Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.09.2019 року у справі №577/4/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

справа № 577/4/17к

провадження № 51- 5182км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Костюка О.С.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Волкової І.І. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016200080002234, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вирівка, жителя с АДРЕСА_4 раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, крім житла;

- за ч.1 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, крім житла.

Цим же вироком було засуджено ОСОБА_2 , судових рішень щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3 4250 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн - моральної шкоди.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 квітня 2017 року виправлено описку, допущену у вступній частині вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2017 року, та ухвалено вважати правильним обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 18 листопада 2016 року по 18 грудня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 листопада 2016 року близько 11:00 за попередньою змовою з ОСОБА_2 проникли у квартиру АДРЕСА_3 , де здійснили напад на потерпілого ОСОБА_3 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, з метою заволодіння його майном. У ході злочинних дій вони повалили ОСОБА_3 на підлогу, при цьому ОСОБА_2 тримав останнього, а ОСОБА_1 зв`язав руки і ноги потерпілого скотчем та простирадлом. Вимагаючи гроші, ОСОБА_2 завдав потерпілому не менше 3 ударів ногою в обличчя та забрав із кишені його сорочки 1750 грн. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 приставив ніж до шиї ОСОБА_3 , який, будучи наляканим, вказав на місце, де зберігав 2500 грн. Заволодівши вказаними грошима, обвинувачені також викрали 2 мобільних телефони та офіційні документи - 3 банківські картки ПАТ КБ «ПриватБанк». На вимогу обвинувачених потерпілий назвав пін-коди до вказаних карток, однак у подальшому заблокував рахунки на картках, а тому викрасти з них кошти не вдалося.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставі невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх доводів засуджений ОСОБА_1 зазначає, що:

- суд не дослідив належним чином обставин провадження, з`ясування яких має істотне значення для прийняття законного рішення;

- у черговій частині поліції кримінальне правопорушення зафіксовано за ст. 186 КК, а його дії кваліфіковано за ст. 187 КК;

- в основу вироку покладено суперечливі показання потерпілого ОСОБА_3 щодо застосування ножа, при цьому відкинуто докази обвинувачених без належного обґрунтування, також не враховано наявності протирічь у показаннях свідка ОСОБА_4 , різницю фотознімків з місця вчинення злочину, незрозуміле посилання у протоколі обшуку на кастет;

- його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень не доведено, умислу на вчинення розбійного нападу та попередньої змови не було;

- вирок суду був надрукований ще до виходу в нарадчу кімнату, оскільки суд перебував у нарадчій кімнаті лише 7 хвилин;

- суд першої інстанції порушив закон про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 72 та ст. 5 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- засуджений та захисник підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі з доповненням до неї;

- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, про які йдеться у касаційній скарзі, у тому числі показання свідка ОСОБА_4 , фотознімки з місця вчинення злочину, протокол обшуку, який, на думку засудженого, містить помилкове посилання на кастет, та вирішувати питання про їх достовірність, а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З урахуванням зазначеного посилання у скарзі засудженого на те, що судом не встановлено, чому в черговій частині поліції кримінальне правопорушення зафіксовано за ст. 186 КК, а його дії кваліфіковано за ст. 187 КК, не спростовують обґрунтованості судового рішення, оскільки до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення було внесено саме за ч. 3 ст. 187 КК і суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК відповідно до обвинувального акта.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, та викраденні офіційних документів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом та викладених у вироку.

Так, суд у вироку, аналізуючи зібрані у провадженні докази, зазначив про те, що пояснення кожного з обвинувачених є недостовірними, оскільки вони протирічать зібраним у справі доказам, а тому розцінив їх як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий вчинений злочин.

При цьому суд першої інстанції визнав правдивими та поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_3 , які на досудовому слідстві та у судовому засіданні були стабільними і послідовними, а також узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема з даними протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами.

Крім того, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про те, що спільний умисел ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був спрямований саме на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілого, на що вказує спільність дій обвинувачених, які разом їхали з м. Прилуки; заздалегідь приготували маску, скотч та рукавички; ОСОБА_2 , переконавшись у відсутності сторонніх осіб у квартирі, покликав ОСОБА_1 , що вказує на попередню домовленість між ними; після заволодіння грошима обвинувачені поділили їх між собою.

При цьому суд першої інстанції зазначив у вироку про неспівпадіння в повному обсязі механізму заподіяння тілесних ушкоджень, показаного потерпілим під час проведення слідчого експерименту, кількості завданих ударів з тілесними ушкодженнями, які були виявлені в нього на момент проведення судово-медичного обстеження, пояснюючи це станом, у якому вперше опинився потерпілий під час нападу, а також можливістю завдання потерпілому декількох ударів саме в одне і те ж місце.

Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 були об`єднані єдиним умислом з діями ОСОБА_2 , носили усвідомлений, цілеспрямований, послідовний характер і були спрямовані саме на вчинення розбійного нападу на потерпілого.

Інших доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, і не були б враховані, судом не встановлено.

На думку Суду, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК кваліфіковано правильно.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та спростував доводи в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисника, які аналогічні доводам у касаційній скарзі.

Зокрема, апеляційний суд установив, що в матеріалах кримінального провадження наявна сукупність доказів, досліджених судом першої інстанції, які однозначно вказують на вчинення ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 розбійного нападу із проникненням у житло потерпілого.

Апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_1 спільного з ОСОБА_2 умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, виходячи насамперед з показань самого обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він під час нападу був у масці, завдавав ударів потерпілому, забирав гроші з місць, на які вказав потерпілий, зупинити ОСОБА_2 не намагався.

Також апеляційний суд врахував показання потерпілого, які він надавав під час судового розгляду, щодо нападу двох осіб із застосуванням ножа та сприйняття ним погроз його життю як реальних.

Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати сумнівними показання потерпілого ОСОБА_3 , які були отримані судом безпосередньо під час судового розгляду за участю сторони захисту, при цьому зазначивши, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не містять будь-яких об`єктивних даних, які б ставили показання потерпілого під сумнів. Крім того, апеляційний суд установив, що кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК, що було відкрито за заявою ОСОБА_1 про надання потерпілим завідомо неправдивих показань, закрито постановою слідчого Конотопського ВП ГУНП в Сумській області від 6 грудня 2017 року за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу цього кримінального правопорушення (а.п. 208, т. 3). Зазначену постанову слідчого залишено без зміни (а.п. 209-210, 245-246, т.3).

На думку Суду, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам кримінального процесуального закону, належним чином вмотивовані та обґрунтовані.

Посилання засудженого в касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 5 та ч. 5 ст. 72 КК не є підставою для задоволення вимог касаційної скарги в цій частині, оскільки суд апеляційної інстанції своєю ухвалою вже змінив вирок суду першої інстанції та на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахував ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 18 листопада 2016 року до 18 грудня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З урахуванням установлених судами першої й апеляційної інстанцій обставин вчинення кримінальних правопорушень доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 , на думку Суду, в цілому не спростовують правильності висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації його дій.

Доводи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції перебував у нарадчій кімнаті лише 7 хвилин, спростовуються даними із журналу та аудіозапису судового засідання. Крім того, засуджений у скарзі не вказує, яким чином за встановлених судом обставин це вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення.

Даних, які би свідчили, що у провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.В. Король М.М. Лагнюк