Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 750/6192/17

провадження № 51-8493км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Опанасюка О. В.,

захисника в режимі відеоконференції Ширая А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженої ОСОБА_1 - Ширая А. А. та захисника засудженого ОСОБА_2 . - Якуби Г. О. на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року в межах кримінального провадження № 12014240010004626 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Голубівка Прилуцького району Чернігівської області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше судимої за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на неї обов`язків, визначених ст. 76 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луганська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 ), раніше судимого за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 301 КК, до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з обвинувальним актом орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 190 КК, а ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК.

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2018 року засуджено:

- ОСОБА_1 до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 190 КК у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 2 ст. 190 КК у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК постановлено вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно;

- ОСОБА_2 до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 190 КК у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 2 ст. 190 КК у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК постановлено вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.

Згідно з установленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за заволодіння чужим майном шляхом обману, а також заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

У квітні 2014 року ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , використовуючи ноутбук «Acer Aspire 4810T», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістив неправдиве оголошення про продаж мобільного телефону «Apple iPhone 5S» і, не маючи наміру його продавати, шляхом обману заволодів належними ОСОБА_3 грошима в сумі 5702 грн, які 24 квітня 2014 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що оформлена на ім`я ОСОБА_4 .

У травні 2014 року ОСОБА_2 у такій же спосіб, перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи повторно, шляхом обману заволодів належними ОСОБА_5 грошима в сумі 5200 грн, які 07 травня 2014 року надійшли на банківську картку ПАТ «Креді Агріколь банк» № НОМЕР_2 , оформлену на ім`я ОСОБА_4 , а також грошима ОСОБА_6 в сумі 5635 грн, які 30 та 31 травня 2014 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , оформлену на ім`я ОСОБА_4 .

Крім того, у серпні 2014 року ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_5 , використовуючи ноутбук «Asus R513C», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістила неправдиве оголошення про продаж мобільного телефону «Apple iPhone 5S» і, не маючи наміру його продавати, шляхом обману заволоділа належними ОСОБА_7 грошима в сумі 5700 грн, які 27 серпня 2014 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , оформлену на ім`я ОСОБА_1

Також у жовтні 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , використовуючи ноутбук «Acer Aspire 4810T», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістили неправдиве оголошення про продаж мобільного телефону «Apple iPhone 5S» і, не маючи наміру його продавати, діючи повторно, шляхом обману заволоділи належними ОСОБА_8 грошима в сумі 6100 грн, які 29 жовтня 2014 року надійшли на банківську картку АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_4 , оформлену на ім`я ОСОБА_1 .

Крім того, 26 січня 2015 року ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_6 НОМЕР_5 , знайшовши на сайті www.olx.ua оголошення про продаж золотого виробу у вигляді золотого ланцюжка, розміщене ОСОБА_9 , діючи повторно, не маючи наміру придбати виріб, домовилась про його купівлю через мережу Інтернет і доставку через відділення ТОВ «Нова пошта». 26 січня 2015 року ОСОБА_9 через відділення № 29 ТОВ «Нова пошта», розташоване вул. Васильківській, 34 АДРЕСА_7 , відправила ОСОБА_1 золотий ланцюжок, а остання 27 січня 2015 року у відділенні № 1 ТОВ «Нова пошта», на вул. Коптєва, 64 в м. Прилуках, під час попереднього огляду товару підмінила золотий виріб на запальничку та стреч-плівку і відмовилась від його отримання, в результаті чого ОСОБА_9 було спричинено матеріальну шкоду на суму 6000 грн, яку ТОВ «Нова Пошта» компенсувала, у зв`язку з чим товариству заподіяно матеріальну шкоду на вказану суму.

У лютому 2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , використовуючи ноутбук «Acer Aspire 4810T», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістили неправдиве оголошення про продаж золотих виробів у вигляді ланцюжка, і не маючи наміру його продавати, діючи повторно, шляхом обману заволоділи належними ОСОБА_10 грошима в сумі 5482 грн, які 23 та 24 лютого 2015 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , оформлену на ім`я ОСОБА_1

Також у березні 2015 року ОСОБА_2 , перебуваючи за вищевказаною адресою, використовуючи ноутбук «Acer Aspire 4810T», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістив неправдиве оголошення про продаж золотого виробу у вигляді ланцюжка і, не маючи наміру його продавати, діючи повторно, шляхом обману заволодів належними ОСОБА_11 грошима в сумі 1490 грн, які 05 березня 2015 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , оформлену на ім`я ОСОБА_12 .

Крім цього, у квітні 2015 року ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_5 , використовуючи ноутбук «Asus R513C», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістила неправдиве оголошення про продаж золотого виробу у вигляді браслета і, не маючи наміру його продавати, діючи повторно, шляхом обману заволоділа належними ОСОБА_13 грошима в сумі 1000 грн, які 03 квітня 2015 року надійшли на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 , оформлену на ім`я ОСОБА_14 .

Також у квітні 2015 року ОСОБА_1 , перебуваючи за вищевказаною адресою, використовуючи ноутбук «Asus R513C», підключений до мережі Інтернет, на сайті www.olx.ua розмістила неправдиве оголошення про продаж золотого виробу у вигляді ланцюжка і, не маючи наміру його продавати, діючи повторно, шляхом обману заволоділа належними ОСОБА_15 грошима в сумі 4950 грн, які 24 квітня 2015 року надійшли як оплата за товар через міжнародну платіжну систему ТОВ «ГлобалМані», послугами якої користується ТОВ «Нова Пошта», на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційний суд Чернігівської області 12 червня 2018 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, в частині призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання скасував вирок районного суду і постановив новий, яким визнав винуватими:

- ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК, і призначив їй покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 190 КК на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 190 КК на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. Крім того, постановив вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно;

- ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК, і призначив йому покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 190 КК на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 190 КК на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначив ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Крім того, постановив вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ширай А. А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 , не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації її дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування наведеного захисник указує на те, що апеляційний суд, постановляючи вирок, всупереч ч. 4 ст. 70 КК не врахував відбутої частини покарання, призначеного його підзахисній за попереднім вироком. При цьому призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі з реальним його відбуттям унеможливлює подальше виконання попереднього вироку, яким її звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. Також, на думку захисника, апеляційний суд не врахував позитивних характеристик ОСОБА_1 за місцем мешкання та навчання і безпідставно зазначив у своєму рішенні, що остання раніше була засуджена за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року, оскільки злочини, за які ОСОБА_1 засуджено в цій справі, вона вчинила до її засудження за попереднім вироком Новозаводського районного суду. Крім того, захисник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про визнання ОСОБА_1 своєї вини частково, оскільки в суді першої інстанції вона не погоджувалася лише з кваліфікацією її дій за ч. 3 ст. 190 КК за кваліфікуючою ознакою «незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки» та повністю погоджувалася зі всіма іншими обставинами вчинених нею кримінальних правопорушень, а тому з урахування того, що місцевий суд перекваліфікував дії його підзахисної з ч. 3 ст. 190 КК на ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК, визнання нею своєї вини слід вважати повним. Враховуючи наведене, захисник вважає рішення апеляційного суду необґрунтованим і невмотивованим, а призначене апеляційним судом його підзахисній покарання - явно суворим.

У касаційній скарзі захисник Якуба Г. О. , не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності вини засудженого ОСОБА_2 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.

На обґрунтування своїх вимог захисник Якуба Г. О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 наводить фактично аналогічні доводи, що й захисник Ширай А. А. в інтересах засудженої

ОСОБА_1 захисник зазначає, що після засудження ОСОБА_2 за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року останній став на шлях виправлення та жодних порушень закону не допускав. При цьому є безпідставною вказівка апеляційного суду, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення в цьому кримінальному провадженні через незначний час після відбуття покарання з іспитовим строком, оскільки злочини у цій справі вчинено ОСОБА_2 до постановлення вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року. Також захисник звертає увагу, що рішення апеляційного суду про самостійне виконання попереднього вироку не ґрунтується на вимогах кримінального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Ширай А. А., навівши відповідні пояснення, підтримав подані касаційні скарги і просив їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, вважав вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильності кваліфікації їх дій за частинами 1 та 2 ст. 190 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності і обґрунтованості судового рішення в цій частині захисники не оскаржують.

Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог Закону.

Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій указував на невідповідність призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх особам, у зв`язку з чим порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку, дійшов висновку, що, призначаючи засудженим покарання, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК, тому цей суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду і постановив свій.

На обґрунтування свого висновку апеляційний суд указав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були засуджені за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року за скоєння 18 епізодів шахрайства, вчинених ними в період з вересня 2014 року по травень 2015 року. При цьому ОСОБА_2 раніше був засуджений до покарання з іспитовим строком і через незначний час після його відбуття знову став на шлях скоєння злочинів. Апеляційний суд врахував і відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, які би позитивно характеризували засуджених, а також свідчили про відшкодування потерпілим завданих збитків.

З урахуванням наведеного, а також тяжкості вчинених злочинів, кількості епізодів злочинної діяльності, даних про особи засуджених, суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статей, за якими їх засуджено, визначивши остаточний його вид і розмір, на підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Доводи захисників про безпідставне посилання апеляційного суду у своєму рішенні на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року, оскільки злочини, за які ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено в цій справі, вони вчинили до їх засудження за вироком Новозаводського районного суду, Верховний Суд вважає необґрунтованими.

Посилання апеляційного суду на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року, яким було засудженого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , не вказує на попередню їх судимість, яка б мала наслідки кримінально-правового характеру під час призначення покарання, а відображає загальну кількість злочинних дій, вчинених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з вересня 2014 року до травня 2015 року, з яких за 18 епізодами злочинів їх було засуджено за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року і за 10 епізодами - за цим вироком.

Аргументи захисника Ширая А. А. про те, що апеляційний суд безпідставно обґрунтував вирок висновком про те, що ОСОБА_1 через незначний час після засудження знову стала на шлях скоєння злочинів, Верховний Суд вважає надуманими, оскільки вказаний висновок у змісті вироку апеляційного суду відсутній.

Відхиляє Верховний Суд й аналогічні аргументи захисника Якуби Г. О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 , виходячи з такого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_2 був засуджений за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 лютого 2012 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнений на підставі ст. 75 КК від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Цей вирок набрав законної сили 14 березня 2012 року.

Таким чином, беручи до уваги, що злочини, за які ОСОБА_2 засуджено в цій справі, він почав вчиняти з квітня 2014 року, Верховний Суд вважає, що є цілком логічною і обґрунтованою вказівка апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 через незначний час після відбуття покарання з іспитовим строком знову став на шлях скоєння злочинів.

З огляду на викладене переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання та справедливості обраного їм заходу примусу, захисники Ширай А. А. і Якуба Г. О. у касаційних скаргах не навели.

Підстав вважати призначене засудженим покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає.

Доводи, викладені у касаційних скаргах, про те, що апеляційний суд, постановляючи рішення про самостійне виконання вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року засуджено: ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 301 КК, до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Злочини, за які ОСОБА_2 і ОСОБА_1 засуджено в цій справі до покарання, що слід відбувати реально, останні вчинили до постановлення попереднього вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2016 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК за правилами передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями, які містяться у абзаці 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 11) «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 165/1919/15-к.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, яке необхідно відбувати реально, дійшов правильного висновку про самостійне виконання попереднього вироку.

З огляду на викладене істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене і, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд, дійшов висновку, що касаційні скарги захисників Ширая А. А. та Якуби Г. О. необхідно залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року - без зміни.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційні скарги захисника засудженої ОСОБА_1 - Ширая А . А. та захисника засудженого ОСОБА_2 . - Якуби Г. О. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур О. П. Марчук С. В. Яковлєва