Історія справи

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Григор'єва І.В.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Міщенко Т.М.,

захисник Калина А.М.,

засуджений ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

потерпіла ОСОБА_4,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника КалиниА.М.на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270200000396, стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ст. 115 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування вироку апеляційного суду стосовно засудженого ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки судом не було повідомлено належним чином потерпілу про дату та час апеляційного розгляду та без заслуховування її думки, яка могла б не наполягати на призначенні більш суворого покарання, що могло відповідно вплинути на рішення апеляційного суду. Також наголосив на невідповідності призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок надмірної суворості.

На вказану касаційну скаргу подані заперечення від прокурора, який просив скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду, яким призначене справедливе покарання засудженому, - без зміни.

Потерпіла у своєму запереченні на касаційну скаргу захисника просила про залишення скарги без задоволення; заперечила також той факт, що не була повідомлена про апеляційний розгляд, у якому не брала участь з поважних причин. Крім того, наголосила на тому, що у суді першої інстанції просила про призначення найсуворішого покарання ОСОБА_3 та призначене йому покарання вироком суду першої інстанції вважає таким, що було невідповідним вчиненому злочину та його особі внаслідок м'якості.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року відносно ОСОБА_3 скасовано в частині призначеного покарання. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

06 листопада 2017 року близько 12-ї години ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за місцем фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 де в ході сварки, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою позбавлення життя ОСОБА_5, усвідомлюючи, що внаслідок нанесених ударів ножем в життєво важливі органи може настати смерть людини, ножем, який виявив у вказаному будинку, умисно завдав ОСОБА_5 не менше двох ударів в область шиї, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних поранень правої і лівої бокових поверхонь шиї, які проникають у м'які тканини шиї до тіла третього шийного хребця з ушкодженням великих кровоносних судин, у тому числі і зовнішньої сонної артерії справа, та одного удару в область лівої кисті, чим заподіяв тілесне ушкодження у виді однієї різаної рани лівої кисті. Отримані внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 гостра крововтрата і гіповолемічний шок у результаті колото-різаних поранень шиї з ушкодженням великих кровоносних судин і наступною рясною зовнішньою кровотечею, які відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя, стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 13-ї години в реанімаційному відділенні КЛПЗ «Носівська ЦРЛ ім. Ф.Я. Примака».

3. Доводи інших учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали доводи, наведені у касаційній скарзі захисника.

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів касаційної скарги.

Потерпіла у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів, наведених у касаційній скарзі захисника.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом у касаційній скарзі захисника не оспорюються.

З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, установлених КПК України, касаційний суд здійснив розгляд провадження у частині перевірки доводів, викладених у скарзі, про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону у провадженні при ухваленні вироку від 05 липня 2018 року та невідповідності призначеного покарання через суворість.

5.2 Щодо невідповідності призначеного покарання та істотних порушень вимог процесуального закону

Суд доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, щодо невідповідності призначеного покарання апеляційним судом тяжкості вчиненого злочину та особі винного через суворість вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_3 при призначенні покарання останньому, зазначив, що вчинений ним злочин є особливо тяжкий. Щодо даних про особу винного, то судом встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується задовільно, ніде не працює, зловживає алкогольними напоями, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, які пом'якшують покарання, визнано щире каяття, яке виразилося в його відвертому визнанні вини у вчиненні злочину, щире співчуття з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести відповідальність за вчинене.

З огляду на ці обставини, які пом'якшують покарання, суд дійшов висновку про достатність й співмірність призначеного покарання в мінімальних межах санкції статті, за якою засудив, тобто до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

При цьому під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_4 просила суд призначити ОСОБА_3 «найсуворішу міру покарання».

На вказаний вирок суду першої інстанції апеляційну скаргу було подано прокурором щодо невідповідності покарання внаслідок м'якості, призначеного судом в мінімальних межах санкції частини статті, за якою засуджено ОСОБА_3 Просив відповідно про ухвалення свого вироку апеляційним судом та про призначення покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років, що було задоволено судом повністю.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до положень кримінального процесуального закону. Вирок апеляційного суду, яким призначено ОСОБА_3 більш суворого покарання, ніж судом першої інстанції, відповідає вимогам ст. 420 КПК України, оскільки містить належне обґрунтування, із викладенням достатньо чітких й зрозумілих мотивів прийнятого рішення, з якими не погодитись Суд не вбачає, у тому числі й з твердженням, що місцевому суду слід було взяти до уваги позицію потерпілої ОСОБА_4, яка наполягала на призначенні більш суворого покарання, ніж призначив суд.

Підсумовуючи мотивування щодо невідповідності призначеного покарання через суворість, Суд також констатує, що санкція за ст. 115 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, в межах якої суд, дотримуючись загальних засад призначення покарання, може його визначити.

Щодо обставин цього кримінального провадження, то вчинення ОСОБА_3 особливо тяжкого злочину, даних про його особу, які не характеризують його виключно позитивно, наявність обставини, яка обтяжує покарання, наявність думки потерпілої про призначення суворого покарання, яку слід було врахувати, не давали суду першої інстанції підстав для призначення мінімального покарання за санкцією частини статті закону про кримінальну відповідальність, навіть з огляду на встановлення судом обставини, яка пом'якшує покарання, - його щирого каяття, яке за своїм змістом виразилося тільки у відвертому визнанні вини обвинуваченим.

Тому призначене апеляційним судом покарання в межах ст. 115 ч. 1 КК України, що не є водночас максимальним, у виді позбавлення волі на строк дев'ять років не свідчить про його надмірну суворість, а повною мірою відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3

Не погоджується Суд й з твердженнями касаційної скарги захисника про істотні порушення вимог процесуального закону апеляційним судом у зв'язку з неповідомленням потерпілої про дату та час апеляційного розгляду, що були спростовані самою потерпілою ОСОБА_4, яка була присутня у засіданні касаційного суду, та зазначено у запереченні на касаційну скаргу захисника, що надійшли від потерпілої до початку касаційного розгляду. В цьому ж запереченні потерпілою ОСОБА_4 вкотре висловлено думку щодо покарання, яке має бути суворим.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що під час касаційного розгляду не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ОСОБА_3 тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, тому підстав до задоволення касаційної скарги захисника Суд не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Калини А.М. залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів І.В. Григорєва Т.В. Шевченко