Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 537/2965/20

провадження № 51-2565 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110000907, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця росіїі, жителя АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 16:00 год маючи при собі заздалегідь підготовлену ємність із сумішшю легкозаймистої речовини та пальник, зайшов у приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на першому поверсі житлового будинку та в якому працювала продавцем його дружина ОСОБА_8 , з мотивів ревності та з метою позбавлення життя останньої, діючи з особливою жорстокістю, облив потерпілу сумішшю легкозаймистої речовини та підпалив пальником. Від отриманих травм ОСОБА_8 померла на місці події.

Зазначене умисне вбивство ОСОБА_7 вчинив способом, небезпечним для життя багатьох осіб, оскільки він усвідомлював або повинен був усвідомлювати, що своїми протиправними діями, а саме, підпалом легкозаймистої речовини у приміщенні магазину, який знаходиться на першому поверсі житлового будинку, він створив небезпеку для життя інших осіб.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15:00 год. ОСОБА_7 , без передбаченого законом дозволу носив при собі ніж, що є коротко-клинковою холодною зброєю, виготовленою заводським способом, який було виявлено та вилучено під час обшуку приміщення магазину по АДРЕСА_2 в сумці, що належить ОСОБА_7 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи скаргу, не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 та вважає, що останній своїми діями не завдавав потерпілій особливих страждань, адже ОСОБА_8 померла швидко. У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 у магазині зачинив вхідні двері, щоб ніхто не зайшов і не постраждав, час горіння тривав не більше хвилини, а рідина у балоні не могла вибухнути, захисник вважає, що спосіб вбивства не був небезпечним для життя багатьох осіб, а тому відсутня кваліфікуюча ознака - умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Також наводить доводи щодо суворості призначеного засудженому покарання та вважає, що з огляду на наявні в справі дані про його особу, зокрема те, що він не судимий, визнав вину, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатну матір, під час вчинення злочину перебував в тяжкому психоемоційному стані, у суду є достатньо підстав для його пом`якшення.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 263 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння не оспорюється.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що вона не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 в частині наявності кваліфікуючих ознак, передбачених пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому, обґрунтовуючи свої доводи, посилається, в тому числі, на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.

Проте аналогічні за змістом доводи були предметом перевірки апеляційного суду та, як убачається з ухвали апеляційного суду, обґрунтовано визнані безпідставними.

Зокрема, вирішуючи питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , апеляційний суд виходив з того, що відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

При цьому, бажаючи завдати потерпілому (іншій особі) особливі страждання, вбивця обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого. Звичайний спосіб вбивства (який є характерним для змісту діяння, що складає об`єктивну сторону некваліфікованого вбивства) не дає вбивці можливості повністю реалізувати його злочинний намір.

Як встановлено місцевим судом і ніким не оспорюється, ОСОБА_7 ретельно готувався до злочину, детально його спланував, при цьому обрав спосіб, який не лише позбавить потерпілу життя, а ще й вочевидь спричинить їй особливі фізичні страждання, які не були необхідними для настання смерті потерпілої.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №503/1 від 08 липня 2020 року ОСОБА_8 піддавалася дії відкритого полум`я та на її тілі утворились термічні опіки ІІ-ІІІ ступеня на площині 70-79 % поверхні тіла, які ускладнились опіковим шоком. Засуджений облив потерпілу заздалегідь заготовленою легкозаймистою сумішшю та підпалив її із пристрою, схожого на вогнемет. Викладене свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на умисне вбивство потерпілої з особливою жорстокістю. При цьому, всупереч доводам захисника, відсутність експертного висновку про особливе фізичне страждання потерпілої, не виключає такого страждання.

Колегія суддів касаційного суду вважає умотивованим та правильним наведений висновок апеляційного суду про необґрунтованість доводів сторони захисту про відсутність кваліфікуючої ознаки умисного вбивства - вчинення способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Адже приміщення магазину знаходиться на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, в якому вочевидь могли перебувати інші люди. ОСОБА_7 вилив та підпалив легкозаймисту суміш, полум`я швидко розповсюдилось по приміщенню магазину та могло спричинити загорання всього будинку і, відповідно, створити небезпеку для життя його мешканців чи відвідувачів.

Тому судом правильно встановлено, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю та способом, небезпечним для життя багатьох осіб і його дії за п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно. Підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_7 , про що ставить питання в касаційній скарзі захисник, відсутні.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

У касаційній скарзі захисник не погоджується також з призначеним ОСОБА_7 покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі врахував дані про особу засудженого, зокрема, стан його здоров`я, негативну характеристику, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Також місцевий суд врахував обставини вчинення злочину, ставлення до своїх дій засудженого, який у вчиненому не розкаявся та вважав власну поведінку правомірною, непоправні наслідки, що настали у виді смерті молодої жінки, матері двох неповнолітніх дітей, та дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 становить виключну суспільну небезпеку. Під час вчинення злочину ОСОБА_7 діяв цілеспрямовано, здійснив тривалу ретельну підготовку до нього, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, безжально вбив потерпілу в присутності працівників охорони, керуючись при цьому лише власним уявленням про допустимі норми поведінки потерпілої та уявною образою його почуттів.

Тому висновок місцевого суду, з яким також погодився апеляційний суд про неможливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк є правильним.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_7 менш суворого покарання у касаційній скарзі не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3