Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.01.2020 року у справі №202/4124/17

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Григор'єва І.В.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Дронова І.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції,на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660001013,

відносноОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст. 121 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки при погіршенні правового становища обвинуваченого за наслідками апеляційного розгляду мав бути ухвалений вирок апеляційного суду, а не ухвала.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року апеляційні скарги прокурора та захисника Воронова С.Ю. задоволено частково, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року відносно засудженого ОСОБА_2 змінено в частині призначеного покарання. Прийнято рішення вважати його засудженим за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 пунктами 1 2 КК України. У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 05 березня 2017 року о 09 годині 00 хвилин з ОСОБА_4, будучи працевлаштованими на підприємстві ТОВ «ВК Союз» на посаді готувач сумішей, перебували біля вхідних дверей приміщення цеху «Експедиція», що розташований на території ТОВ «ВК Союз» за адресою: вул. Батумська, 20 у м. Дніпро, де між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт. Під час цього конфлікту у ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Далі, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір на спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, у вказаний день та час, знаходячись в приміщенні цеху, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії несуть суспільно небезпечний характер та можуть спричинити тяжкі наслідки для потерпілого, бажаючи їх настання, своєю головою наніс один удар в область носової порожнини ОСОБА_4, яка межує з нижньою частиною лобної кістки черепа, від якого останній відступив назад, але утримався на ногах. Після чого, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, кулаком руки наніс один удар в обличчя ОСОБА_4 та в цей момент дії ОСОБА_2 були припинені працівником підприємства ОСОБА_5

У подальшому, через короткий проміжок часу, того ж дня, а саме приблизно о 09 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 увійшов до приміщення роздягальні вказаного підприємства, де побачив ОСОБА_2 В цей момент ОСОБА_2 вирішив довести свій злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, до кінця. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та з метою подолання можливого спротиву, взявся обома руками за плечі останнього, та діючи умисно, з достатньою силою наніс своєю головою два удари в область лобної кістки черепа ОСОБА_4, від яких останній разом з ОСОБА_2 впали на підлогу. В цей момент до приміщення роздягальні увійшов працівник підприємства ОСОБА_5, який припинив злочинні дії ОСОБА_2

Своїми злочинними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних багатоуламкових переломів лобної кістки зі зміщенням уламків в порожнину лобної пазухи, з переходом ліній переломів на кістки обличчя (перелому нижньої стінки правої орбіти, перелому передньої та внутрішньої стінки правої гайморової пазухи з переходом на верхню щелепу, переломів верхньої, внутрішньої та нижньої стінок лівої орбіти, численних переломів кісток носу та перелому носової перетинки), синців в обох параорбітальних областях, саден обличчя, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані судом як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто за ст. 121 ч. 1 КК України.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду підтримала касаційну скаргу прокурора.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.2 Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

Частина 1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

4.1.3 Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.1.4 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

2) необхідності застосування більш суворого покарання.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом та призначене покарання у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, установлених КПК України, касаційний суд здійснив розгляд провадження у частині перевірки доводів, викладених у скарзі, про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали від 21 червня 2018 року.

5.1 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали, Суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим за вчинений злочин, передбачений ст. 121 ч. 1 КК України, за який йому призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України щодо покарання нижче від найнижчої межі санкції статті (яка починається від п'яти років), у виді позбавлення волі на строк три роки.

На вказаний вирок прокурором та захисником були подані апеляційні скарги.

Апеляційна скарга прокурора стосувалась, в основному, невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості, тому прокурор просив про ухвалення нового вироку апеляційним судом та призначення ОСОБА_2 покарання за ст. 121 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років, та відповідно без застосовування до останнього положень ст. 69 КК України.

Апеляційна скарга захисника стосувалась невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості, тому просив апеляційний суд про зміну вироку суду першої інстанції та застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції апеляційні скарги прокурора та захисника задовольнив частково:

- апеляційну скаргу прокурора в частині збільшення самого строку основного покарання за ст. 121 ч. 1 КК України з трьох до п'яти років позбавлення волі (тобто скасував застосування положень ст. 69 КК України)

- апеляційну скаргу захисника, погодившись щодо застосування до засудженого ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України, відповідно звільнивши останнього від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з випробуванням.

Зазначене рішення апеляційного суду про часткове задоволення апеляційних скарг було постановлено у формі ухвали.

При цьому законодавцем передбачено, що у разі необхідності застосування більш суворого покарання, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок [4.1.4].

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та призначаючи строк основного покарання за ст. 121 ч. 1 КК України у більшому розмірі, ніж суд першої інстанції, тим самим погіршив правове становище обвинуваченого ОСОБА_2

Первинним є строк основного покарання, до якого засуджується особа за вчинений злочин, а такими, що можуть бути вторинними (похідними), є передбачені процесуальним законом питання про звільнення судом від відбування цього покарання, наприклад, з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

Отже, збільшення строку основного покарання у виді позбавлення волі, навіть із застосуванням положень ст. 75 КК України, є погіршенням правового становища обвинуваченого, тому в даному випадку апеляційний суд не міг постановити таке судове рішення у виді ухвали, а лише - ухваливши вирок.

Так, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону визнаються такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення [4.1.3].

Суд констатує не лише порушення процесуального закону щодо форми судового рішення апеляційного суду, але й змісту, бо так й не зрозуміло з чим погодився апеляційний суд. Так, задовільнивши частково обидві апеляційні скарги про суворість та м'якість, збільшено строк основного покарання (що за вироком суду першої інстанції винний мав відбувати реально), але водночас прийнято рішення про звільнення від відбування з випробуванням вже збільшеного строку основного покарання.

З огляду на встановлені порушення кримінального процесуального закону, які Суд вважає істотними, що у свою чергу є підставою безумовного скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідками проведення якого має бути ухвалене законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року відносно засудженого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів І.В. Григорєва Т.В. Шевченко