Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 126/542/17

провадження № 51-20км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Кулаківського К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції,

на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020090000084, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ГригорівкиМогилів-Подільського району Вінницької області, жителя

АДРЕСА_1 неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Могилів-Подільського районного суду від 26 лютого 2009 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання

у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна,

звільненого 26 січня 2016 року після відбуття покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 18 квітня

2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у ніч

з 12 на 13 лютого 2017 року в АДРЕСА_2 повторно таємно викрав

з подвір'я та підсобного приміщення належні ОСОБА_2 металеві вироби, брухт чорних металів та алюмінію загальною вартістю 1202 грн, які в подальшому збув за 1000 грн.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції

на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

і, як наслідок, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування цих вимог зазначає, що апеляційний суд всупереч положенням ст. 419 КПК проігнорував доводи прокурора щодо безпідставності застосування

до ОСОБА_1 ст. 75 КК, не врахував, що останній, маючи непогашені судимості, при цьому одного разу будучи звільненим від відбування покарання

з випробуванням, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин, що свідчить про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

У запереченні на касаційну скаргу засуджений вважає її необґрунтованою

та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання

про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості

й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є:

кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання)

та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття,

які є багатозначними або не мають нормативного закріплення,

зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання,

що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання,

є судимим. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив,

і цих обставин не встановила й сторона обвинувачення в обвинувальному акті.

Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю

2 роки 6 місяців, тобто в межах, наближених до максимальних.

З вищезазначеними висновками погодився апеляційний суд, навівши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з чим погоджується також і колегія суддів касаційного суду.

При цьому колегія суддів також у цій конкретній справі враховує, що викрадений металобрухт повернуто власнику, цивільний позов у кримінальному провадженні

не заявлявся. До заперечення на касаційну скаргу прокурора засуджений додав довідку про своє працевлаштування з 17 листопада 2017 року в ТОВ «Рівненський елеватор» на посаду апаратника оброблення зерна 3-го розряду, тобто став

на шлях виправлення.

Отже, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає принципу індивідуалізації,

є достатнім і необхідним для виправлення винуватого та попередження вчинення нових злочинів, а доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає непереконливими.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року

щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва