Історія справи

Ухвала ККС ВП від 03.10.2019 року у справі №161/20825/18
Ухвала ККС ВП від 03.10.2019 року у справі №161/20825/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 161/20825/18

провадження № 51-4883км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,

прокурора Піх Ю. Г.,

потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої Василюка І. М. (у режимі відеоконференції),

захисника Таргонія В. О. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Таргонія В. О. та представника потерпілої адвоката Василюка І. М. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителяАДРЕСА_1 ), який має середню спеціальну освіту, безробітного, учасника АТО, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 400000 грн, вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без змін.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 жовтня 2018 року, близько 9:30, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , керуючись метою заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_3 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, здушив органи шиї останньої мотузкою, спричинивши за висновком судово-медичної експертизи від 29 листопада 2018 року № 548 тілесні ушкодження у вигляді горизонтально розміщеної, одинарної, замкненої, прижиттєвої странгуляційної борозни, ділянки осаднення шкіри лінійної форми із крововиливами навколо, зламу правого ріжка під`язикової кістки, крововиливів у м`які тканини шиї по ходу борозни, щитовидну залозу та в місці навколо зламу; дрібноточкові крововиливи в сполучнотканинні оболонки очей, обличчя і тіла, що є наслідком асфіксії. Зазначені тілесні ушкодження належать до тяжких, небезпечних для життя в момент спричинення та призвели до механічної асфіксії, в результаті чого настала смерть ОСОБА_3 .

Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі представник потерпілої просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 червня 2019 рокущодо ОСОБА_2 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме приписів п. 1 ч. 1 ст. 66КК, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Посилається на те, що поведінка ОСОБА_2 не свідчить про його активне сприяння розкриттю злочину, а відтак судами безпідставно було враховано цю обставину, як пом`якшуючу його покарання.

Захисник Таргоній В. О. у касаційній скарзі просить скасувативирок Луцького міськрайонного суду Волинської області та ухвалу Волинського апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що у кримінальному провадженні допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що в ході судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з послідовними показаннями підзахисного він вживав алкогольні напої вже після вчинення кримінального правопорушення, чого суд не взяв до уваги під час ухвалення судового рішення. Крім того, зазначає, що дії ОСОБА_2 необхідно було кваліфікувати не за ч. 1 ст. 115, а за ст. 116 КК, оскільки потерпіла в ході конфлікту із засудженим висловила тяжку образу на його адресу, принизила його чоловічу гідність, розповіла подробиці зустрічі з іншим чоловіком, через що ОСОБА_2 перестав контролювати свої дії, а отямившись, побачив потерпілу задушеною. А також зазначає, що експертизи у справі проведено без його та ОСОБА_2 участі, що є порушенням права на захист.

У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілого захисник Таргоній В. О. вказав про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно дослідили характеризуючі дані особи засудженого, обґрунтовано врахували пом`якшуючу покарання обставину.

Позиції інших учасників судового провадження

Представник потерпілої та потерпіла підтримали касаційну скаргу представника потерпілої, заперечували щодо скасування судових рішень з мотивів, які вказала сторона захисту.

Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги захисника, заперечували щодо доводів представника потерпілої.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг та просила залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, потерпілої, її представника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи наведенні у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника і представника потерпілої не підлягають задоволенню у зв`язку з таким.

Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У касаційній скарзі, захисник заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як перевірки цих питань з урахуванням положень ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, які досліджено та перевірено під час судового розгляду й оцінено відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_2 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній, не оспорюючи факту події злочину та її наслідків, стверджував, що заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання.

Дослідивши показання ОСОБА_2 , суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні умисного вбивства. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 11 жовтня 2018 року, огляду трупа від 11 жовтня 2018 року із доданими до нього фототаблицями, проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2018 року; досліджених у ході судового розгляду висновків експертиз, зокрема, судово-медичної від 29 листопада 2018 року № 548 про характер тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої, судово-психіатричної від 21 листопада 2018 року № 315, висновків експертиз від 2 листопада 2018 року № 23 та від 29 жовтня 2018 року № 24, від 6 грудня 2018 року № 69, від 13 листопада 2018 року № 476 та від 23 листопада 2018 року № 29; протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 29 листопада 2018 року, зміст яких докладно відображено у вироку.

Перевіривши всі зібрані докази, суд не встановив фактів, які би свідчили про перебування ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) під час застосування ним до ОСОБА_3 насильства й заподіяння останній смерті чи не перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Навпаки, за матеріалами справи, засуджений був у стані простого алкогольного сп`яніння, яке визначило характер його поведінки. Відповідно до висновку судово-психіатричноїекспертизи від 21 листопада 2018 року № 315 ОСОБА_2 у період вчинення інкримінованого йому злочинуознак будь-якого психічного захворювання, як і тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Ознак будь-якого психічного захворювання на час обстеження не виявлено, застосування примусових заходів медичного характеру на час проведення експертизи не потребував.

Суд касаційної інстанції не оцінює встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв до скоєння злочину. Суди перевірили та оцінили доводи засудженого про вживання алкогольних напоїв після вчинення злочину. Ці доводи, як зазначив апеляційний суд, об`єктивно спростовано актом наркологічної експертизи № 498, відповідно до якого ОСОБА_2 тривалий час зловживає спиртними напоями, страждає алкоголізмом (алкогольною залежністю), потребує примусове протиалкогольне лікування, яке йому не протипоказане. У будь-якому випадку з урахуванням характеру встановлених обставин та обґрунтування призначеного покарання доводи про відсутність такої обтяжуючої покарання обставини, як перебування під час злочину у стані алкогольного сп`яніння, не впливають на обґрунтованість прийнятого рішення щодо призначеного покарання та встановлених обставин, в тому числі і на висновок проведеної судово-психіатричної експертизи. Висновки судами зроблено на підставі досліджених доказів у їх сукупності.

У касаційній скарзі не наведено доводів про упередженість висновків експертиз та експертів, їх отримано з додержанням вимог КПК, і правових підстав вважати ці докази недопустимими немає.

Крім цього, апеляційний суд встановив, що підстав не довіряти висновку судово-психіатричної експертизи, проведеної у передбаченому законом порядку компетентними експертами, які мають вищу освіту у своїй галузі й тривалий стаж експертної роботи (27 років та 17 років), немає.

Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. З огляду на цю норму доводи про те, що висновок експерта є неналежним доказом, є необґрунтованими, оскільки вказаний висновок безпосередньо стосується встановлених фактичних обставин злочину.

Суд не вбачає підстав для скасування судових рішень у зв`язку з тим, що засудженому не було забезпечено право на відвід експерта, про що стверджує захисник. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після проведення експертизи, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій сторона захисту й інші учасники процесу не заявляли відвід експертам, у зв`язку з чим фактичні дані їх висновку були визнані допустимими доказами.

Посилання про необхідність забезпечення участі ОСОБА_2 у судовому засіданні під час розгляду клопотання про призначення експертизи не ґрунтується на вимогах закону, як і посилання про порушення під час призначення інших експертиз, оскільки закон не передбачає обов`язкової участі обвинуваченого під час прийняття вказаного процесуального рішення.

Доводи захисника про незаконне відхилення клопотання про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи не грунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до ст. 332 КПК проведення додаткової експертизи можливо в передбачених цією статтею випадках, яких суд не встановив, а тому в межах повноважень відхилив вказане клопотання.

Суб`єктивна сторона вбивства, передбаченого ст. 116 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винуватого, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винуватого є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. З установлених судом фактичних обставин не вбачається наявності такої обов`язкової умови. А висновком судово-психіатричної експертизи від 21 листопада 2018 року № 315 та встановленими конкретними обставинами провадження підтверджено спрямованість умислу ОСОБА_2 саме на умисне вбивство потерпілої без ознак стану сильного душевного хвилювання, а отже і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК.

Таким чином, доводи захисника в касаційній скарзі про наявність у діянні ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, є безпідставними.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи сторони захисту, в тому числі щодо незаконності засудження ОСОБА_2 за умисне вбивство, проведення експертизи не у відповідності до вимог КПК, а також щодо порушення права останнього на захист перевірив апеляційний суд, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок без змін, а заявлені стороною захисту апеляційні вимоги без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції у вказаній частині не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.

Доводи представника потерпілої щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням того, що суд касаційної інстанції не перевіряє фактичні обставини, Суд вважає, що доводи захисника потерпілої про необґрунтоване визнання пом`якшуючої покарання обставини, а саме активне сприяння розкриттю злочину, були перевірені судом апеляційної інстанції, їм дана оцінка та аргументована позиція, тому порушень положень ст. 419 КПК Суд не вбачає.

У касаційній скарзі представник потерпілої не навів, а колегія суддів не встановила таких обставин, які би вказували на необґрунтованість прийнятого судами рішення, а також на очевидну невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Суд бере до уваги, що призначаючи ОСОБА_2 покарання суди врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого, який раніше не судимий, є учасником АТО, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а також думку потерпілої.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень ст. 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог викладених у апеляційних скаргах і судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів осіб, які подали апеляційні скарги, викладу позиції інших учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, і положень закону, яким він керувався.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які могли бути підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 червня 2019 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника Таргонія В. О. і представника потерпілої ? адвоката Василюка І. М. ? без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій С. В. Єремейчук С. О. Стороженко