Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 751/8844/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4823/529/19

Провадження № 51 - 4981 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Піх Ю.Г.,

засудженого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Бєжанової А.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010003992 від 08 червня 2018 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове Білогірського району Амурської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз вироком Деснянського районного суду

м. Чернігова від 26 вересня 2014 року за ст. 185 ч. 3, ст. 357 ч. 3, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ст. 289 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 07 грудня

2018 року. До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 9 438 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

08 червня 2018 року в нічній час доби шляхом зламу навісного замка проник на прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_4 , де, діючи повторно, з корисливих мотивів, незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом марки «Geely» державний номерний знак НОМЕР_1 , належним

ОСОБА_2 , запустивши двигун та перемістивши його до прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_5 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3205 гривень 40 копійок.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Басенка О.О. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження щодо нього, указує на те, що мотоцикл вилучили не у нього, а у його племінника. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на неправдивих показаннях його племінника ОСОБА_3 та висновку судової дактилоскопічної експертизи. Вважає, що при призначенні покарання суд в повній мірі не врахував відсутність претензій з боку потерпілого, наявність у нього матері інваліда, яка самостійно не пересувається, стан його здоров`я, а саме наявність у нього тяжких невиліковних хвороб, та просить призначити більш м`яке покарання. Указує на те, що в ході досудового розслідування до нього було застосовано незаконні методи слідства, за фактом чого просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 365 КК України, та порушено його право на захист. Крім того, звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції його права на останнє слово.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник - адвокат Бєжанова А.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його винуватості у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, з проникненням в інше сховище, суд послався, у тому числі, на: показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини незаконного заволодіння його мотоциклом 08 червня 2018 року; показання свідка ОСОБА_3 про те, що влітку 2018 року

ОСОБА_1 дав йому мотоцикл, на якому він з товаришем катався приблизно тиждень, після чого на території пляжу «Золотий берег» мотоцикл забрали охоронці; аналогічні показання свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; дані, які містяться в обліковій картці приватного транспортного засобу про те, що власником мотоцикла марки «Geely» державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 ; у протоколі огляду місця події від 11 червня 2018 року про виявлення на території міського пляжу «Золотий берег» за адресою: м. Чернігів, вул. Берегова, 30, викраденого мотоциклу; у протоколах пред`явлення особи для впізнання від 15 серпня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як осіб, які 11 червня

2018 року каталися по пляжу «Золотий берег»; висновки автотоварознавчих експертиз від 07 вересня 2018 року № 3964/18-24 та від 17 жовтня 2018 року

№ 4178/18-24 про вартість викраденого мотоциклу та розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом і його пошкодження. Суд також безпосередньо дослідив, перевірив на предмет допустимості та у вироку обґрунтовано послався також на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від

08 червня 2018 року, в ході якого було оглянуто домогосподарство за адресою:

АДРЕСА_4 , та виявлено сліди рук, слід протектору шин та слід взуття. Сліди пальців рук розмірами 15х30 мм та 13х22 мм згідно з висновком дактилоскопічної експертизи від 11 жовтня 2018 року № 1059 залишені відповідно великими пальцями правої та лівої рук ОСОБА_1 .

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 289 ч. 2 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства та порушення права на захист є необґрунтованими.

Статтею 59 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Захист прав та законних інтересів під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій здійснював адвокат Басенко О.О., залучений слідчим 24 вересня 2018 року за призначенням в порядку ст. 49 КПК України.

Про незаконні методи слідства ОСОБА_1 вперше повідомив під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, які полягали у застосуванні працівниками поліції до нього фізичної сили з метою визнання вини та ненаданні йому адвоката. Разом з тим, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2018 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановою слідчого від 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 оголошено в розшук. Згідно з протоколом затримання особи від 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, захист його прав під час затримання і всього подальшого досудового розслідування здійснював адвокат Басенко О.О., Герасимов Ю.В. пояснив, що згоден з протоколом, скарг та зауважень сторона захисту не заявляла, про свідчать відповідні підписи у протоколі

ОСОБА_1 та його захисника. Суд першої інстанції в судовому засіданні від

09 квітня 2019 року з`ясовував зазначені обставини, ОСОБА_1 повідомив відомості загального характеру про застосування незаконних методів слідства, конкретизувати у якому місці та які саме дії працівників поліції були вчинені щодо нього не зміг. Ні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Басенко О.О. не звертались з відповідними заявами про застосування до ОСОБА_1 під час досудового розслідування незаконних методів слідства та дані, які б свідчили про це, у матеріалах кримінального провадження відсутні. Не зазначали вони про це і серед доводів апеляційних скарг, оспорюючи лише призначене покарання.

Крім того, в ході всього судового розгляду кримінального провадження

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом не визнавав. Показання ОСОБА_1 не були покладені в основу обвинувального вироку, суд першої інстанції надав їм відповідну оцінку в сукупності з іншими доказами та визнав засобом захисту з метою уникнути відповідальності, що не перешкодило суду ухвалити законний і обґрунтований вирок.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про застосування незаконних методів слідства не відповідають критеріям «небезпідставності» в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ним не були повідомлені конкретні обставини такого поводження з ним і не надані будь-які підтвердження цим обставинам, що унеможливлювало здійснити її перевірку, а тому не створювало обов`язку проведення їх розслідування.

Крім того, Верховний Суд не наділений повноваженнями внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а внесення таких відомостей до ЄРДР проводиться відповідно і в порядку передбаченому законом.

Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом (ст. 365 частини 1, 2 КПК України). Згідно із журналом судового засідання від 09 квітня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, після закінчення судових дебатів ОСОБА_1 судом було надано останнє слово без обмеження його тривалості. Після виступу з останнім словом ОСОБА_1 повідомив, що у нього все. Із журналу судового засідання від 21 серпня 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, видно, що обвинуваченому з дотриманням вимог ст. 365 КПК України було надано останнє слово без обмеження в часі.

За таких обставин твердження в касаційній скарзі про порушення права

ОСОБА_1 на виступ з останнім словом є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до от. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1 , який раніше судимий за умисні корисливі злочини, за місцем реєстрації характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не відшкодував заподіяні збитки, має матір, яка є інвалідом 2-ої групи, досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, а також матеріальне становище ОСОБА_1 та стан його здоров`я. Обставин, які пом`якшують покарання, судом встановлено не було, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах ближче до мінімальної межі санкції ст. 289 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Басенка О.О. на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 , перевірив доводи захисника, які вказували лише на суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене в порядку статей 537, 539 КПК України за наявності передбачених законом підстав місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, відповідно до вказаних статей.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва