Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 591/4171/17

провадження № 51-267 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисника Сукач Л.С. (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ),

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21 серпня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він за невстановлених обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс для збуту та без мети збуту, який зберігав у невстановленому місці; 05 травня та 13 червня (повторно) 2017 року в м. Суми під час оперативних закупок збув особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_2 » особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 12,818 г за 500 грн, 3,931 г за 300 грн; будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, повторно, незаконно зберігав без мети збуту в м. Суми 6,201 г наркотичного засобу канабісу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що проведені оперативні закупки є провокацією злочину, оскільки вони проведені у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону.Крім того, звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки відомостям, наявним у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій.

На касаційну скаргу прокурора захисник Сукач Л.С. подала письмове заперечення, в якому просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник та виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судове рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Колегія суддів уважає, що, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався. Суд першої інстанції безпосередньо, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування докази, оцінив їх згідно з положеннями ст. 94 КПК України з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності , навів детальний аналіз досліджених доказів.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення та дійшов висновку про недоведеність наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

За змістом ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, в цьому судовому провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до вимог статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції з`ясував, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України ґрунтується на доказах, отриманих у результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій, які не є допустимими в розумінні ст. 86 КПК України, та обґрунтовано визнав їх такими.

Суд указав на недоведеність стороною обвинувачення відсутності провокації з боку держави в особі працівників правоохоронного органу та їхнього агента « ОСОБА_2 » й того, що ініціатива продажу наркотичних засобів виходила саме від ОСОБА_1 .

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України суд першої інстанції визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 13 червня 2017 року та висновок експерта від 22 червня 2017 року через істотне порушення прав обвинуваченого та порядку проведення вказаної слідчої дії.

Серед висновків суду було зазначено, що інші докази прямо не підтверджують обставини, що складають об`єктивну сторону кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив усі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Посилання прокурора в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не навів переконливих мотивів на спростування викладених в апеляційній скарзі доводів, належним чином їх не перевірив, є безпідставними, оскільки в ухвалі наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення.

Так, спростовуючи твердження прокурора про відсутність провокації злочину, суд апеляційної інстанції в ухвалі обґрунтовано зазначив, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що підставою до кримінального переслідування та внесення відомостей до ЄРДР 04 травня 2017 року стали матеріали правоохоронних органів про виявлення факту вчинення злочину, здобуті в межах оперативної розшукової справи № 25 від 22 березня 2017 року. Однак під час судового розгляду сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_1 , частково підтверджені свідком ОСОБА_3 , про те, що саме « ОСОБА_2 » з березня 2017 року неодноразово телефонував йому та просив допомогти знайти та продати наркотичний засіб, а після відмови просив віднести гроші в певне місце та забрати звідти наркотичний засіб. Крім того, стороною обвинувачення не було усунуто розбіжностей між показаннями обвинуваченого та « ОСОБА_2 » в тому, хто саме був ініціатором їхнього спілкування та час їхнього спілкування.

Суд апеляційної інстанції проаналізував те, що оперативна розшукова справа заведена 22 березня 2017 року, постанова про проведення оперативної закупки наркотичних засобів винесена заступником начальника УНП ГУНП в Сумській області Невмержицьким В.М. 24 квітня 2017 року та, на думку Суду, правомірно вказав, що такі дані викликають розумні сумніви щодо достовірності показань свідка « ОСОБА_2 » про те, що він звернувся вперше до правоохоронного органу в травні 2017 року.

Крім того, сторона обвинувачення не спростувала твердження ОСОБА_1 про наявність у діях працівників поліції ознак провокації злочину.

За матеріалами кримінального провадження першу оперативну закупку правоохоронні органи провели за участю « ОСОБА_2 » 03 травня 2017 року, другу оперативну закупку - 13 червня 2017 року за участю того ж « ОСОБА_2 ».

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, який, детально проаналізувавши матеріали, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вказав, що, незважаючи на тривалий час ведення оперативної розшукової справи, орган досудового розслідування не встановив, що ОСОБА_1 здійснював збут наркотичних засобів будь-яким іншим особам, крім « ОСОБА_2 », а також вчиняв інші неправомірні дії, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, що не могло не привернути увагу відповідних правоохоронних органів.

Виходячи з наведеного та з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що про провокаційні дії з боку працівників правоохоронних органів стосовно ОСОБА_1 свідчить також той факт, що, провівши 03 травня 2017 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо-, відеоконтролю за особою за участю « ОСОБА_2 », слідчі не здійснили заходів, напрвлених на припинення злочинної діяльності ОСОБА_1 , а навпаки, продовжили свої провокаційні дії за участі того ж самого « ОСОБА_2 », тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили підбурювати ОСОБА_1 .

За таких обставин Суд погоджується з висновком апеляційного суду, відповідно до якого у суду першої інстанції обґрунтовано не виникло сумнівів, що « ОСОБА_2 », знаходячись під контролем правоохоронних органів, діяв за їхніми вказівками, що з боку правоохоронних органів мало місце підбурювання, тобто вони діяли активно з метою отримання доказів і порушення кримінального провадження, впливаючи на ОСОБА_1 та схиляючи його до вчинення злочину.

Слід відмітити, що в касаційній скарзі прокурор не наводить доводів щодо незаконності зазначеного висновку апеляційного суду.

Доводи прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимими низки доказів також були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням відповідних мотивів, погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання недопустимими усіх доказів, зібраних під час проведення обох оперативних закупок, протоколу огляду місця події від 13 червня 2016 року та висновку експерта від 22 червня 2017 року № 19/119/7-2/848е.

Колегія суддів уважає, що вказані докази обґрунтовано визнані недопустимими з підстав істотних порушень органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом апеляційної інстанції, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король М.М. Лагнюк