Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 128/1359/18

провадження № 51-5519км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Кузнєцова С.М.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Порохненко І.В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020100000333, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лобанівка Приморського краю РФ, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника Порохненко І.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 1 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року ОСОБА_1 засудженодо покарання:

- за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 10 років;

- за ч. 1 ст. 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин;

- за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року, та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 1 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19:00, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин, які склалися впродовж тривалого часу та ускладнилися конфліктом, що стався зранку того ж дня, прийшов до домоволодіння на АДРЕСА_1 , на подвір`ї якого взяв дерев`яну палицю, після чого, діючи умисно, завдав ОСОБА_2 , який спав у одній з кімнат, близько чотирьох-п`яти ударів по ногах, двох ударів по тулубу та близько шести ударів по голові, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму та інші ушкодження. У результаті цього ОСОБА_2 помер на місці.

Після вказаних дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , який спав в одній з кімнат будинку, ОСОБА_1 завдав йому близько десяти ударів по голові та тулубу, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 повторно таємно викрав з будинку належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Fly» моделі DS104D вартістю 265 грн.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Порохненко І.В . , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через суворість, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів захисник указує на те, що:

- суд безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, оскільки дії засудженого вже кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК за кваліфікуючою ознакою повторності, таким чином неправильно застосував законУкраїни про кримінальну відповідальність;

- призначене ОСОБА_1 покарання хоча і не виходить за межі, встановленні відповідними статтями закону, але за своїм розміром є явно несправедливим через надмірну суворість;

- суд не врахував як пом`якшуючі обставини визнання вини та щире каяття у скоєному, а також те, що злочини ОСОБА_1 вчинив внаслідок збігу важких сімейних обставин, оскільки основним мотивом злочинів були глибока душевна травма, довголітня неприязнь, тяжкі переживання та образа, підсилені протиправною поведінкою потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо яких на той момент було відкрито кримінальне провадження за фактом заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень;

- суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 , маючи реальну можливість знищити, спотворити докази, забезпечити собі алібі, змінити місце проживання, не використав жодної спроби уникнути відповідальності чи применшити свою провину, з моменту затримання активно сприяв розкриттю злочину, писав явки з повинною, був ініціатором проведення слідчого експерименту, під час слідства та в судовому засіданні давав детальні пояснення щодо вчиненого;

- при призначенні покарання суд не взяв до уваги особливостей психіки ОСОБА_1 , який є особою зі змішаним розладом емоцій і поведінки, мав суїцидальну спробу, а також не врахував молодого віку обвинуваченого, позитивних характеристик та думки потерпілого ОСОБА_3 , який не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_1 .

Позиції учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні захисник, уточнивши вимоги касаційної скарги, просила скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 1 серпня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, засуджений підтримав ці вимоги, а прокурор вважав судове рішення законним і просив залишити його без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворості покарання, яке призначено її підзахисному, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 , врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії особливо тяжких, обставини провадження та дані про особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину. При цьому суд не врахував як пом`якшуючу покарання обставину визнання вини, оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі винним себе у всіх епізодах злочинів не визнав. Зокрема, суд критично оцінив пояснення, які надавав обвинувачений, у частині того, що він не мав наміру заподіяти смерть ОСОБА_2 , прихопив палицю, тому що боявся, що брати ОСОБА_2 його поб`ють, мобільний телефон узяв, щоб потерпілі не могли викликати поліцію, та вважав ці пояснення нелогічними, неправдоподібними, наданими з метою применшити свою провину у вчиненні злочинів і такими, що суперечать установленим судом фактичним обставинам й спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , суд визнав рецидив злочинів.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, в період непогашеної судимості та умовно-дострокового звільнення скоїв умисні злочини, наслідкомодного з яких стала смерть людини.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів буде обрання покарання в межах санкцій відповідних статей, у тому числі за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 10 років, при тому що максимальним за цією статтею є покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Відповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_1 була предметом розгляду апеляційного суду, який погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку, що вид і розмір покарання, визначений обвинуваченому, відповідає нормам статей 50, 65 КК і не піддається сумніву.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що обвинувачений неодноразово висловлював жаль з приводу скоєного та каявся у вчиненому. Однак посилання захисника на повне визнання вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вважав таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки його твердження про небажання настання смерті потерпілого ОСОБА_2 спростовуються висновками судово-медичної експертизи та його ж показаннями про завдані удари в життєво важливі ділянки тіла потерпілого. Крім того, за встановлених судом обставин, яких не заперечував обвинувачений, він повернувся до будинку потерпілих, добре знаючи, де на їх подвір`ї зможе прихопити палицю, зайшов зі сторони саду, діждався, поки стихнуть голоси, удари задавав потерпілим, які спали, а тому суд апеляційної інстанціївизнав нелогічним твердження ОСОБА_1 , що він прийшов просто з`ясувати стосунки. Про намір обвинуваченого повернутися вночі до будинку потерпілих повідомила суду свідок ОСОБА_9 . Також суд апеляційної інстанції критично оцінив пояснення, які надавав ОСОБА_1 щодо мотиву крадіжки телефону, оскільки обвинувачений не викинув телефон, хоча мав для цього достатньо часу, а залишив собі.

Отже, ураховуючи, що щире каяття полягає у належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінкинасамперед через визнання вини відповідно до пред`явленого обвинувачення, доводи в касаційній скарзі захисника про те, що суди безпідставно не врахували як пом`якшуючу покарання обставину щире каяття обвинуваченого, є необґрунтованими. При цьому активне сприяння розкриттю злочину, на що посилається у скарзі захисник, враховано судомяк обставину, що пом`якшує покарання.

На думку Суду, враховуючи, що ОСОБА_1 був раніше неодноразово судимий, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив нові умисні злочини під час умовно-дострокового звільнення, вину в повному обсязі не визнав та не розкаявся, а також беручи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, покарання, призначене судом ОСОБА_1 , відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З огляду на зазначене доводи в касаційній скарзі захисника щодо неврахування судами того, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, позитивно характеризувався за місцем відбування покарання за попереднім вироком, є особою зі змішаним розладом емоцій і поведінки, мав суїцидальну спробу, злочини вчинив через довголітню неприязнь, підсилену протиправною поведінкою потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у цілому не спростовують правильності висновків суду щодо призначеного покарання.

Водночас судом ураховано, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №155 від 14 травня 2018 року, ОСОБА_1 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та на теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждав (не страждає), не мав (не має) будь-якого хворобливого розладу психічної діяльності, міг (може) усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує.

Крім того, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин передбачає збіг таких негативних обставин, які заподіюють особі страждання, чим негативно впливають на її психіку (зокрема, смерть або тяжка хвороба рідної чи близької особи; хвороба винного; втрата ним роботи; складні житлові умови; подружня зрада або інша подія, що спричинила конфлікт у сім`ї). Таких обставин судом першої інстанції не встановлено, та захисником даних на підтвердження цього не надано.

Таким чином, підстав вважати, що покарання, обране судом ОСОБА_1 , не відповідає тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого та є явно несправедливим через суворість, не вбачається.

Також захисник у скарзі, посилаючись на закон і судову практику, стверджує, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

При цьому, як правильно зазначила у скарзі захисник, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 раніше судимий:

- 9 квітня 2004 року - за вироком Вінницького районного суду Вінницької області за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 297 КК;

- 28 грудня 2006 року - за вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК;

- 1 вересня 2010 року - за вироком Староміського районного суду м. Вінниці за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК;

- 18 лютого 2016 року - за вироком Вінницького районного суду Вінницької області за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК,

звільнений 19 лютого 2018 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 2 місяці 22 дні, судимості не знято і не погашено в установленому законом порядку.

Дії засудженогоОСОБА_1 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 185 КК за кваліфікуючою ознакою повторності, однак оскільки раніше він неодноразово засуджувався за вчинення ще й інших злочинів, які не утворюють повторності із тими, за якими його засуджено за оскаржуваним вироком, то суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів.

Отже, даних, які б вказували на неправильне застосування закону України про кримінальнувідповідальність, немає.

Тому, беручи до уваги зазначене, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення вимог, зазначених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 1 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Порохненко Ірини Василівни - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.В. Король В.П. Огурецький