бути залишені без зміни.

Захисник засудженої - адвокат Веремієнко О.І. підтримав касаційну скаргу ОСОБА_2, просив змінити судові рішення, зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженої на користь потерпілої; щодо цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, зазначив, що її розмір не підтверджується належними документами.

У запереченні на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2, потерпіла ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої та залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни.

Мотиви суду.

Щодо доводів про порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, має бути зазначено та проаналізовано всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а при зміні судового рішення - які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій вона, порушуючи питання про зміну вироку, просила пом'якшити покарання, а також наводила доводи щодо незгоди з розміром матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої, та просила зменшити цю суму. При цьому засуджена зазначала, що:

1. Розмір матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля, обґрунтовано доказами, які не можуть вважатись допустимими, посилаючись на необхідність проведення автотоварознавчої експертизи.

2. Витрати, пов'язані з оцінкою завданої матеріальної шкоди, понесено не потерпілою, а іншою особою, а тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_4 не має права вимоги.

3. Документи, які підтверджують понесені потерпілою витрати на лікування, не відповідають вимогам щодо змісту й форми медичних документів.

4. Вона незгодна з розміром витрат ОСОБА_4 на правову допомогу.

5. Сума на відшкодування моральної шкоди занадто завищена і у вироку відсутні відповідні обґрунтування саме такого розміру.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ч.1 ст. 129 КПК рішення суду про повне або часткове задоволення цивільного позову чи відмова в ньому залежить від доведеності підстав і розміру позову. Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Проте суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, не проаналізував їх та не надав в ухвалі вичерпної та конкретної відповіді на жоден з них. Зі змісту ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції на усі доводи апеляційної скарги обмежився однією узагальнюючою відповіддю щодо позову як про відшкодування матеріальної шкоди, так і про відшкодування моральної шкоди, вказавши, що суд першої інстанції правильно оцінив твердження потерпілої, виходячи з характеру її майнових та немайнових витрат.

Крім того, приймаючи рішення про зміну вироку в частині, що стосується цивільного позову, та відмовляючи частково в задоволенні позову

ОСОБА_4 про відшкодування шкоди (про стягнення із ОСОБА_2 859 грн 42 коп. - витрат потерпілої, пов'язаних із переміщенням до лікувальних закладів), апеляційний суд своє рішення із цього приводу взагалі не мотивував, обмежившись лише загальним висловлюванням щодо необґрунтованості цих витрат. Порушивши вимоги ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції не вказав, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.

Таким чином, з огляду на невідповідність рішення апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК його не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд повинен належним чином перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої, дати на них вичерпну відповідь та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам кримінального процесуального закону.

Щодо доводів про порушення вимог закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, правильність застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність при призначенні виду і міри покарання ОСОБА_2 підлягає перевірці під час нового апеляційного розгляду.

У той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 75 КК, звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням. Засуджена просить в касаційній скарзі призначити їй більш м'який вид покарання - штраф. Проте звільнення від відбування покарання у виді штрафу статтею 75 КК не передбачено. Призначення більш м'якого виду покарання, від відбування якого особу не може бути звільнено з підстав, передбачених ст. 75 КК, і яке буде підлягати реальному виконанню, у даному випадку, є погіршенням становища засудженої. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 437 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.

Таким чином, з огляду на наведене касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженої ОСОБА_2 - частковому задоволенню у частині, що стосується її незгоди з рішеннями про вирішення цивільного позову і невмотивованістю ухвали апеляційного суду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 4 параграфу 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора Литвинової Т.О., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити. Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Огурецький В.В. Король М.М. Лагнюк