Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 523/3384/21

провадження № 51-5624 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 32019160000000054 відносно

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 04 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено. Доповнено резолютивну частину питанням вирішення процесуальних витрат.

В решті вирок залишено без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи з 16 листопада 2011 року посаду директора ТОВ «Столес Лоджистік», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, як службова особа відповідав за правильність нарахування і своєчасність сплати податків, зборів, як це передбачено законодавством України.

Діючи в порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», усвідомлюючи покладену на нього відповідальність і бажаючи уникнути виконання зобов`язань перед бюджетом, усвідомлюючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податків, зборів і ненадходження їх до бюджету, ОСОБА_7 вчинив ряд умисних дій.

Так, у період з січня 2016 року по лютий 2020 року ТОВ «Столес Лоджистік» виступало підприємством експедитором та за дорученням клієнтів здійснювало організацію виконання транспортно-експедиторських послуг по переміщенню товарів клієнтів, поміщених до морських контейнерів, відповідно до укладених договорів.

За відсутності власних та орендованих транспортних засобів у товариства, ОСОБА_7 , як його директор, до здійснення транспортного наземного перевезення морських контейнерів та організації транспортно-експедиційного обслуговування товарів клієнтів, поміщених до морських контейнерів, залучає ряд фізичних та юридичних осіб, в тому числі ТОВ «Транс-Групп», ТОВ «КК «Контракт» (нова назва ТОВ «Сільгоспівестіндастріалгруп»), ТОВ «Бєл-Транс».

В подальшому ОСОБА_7 , маючи умисел на ухилення від сплати податків, розуміючи незаконність своїх дій, а також те, що операції з надання транспортних послуг цими товариствами не мали реального характеру і фактично виконані іншими юридичними і фізичними особами, з метою документального відображення безтоварних операцій, отримує від невстановлених осіб первинні фінансово-господарські документи, а саме договори, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні з метою документального прикриття безтоварних фінансово-господарських операцій, проведених між ТОВ «Столес Лоджистік» та цими товариствами.

Після цього ОСОБА_7 умисно, з метою ухилення від сплати податків, включив суми коштів ТОВ «Столес Лоджистік» по безтоварним фінансово-господарським операціям до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість з періоди з січня 2016 року по лютий 2020 року. Ці податкові декларації ОСОБА_7 подав до Державної податкової служби України.

Загальна сума заниження ОСОБА_7 податку на додану вартість, яка фактично не надійшла до Державного бюджету складає 6 126 229,41 грн, що є особливо великим розміром.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 не доведена, оскільки через скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб ТОВ «Столес Лоджистік» фактично не має заборгованості по сплаті податків, які є предметом об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України. Крім того, надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях обвинуваченого умислу на ухилення від сплати податків, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення. За таких обставин суд виправдав ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора. Зокрема, щодо невідповідності висновків суду дослідженим доказам, оскільки обвинувачення ОСОБА_7 ґрунтувалося не на скасованих податкових повідомленнях рішеннях, а на сукупності інших доказів:

- протоколах огляду первинних бухгалтерських та інших документів, які вказують на фіктивність операцій;

- показаннях свідків, які заперечували перевезення вантажів для ТОВ «Столес Лоджистік»;

- висновках судово-економічних експертиз щодо розміру податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

Крім того, прокурор вказує на ненадання судами оцінки ухиленню ОСОБА_7 від сплати податків за період 2019-2020 років, а також на неповноту судового розгляду внаслідок відмови суду в допиті частини свідків сторони обвинувачення.

Вказує, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 374 КПК України не навів мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення. На це не дав відповіді в ухвалі апеляційний суд, який навів на спростування доводів прокурора мотиви, що суперечать дослідженим доказам.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_6 , яка вважає доводи скарги безпідставними та просить залишити судове рішення без зміни.

Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Виправданий ОСОБА_7 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити судові рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Цих вимог судом не було дотримано.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що предметом його розгляду була апеляційна скарга прокурора, доводи якої аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі.

При перевірці доводів прокурора, суд апеляційної інстанції погодився із тим, що усі досліджені в суді першої інстанції докази є належними, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню по справі, допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодними іншими доказами.

Разом із тим, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. При цьому суд послався на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року по справі № 420/4302/19, згідно якого задоволено повністю адміністративний позов ТОВ «Столес Лоджистік» до ГУ ДФС в Одеській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2019 року №№ 0020921408, 0020951408, складені на підставі акту податкової перевірки від 19 квітня 2019 року. Тобто акту, за фактом складання якого проводилося досудове розслідування та було нараховано заборгованість по сплаті податків товариством. Враховуючи скасування у судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд погодився із тим, що в діях ОСОБА_7 відсутня об`єктивна сторона складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що скасовані податкові повідомлення рішення стосувалися періоду діяльності підприємства з січня 2016 по 31 грудня 2018 року, а обвинувачення в ухиленні від сплати податків інкриміновано за період з січня 2016 по лютий 2020 року, тобто за більш тривалий період. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, без конкретизації епізодів та сума завданих збитків є загальною.

Також апеляційний суд констатував, що у висновках судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року, додаткової комісійної судово-економічної експертизи від 29 січня 2021 року експерт давав оцінку виключно висновкам акту податкової перевірки, а на момент проведення експертизи податкові повідомлення-рішення вже були скасовані.

Разом із тим, згідно висновків, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів» від 08 жовтня 2004 року, а також згідно усталеної судової практики, в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Згідно норм податкового законодавства для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

У своєму рішенні апеляційних суд хоча й послався на цю постанову, проте невірно її витлумачив.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_7 грунтувалося не тільки на вказаних податкових повідомленнях-рішеннях та акті податкової перевірки. Орган досудового розслідування поклав в основу обвинувачення також: документи податкової звітності ТОВ «Столес Лоджистік» за інкримінований період та протоколи огляду цих документів; протоколи огляду первинних фінансово-господарських документів; показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; висновки судово-економічної та додаткової комісійної судово-економічної експертиз від 30 червня 2020 року та 29 січня 2021 року; висновок економічного до слідження від 06 квітня 2020 року; декларації з податку на додану вартість, які подані до податкового органу особисто ОСОБА_7 та інші документи щодо податкової звітності, зовнішньоекономічної діяльності та руху коштів по рахунках ТОВ «Столес Лоджистік» і контрагентів ТОВ «Транс-Групп», ТОВ «КК «Контракт», ТОВ «Бєл-Транс».

Суд у вироку перерахував ці докази, визнав їх допустимими, проте не надав їм всебічної оцінки, всупереч вимог ст. 374 КПК України не навів у мотивувальній частині вироку аналізу кожного доказу із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення. Апеляційний суд усупереч ст. 419 цього Кодексу не спростував доводи апеляційної скарги прокурора щодо необгрунтованості вироку внаслідок відсутності належної оцінки усіх зібраних у справі доказів.

Виправдовуючи ОСОБА_7 , суди взяли до уваги лише його показання стосовно невинуватості в ухиленні від сплати податків та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року про скасування податкових повідомлень-рішень. Натомість рішення суду відповідно до ст. 94 КПК України має грунтуватися не на окремо взятому доказі, а на їх сукупності та взаємозв`язку.

На це звертав увагу в апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду та порушення вимог процесуального закону при постановленні вироку, проте апеляційний суд в ухвалі не навів переконливих мотивів, чому не погоджується з цими доводами.

Суди зробили висновок про необізнаність ОСОБА_7 у фіктивності господарської діяльності товариства, із яким у нього були укладені договори. Однак такий висновок не ґрунтується на всебічному дослідженні доказів у справі.

Матеріали кримінального провадження містять велику кількість договорів, укладених між ТОВ «Столес Лоджистік» і ТОВ «Транс-Групп», наприклад, договір від 01 червня 2017 року про надання послуг з організації перевезень та експедиційному обслуговуванню вантажів. Проте, документально не встановлено наявність у останнього складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, про що не міг не знати ОСОБА_7 .

Колегія суддів зауважує, що договір - це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин. За своїм змістом договір перевезення вантажу є двостороннім: кожен з його учасників наділений правами і обов`язками, зокрема, щодо перевірки виконання умов договору. Тому твердження суду про необізнаність ОСОБА_7 у фіктивності ТОВ «Транс-Групп» та неможливості виконання цим товариством взятих на себе обов`язків є непереконливим.

Отже, суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги, не дав на них умотивованої відповіді, погодившись із суперечливими висновками суду першої інстанції без належного обґрунтування, не зазначив, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України. За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними, що у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення. Тому доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необхідність скасування ухвали суду є слушними.

У той же час суд касаційної інстанції не може погодитися із доводами касаційної скарги про порушення судами вимог закону внаслідок відмови суду в допиті 59 свідків по справі.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Обов`язок забезпечити присутність свідків під час судового розгляду покладається на сторону, яка заявила про допит цих свідків у суді. Суд, дотримуючись зазначеного принципу, створює умови для належного виклику та допиту свідків.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор неодноразово заявляв клопотання про допит у судовому засіданні свідків сторони обвинувачення, внаслідок чого розгляд відкладався і суд направляв цим свідкам відповідні повістки. Однак прокурор не забезпечив явку до суду свідків, посилаючись на неможливість вручення цих повісток через відсутність свідків за місцем проживання, а тому, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд постановив закінчити з`ясування обставин та перевірки їх доказами, та перейти до судових дебатів. Це рішення суду не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, а отже доводи прокурора в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3