Історія справи

Постанова

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 346/356/18

провадження № 51-9564 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Ємця О. П., Слинька С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Парусова А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сковронського В. І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090180000896, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим та засуджений за те, що 09 серпня 2017 року приблизно о 18.00 год., керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter315D», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням «Чернівці-Стрий-Мамалига», між населеними пунктами Матеївці та Замулинці Коломийського району в напрямку м. Коломия, порушив вимоги підп. «б», «д» п. 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого, допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «FAW», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 та в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_5, внаслідок чого цей автомобіль з'їхав у кювет, де перекинувся. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження та потерпілому ОСОБА_5 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сковронський В. І. просить змінити постановлені відносно ОСОБА_2 судові рішення в частині призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України додаткового покарання. Вважає, що позбавляючи засудженого права керувати транспортними засобами, суди належним чином не врахували всіх даних про його особу, обставин, які пом'якшують покарання, позицій потерпілих у справі, які жодних претензій до засудженого не мали в зв'язку з повним відшкодуванням заподіяної їм шкоди та просили суворо не карати останнього, а також того, що ОСОБА_3 працює водієм і транспортний засіб є єдиним джерелом його доходу та засобом для існування.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_2 слід залишити без зміни .

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, дотримуючись наведених вимог кримінального закону при призначенні засудженому покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, дані про особу винного, який позитивно характеризується як по місцю роботи, так і по місцю проживання, раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце проживання, визнав обставинами, які пом'якшують покарання -щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування завданої шкоди і обрав покарання у виді позбавлення волі в мінімальному його розмірі, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовими строком 2 роки.

При цьому, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, суд прийняв рішення про необхідність призначення засудженому ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги захисника, який не погоджувався з призначеним ОСОБА_2 додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та просив вирок суду в цій частині змінити, констатував їх безпідставність з наведенням мотивів прийнятого рішення та вирок суду залишив без зміни.

З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Згідно з вимогами статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

При визначенні ОСОБА_2 виду та міри покарання у мінімальній межі санкції ч. 2ст. 286 КК України місцевий суд правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те , що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання.

У касаційній скарзі не наведено таких обставин та даних про особу ОСОБА_2, які свідчили про можливість виправлення засудженого без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для виключення додаткового покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, а доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Сковронського В.І. в інтересах засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає..

Судді:

В. І. Остапук О.П. Ємець С. С. Слинько