Історія справи

Постанова

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2012/2359/2012

провадження № 51 - 2692 ск 20

Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року щодо нього,

встановила:

За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

В силу ст.75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни, у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27745,48 грн. В рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на суму 19620,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку.

В силу ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.

Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування вказаних судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Однак, скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Зокрема, засуджений у касаційній скарзі, оскаржуючи, у тому числі, ухвалу апеляційного суду, не наводить конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції при постановленні вказаного судового рішення в оскаржуваній частині, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року є підставами для його скасування чи зміни.

Також, у касаційній скарзі ОСОБА_1 всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.

Окрім зазначено, ОСОБА_1 просить про дослідження доказів по справі, що не узгоджується із мотивувальною частиною скарги, а також вказує на його позицію щодо однобічності і неповноти судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.

Ці порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.

У зв`язку з цим справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до суду касаційної інстанції у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України

постановила:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Яковлєва