Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року

м. Київ

справа № 187/535/19

провадження № 51-4626 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

законного представника

малолітнього потерпілого ОСОБА_8 (у режимі

відеоконференції),

захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ,

виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 286 КК у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад цього кримінального правопорушення.

2. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.

3. Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та зняття арешту.

4. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 залишив без змін.

5. Органами досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілому та тілесні ушкодження середньої тяжкості іншим потерпілим за таких обставин.

6. 15 серпня 2018 року близько 15:30 ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем Subaru Outback (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить йому на праві власності, рухався зі швидкістю 80 км/год., по проїзній частині автодороги Т-04-14 «Кам`янське-Петриківка-Магдалинівка» з боку м. Кам`янське у напрямку вул. Котеджної с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області.

7. У цей же час в зустрічному з ним напрямку, по проїзній частині автодороги Т-04-14 «Кам`янське-Петриківка-Магдалинівка», виїхавши з боку вул. Котеджної с. Єлизаветівка у напрямку м. Кам`янське, рухався автомобіль ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_13 , в салоні якого знаходились на передньому пасажирському місці пасажир ОСОБА_11 , на задньому пасажирському місці пасажири малолітній ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

8. Водій ОСОБА_10 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість та не виконавши покладені на нього обов`язки як на водія, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху та маючи можливість об`єктивно виявити автомобіль ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що рухався у зустрічному йому напрямку, здійснив маневр обгону вантажного автомобіля DAF ХР 105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався у попутному з ним напрямку, виїхав на зустрічну смугу для руху, у ході чого перетнув вузьку суцільну лінію, що розділяє транспортні потоки, як наслідок близько 15:30 допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобілю із передньою частиною автомобілю ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_13 , що рухався у зустрічному йому напрямку.

9. Відповідно до висновку експерта автотехничної експертизи № 5/10./877 від 05 грудня 2018 року водій ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно вимог п. 14.2 Правил дорожнього руху, де зазначено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру їх не виконати і порушення вказаних Правил дорожнього руху знаходилось в причинному зв`язку із ДТП.

10. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті о 01:15 18 серпня 2018 року у відділені інтенсивної терапії КЗ «Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР».

11. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) отримали: ОСОБА_11 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження; ОСОБА_12 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; малолітній ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

12. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

13. Обґрунтовуючи своє прохання прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що місцевий суд у вироку допустив вибірковість при оцінці доказів, надав перевагу одним доказам та, належним чином не спростувавши, не дав правову оцінку іншим досліджуваним доказам у їх сукупності. Стверджує, що апеляційний розгляд проведено формально, без зазначення конкретних висновків, чому доводи прокурора є необґрунтованими.

14. Вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що прокурор в суді першої інстанції просив призначити комплексну комісійну експертизу, посилаючись на сумнів у існуючих вихідних даних. З огляду на наведене, стверджує, що апеляційним судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки не перевірено та не вирішено по суті доводи апелянта, не наведено всебічного аналізу та не дано об`єктивної оцінки доказам обвинувачення, на яких наголошував прокурор, обґрунтованих мотивів для відхилення апеляційної скарги та не застосував закон, який підлягав застосуванню.

15. Потерпіла ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_10 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Стверджує, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким місцевий суд не надав належної оцінки й ухвалив незаконний виправдувальний вирок. Посилається на порушення статей 22 93 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки сторона захисту самостійно провела автотехнічну експертизу, на підставі якої місцевий суд призначив комісійну автотехнічну експертизу. Зазначає, що апеляційний суд залишив допущені місцевим судом порушення поза увагою, чим і сам порушив вимоги статей 370 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

16. На адресу Суду від виправданого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

17. Прокурор, представник потерпілих ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 та законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги. Виправданий ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення касаційних скарг.

18. Від потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 надійшли клопотання про те, що вони підтримують подані касаційні скарги та просять здійснити касаційний розгляд за їх відсутності.

Мотиви Суду

19. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

20. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

21. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

22. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

23. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

24. Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

25. За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

26. Згідно з п. 3. ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

27. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

28. Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_10 , суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

29. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_10 щодо порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому та тілесні ушкодження середньої тяжкості іншим потерпілим було покладено, зокрема:

- висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного криміналістичного центру МВС України ОСОБА_15 за № 5/10.1/877 від 05 грудня 2018 року, в якому експерт послався на місце зіткнення, яке було розташоване на смузі для руху автомобіля ВАЗ-21063 на відстані 19.9 м від правого краю другорядної дороги та на відстані 2,3 м від правого краю проїжджої частини автодорого Т-04-14, зробивши висновки, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Subaru Outback» ОСОБА_10 , у порушення п. 14.2 в) Правил дорожнього руху, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він планував виїхати, вільна від інших транспортних засобів на достатній для обгону відстані тощо;

- протоколи слідчих експериментів від 25 жовтня 2018 року за участю потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , згідно яких автомобіль ВАЗ-21063 після зіткнення знаходився на відстані 2,3 м від правого узбіччя дороги по їх напрямку руху в м. Камьянське та на відстані 19,9 м від вулиці Котовського в с. Єлизаветівка на автодорозі в сторону м. Камьянське.

30. Проте, місцевий суд, дослідивши фактичні дані які містяться у інших письмових доказах наявних у матеріалах провадження, заслухавши показання очевидців дорожньо-транспортної пригоди, зокрема обвинуваченого, свідка, допитавши експертів, дійшов висновку про те, що висновок судового експерта № 5/10.1/877 від 05 грудня 2018 року та протоколи слідчих експериментів від 25 жовтня 2018 року за участю потерпілих зі схемами до них є неналежними доказами, оскільки не підтверджуються іншими доказами та спростовуються протоколами, схемами та фототаблицями ДТП, поясненнями слідчого Петриківського ВП ОСОБА_16 , який виїздив на місце аварії 15 серпня 2018 року, складав схему ДТП та підтвердив її правильність.

31. Крім того, під час слідчого експерименту потерпілі зазначили про те, що зіткнення автомобілів відбулося, коли автомобіль, під керуванням ОСОБА_13 після повороту проїхав 19,9 м, однак в судовому засіданні вони пояснювали в присутності захисника, що зіткнення двох автомобілів відбулось на відстані 10 м від повороту, при цьому, вони не змогли пояснити такі розбіжності.

32. Суд безпосередньо дослідивши та врахувавши фактичні дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, додану до нього схему дорожньо-транспортної пригоди та фототаблиці, інші докази у справі дійшов висновку про те, що дорожня пригода сталась на перехресті закінчення другорядної дороги, де був розташований автомобіль ВАЗ-21063 АЕ2276 НМ, передні колеса якого були на головній дорозі. При цьому суд дійшов переконання, що будь-які докази щодо того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_13 проїхав по головній дорозі 10 м або 19,9 м, як про це стверджували потерпілі, матеріали провадження не містять.

33. Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_10 місцевий суд обґрунтовано послався на висновок експертного комплексного дослідження судового експерта ОСОБА_17 за № 10.1-10.4/041-Д від 20 вересня 2019 року, згідно з яким водій автомобіля Субару ОСОБА_10 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 12.3, 12.6 Правил дорожнього руху, а водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 16.3, 16.11 і дорожнього знаку 2.1 цих Правил, а якщо він поновлював рух то додатково до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. За зазначеним висновком експерта водій ОСОБА_10 , рухаючись із швидкістю 80 км/год при зафіксованих і встановлених даних, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем своєчасним застосуванням максимального ефективного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення автомобілем ВАЗ. Натомість водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 мав технічну можливість запобігти зіткненню вищевказаних транспортних засобів шляхом своєчасного виконання вимог пунктів 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху і дорожнього знаку 2.1 додатку Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля Субару, під керуванням водія ОСОБА_10 не суперечили вимогам пунктів 10.1, 12.3, 12.6 та 14.6 Правил дорожнього руху, а дії водія автомобіля ВАЗ - ОСОБА_13 не відповідали вимогам пунктів 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 додатку № 1 Правил дорожнього руху.

34. З метою усунення протиріч між висновками експертів, судом була призначена комісійна автотехнічна експертиза, за висновком № 1743-22 від 27 лютого 2023 року якої, було встановлено, що покази ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в частині розташування місця зіткнення та взаємного положення автомобілів ВАЗ-21063 і Subaru відносно вказаного ними місця зіткнення в момент зміни напрямку руху останнім, є технічно неспроможними, а тому дослідження за їх показаннями не проводилося. Експерти, не встановивши протиріч та інших суперечностей, які б ставили під сумнів показання ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , з урахуванням того, що показання останніх узгоджуються з наявними у провадженні рештою доказів виготовили свої висновки, обґрунтувавши їх показаннями зазначених осіб і письмовими доказами, наявними в матеріалах провадження.

35. При цьому експертами на питання суду надані наступні відповіді:

- водію автомобіля Subaru - ОСОБА_10 для забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху, а саме «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

- у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водію автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_13 для забезпечення безпеки дорожнього руху, у необхідно було діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», пунктам 10.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху;

- водій автомобіля Subaru ОСОБА_10 не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, діючи відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху;

- водій автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_13 мав технічну можливість своїми однобічними діями, які регламентувались йому виконанням вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», пунктів 10.1., 16.3., 16.11. Правил дорожнього руху запобігти дорожньо-транспортній пригод;

- у діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», пунктів 10.1., 16.3., 16.11. Правил дорожнього руху;

- у діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», пунктів 10.1., 16.3., 16.11. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку дорожньо-транспортної пригоди.

36. Також місцевим судом було допитано експертів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які підтримали висновок комісійної автотехнічної експертизи № 1743-22 від 27 лютого 2023 року та пояснили чому саме дійшли відображених у висновку відповідей. При цьому, кожен із них зазначив, що порушень Правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_10 не вбачає, оскільки рухаючись по головній дорозі, він не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді із автомобілем ВАЗ від керуванням ОСОБА_13 , який, не впевнився в безпеці подальшого руху, виїхав із другорядної дороги.

37. Таким чином, дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку на предмет належності, допустимості, а сукупності зібраних доказів на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у діях ОСОБА_10 .

38. Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.

39. Вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370 374 КПК.

40. Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_8 , ретельно перевірив доводи, викладені в них, які за своїм змістом є аналогічними доводам поданих касаційних скарг та обґрунтовано спростував їх, виклавши в ухвалі мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

41. Апеляційний суд також дослідив доводи поданих апеляційних скарг щодо наявності дорожньої розмітки на місці зіткнення - суцільної лінії, і дійшов правильного висновку про те, що ці обставини спростовуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фотознімками до нього, відповідно до яких перед місцем зіткнення, за напрямком руху ОСОБА_10 дорожня розмітка не проглядається, що також підтверджується даними висновку комісійної експертизи.

42. Зазначене узгоджуються з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

43. Перевірені цим судом і доводи прокурора про необхідність призначення комплексної експертизи, спростовуючи їх апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, зазначивши, що комісійною експертизою усунуто всі суперечності, а тому проведення додаткових досліджень в даному випадку є недоцільним. Також судом правильно вказано, що посилання на будь-які дані, які б свідчили про неповноту комісійної експертизи та наявність у будь-якої сторони інших вихідних даних, матеріали провадження не містять.

44. З таким висновком погоджується і колегія суддів, враховуючи також, що з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди минуло понад 6 років.

45. Щодо доводів прокурора про самостійне проведення стороною захисту автотехнічної експертизи, то колегія суддів звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 243 КПК сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи. Вказане положення узгоджується із ч. 2 ст. 22 КПК за змістом якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, вказаний висновок експерта не суперечить висновку комісійної експертизи, а тому доказового значення не втрачає.

46. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

47. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційних скаргах, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.

48. Таким чином, ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3