Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 547/689/21

провадження № 51-857км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_2,

судді: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6,

засуджений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_7(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021175510000220, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Кременчуці Полтавської області та проживає в АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну вироку Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, шляхом ухвалення рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням та встановленням іспитового строку, на підставі статей 75 76 КК України.

Свої доводи захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги щирого каяття засудженого, його активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повного визнання вини, не врахував та не визнав обставин, які пом`якшують покарання, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про неможливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.

Зазначає, що тяжких наслідків від вчинення злочинів не настало, а наркотичні засоби засуджений зберігав для власних потреб без мети збуту.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 309 КК України, за якими призначено йому покарання: у видіпозбавлення волі за ч. 2 ст. 310 КК України на строк 3 роки 6 місяців; - за ч. 3 ст. 309 КК України - 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

За вироком Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 310 КК України на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 3 ст. 309 КК України на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок суду залишено без змін. Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 18 листопада 2021 року, та взято його під варту в залі суду.

Як установлено судами,навесні 2021 року (більш точної дати не встановлено) ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконний посів та незаконне вирощування рослин коноплі без мети збуту для власних потреб, за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив внесення у ґрунт заздалегідь заготовленого насіння коноплі. Далі ОСОБА_1 з метою доведення своїх злочинних дій до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки i бажаючи їх настання, здійснював за вирощеними рослинами коноплі догляд, знищуючи бурян.

15 червня 2021 року в ході проведення обшуку за тим самим місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 на території подвір`я було виявлено та вилучено 253 рослини, які згідно з висновком експерта № СЕ-19/117-21/7582-НЗПРАП від 22 червня 2021 року мають морфологічні ознаки, характерні для рослин коноплі, містять тетрагідроканабінол і є рослинами роду коноплі.

Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України, - незаконний посів, незаконне вирощування конопель у кількості більше до п`ятдесяти рослин.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку літа 2021 року (більш точної дати та часу не встановлено) ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту для власного вживання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, періодично зривав листя та верхівки з незаконно вирощуваних ним рослин коноплі на подвір`ї за вищевказаною адресою, таким чином вчинив незаконне придбання наркотичного засобу.

Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел обвинувачений переніс зірвані листя та верхівки в будинок і господарські будівлі, де їх висушив, подрібнив та сховав, таким чином незаконно виготовив наркотичний засіб.

15 червня 2021 року під час обшуку за зазначеним місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 , на території подвір`я та в житловому будинку було виявлено і вилучено суху подрібнену речовину, насіння, схоже на насіння коноплі, два металевих сита із залишками речовини рослинного походження, металевий совок та металеву ємкість із залишками речовини рослинного походження.

Згідно з висновками експертів №СЕ-19/117-21/7579-НЗПРАП від 18 червня 2021 року, № СЕ-19/117-21/7580-НЗПРАП від 18 червня 2021 року, № СЕ19/11721/7581-НЗПРАП від 18 червня 2021 року, № СЕ-19/117-21/7645 - НЗПРАП від 22 червня 2021 року, № СЕ-19/117-21/7646-НЗПРАП від 22 червня 2021 року, , № СЕ-19/117-21/7649-НЗПРАП від 22 червня 2021 року, № СЕ-19/117-21/7650-НЗПРАП від 22 червня 2021 року, № СЕ-19/117-21/7651-НЗПРАП від 24 червня 2021року, № СЕ-19/117-21/7647-НЗПРАП від 29 червня 2021 року надані на дослідження речовини є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом.

Всього у ОСОБА_1 було вилучено наркотичний засіб - канабіс загальною масою 4763,22 грн, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» перевищує особливо великі розміри.

Зазначеними діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України, - незаконне придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу захисника, просили її задовольнити, прокурор просив вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Згідно з положеннями статей 370 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок стосовно ОСОБА_1 , дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Також згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

За матеріалами провадження, суд першої інстанції врахував відомості про ОСОБА_1 , ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; особу винного; встановлені обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, тапризначив йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 310 КК України на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 3 ст. 309 КК України - 5 років, а згідно з ч. 1 ст. 70 КК України визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі статей 75 76 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, зазначив, що висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є помилковим.

Як обґрунтовано зазначив у вироку суд апеляційної інстанції, обираючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи від його відбування, місцевий суд не в повній мірі взяв до уваги вимоги ст. 75 КК України і не врахував належним чином ступеня тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин їх вчинення, зокрема, кількості вирощених рослин коноплі та виявленого наркотичного засобу, особи обвинуваченого, який негативно характеризується.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає вимогам ст. 75 КК України, а тому, відповідно до ст. 65 цього Кодексу, призначив ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

У касаційній скарзі захисник указує, що суд апеляційної інстанції не врахував щирого каяття засудженого, його активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повного визнання ним вини, проте ці твердження є неспроможними, адже, як убачається з вироку апеляційного суду, місцевий суд врахував всі обставини, встановлені під час судового провадження, а інших обставин, які б давали підстави для призначення більш м`якого покарання чи звільнення від відбування покарання учасники провадження не зазначили та колегія суддів апеляційного суду під час перегляду вироку не встановила.

Долучені під час касаційного розгляду, за клопотанням захисника, документи щодо стану здоров`я матері засудженого, яка проживає окремо в іншому населеному пункті, на думку колегії суддів не підтверджують необхідність стороннього догляду за нею, а тому не є підставами для застосування судом касаційної інстанції ст. 75 КК України.

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК України, принципам індивідуалізації, доцільності та справедливості, є законним та не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання. Тому Суд не вбачає підстав уважати це покарання явно несправедливим через суворість.

Вирок апеляційного суду належним чином мотивовано, він узгоджується з положеннями статей 370, 374 і 420 КПК України.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції -без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4