Історія справи

Ухвала ККС ВП від 13.01.2020 року у справі №589/1853/18
Ухвала ККС ВП від 13.01.2020 року у справі №589/1853/18

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 589/1853/18

провадження № 51-114км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В.М.,

суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,

прокурора Шевченко Г.С.,

захисника Матеко Л.А. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Пашкіна С.В., захисника Матеко Л.А. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 25 вересня 2009 року Красноградським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 263 та ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 4 роки,

засудженого за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 рокуОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є у його власності.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість судових витрат на проведення експертиз у розмірі 429 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Строк покарання визначено обчислювати з 01 квітня 2018 року.

Згідно з вироком ОСОБА_1 01 квітня 2018 року, близько 07:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через незамкнені двері проник до будинку АДРЕСА_2 та, діючи умисно, погрожуючи застосувати щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 насильство, яке небезпечне для життя і здоров`я, що виразилося у погрозах задушити, вимагав віддати йому мобільний телефон і ноутбук, які були в кімнаті. Неповнолітній ОСОБА_2 , реально сприйнявши погрози застосування фізичної сили, побоюючись за своє життя і здоров`я, не став чинити опору ОСОБА_1 та віддав йому майно, а саме: мобільний телефон марки «S-Tell M540», який був чохлі-книжці; ноутбук «Lenovo B570e» та рюкзак. Після цього ОСОБА_1 із вказаним майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 6223,18 грн.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року залишив без зміни, а апеляційні скарги прокурора Сегиди С.М. та захисника Матеко Л.А. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі прокурор просить вирок Глухівського місьрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 рокускасувати у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Істотними порушеннями, на думку прокурора, є недотримання судами загальних засад кримінального судочинства, зокрема місцевий суд під час ухвалення вироку не дотримався положень статей 370, 374 КПК, а апеляційний суд під час постановлення ухвали положень статей 370, 419 КПК.

Зокрема суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки потерпілий не чинив опору, нападу не було, обвинувачений не вчиняв будь яких активних дій, не показував жестами і не демонстрував небезпечних предметів, не вживав заходів, які би могли викликати у потерпілого побоювання за своє життя чи здоров`я.

Фактичні дані у вироку та надані в судовому засіданні показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 мають розбіжність, зокрема потерпілий показав, що засуджений пригрозив його придушити, а не задушити як зазначено у вироку. Вказане свідчить, що потерпілий не сприймав реально погрози ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повторно не викликав неповнолітнього свідка для допиту з метою уточнення фактичних обставин кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі захисник Матеко Л.А. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині неправильної кваліфікацій дій засудженого за ч. 3 ст. 187 КК та істотним порушенням кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, який усупереч положенням ст. 419 КПК не навів мотивів, з яких відхилив апеляційну скаргу захисника. Під час розгляду справи місцевим судом не було дотримано положень статей 370 та 374 КК.

Зазначає, що кваліфікація дій засудженого є неправильною, оскільки погрози ОСОБА_1 щодо потерпілого не були реальними і не сприймалися останнім, такими, що могли бути реалізовані.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на доводи, аналогічні доводам його захисника, просить скасувати судові рішення у справі, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Матеко Л.А. у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу його захисника і просив їх задовольнити.

Прокурор Шевченко Г.С. касаційні скарги підтримала частково, просила ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, позицію прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника Матеко Л.А., засудженого ОСОБА_1 , прокурора Пашкіна С.В. не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Положеннями ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Оцінюючи правомірність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з точки зору правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, є обґрунтованими, судові рішення постановленні з дотриманням вимог КПК, а доводи сторони захисту, засудженого і прокурора є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження, доводи в апеляційних скаргах прокурора та захисника Матеко Л.А. про те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 , ґрунтується на припущеннях і ухвалений без доведення в ході судового розгляду винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення за відсутності достатніх доказів для доведення цього факту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Так, апеляційний суд зазначив, що висновок про доведеність винуватості

ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і про які вказав у вироку, а саме: показаннями засудженого, який пояснив, що 01 квітня 2018 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля вокзалу в м. Шостці зайшов у найближчий будинок, щоб зателефонувати дружині, де побачив хлопця, який дав йому телефон. Засуджений попросив зробити каву і, випивши її, вийшов із будинку. Після цього він вирішив забрати мобільний телефон і, повернувшись, сказав, щоб хлопець віддав телефон, інакше придушить (що конкретно говорив, не пам`ятає, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння). Хлопець без вагань віддав мобільний телефон і ноутбук із рюкзаком. Із цим майном він пішов на вокзал, де здав його через незнайомого хлопця у ломбард; показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що 01 квітня 2018 року прокинувся, відкрив вхідні двері, щоб бабуся змогла зайти до будинку, і знову ліг спати. Прокинувся від того, що над його ліжком стояв незнайомець, який спитав, як дійти до вокзалу, і попросив зробити йому кави. Хлопець, злякавшись, зробив каву, а незнайомець почав розповідати, зокрема, що неодноразово був засуджений. Потім вони вийшли у двір, ОСОБА_2 показав дорогу до вокзалу та закрив за обвинуваченим двері. Хвилин через 10 незнайомець постукав у двері і він їх відкрив. Незнайомець знову зайшов до будинку та попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати, та, взявши його, почав виходити з будинку, мотивуючи, що в будинку поганий зв`язок. Наздогнавши обвинуваченого у дворі, ОСОБА_2 почав просити повернути телефон, проте той пригрозив йому і змусив зайти до будинку. Там примусив віддати йому ноутбук, пригрозивши придушити. Злякавшись і реально сприйнявши погрози, потерпілий поклав до сумки ноутбук та зарядний пристрій до нього і віддав майно обвинуваченому. Через декілька хвилин ОСОБА_1 знову повернувся та через замкнені двері спитав, чи є навушники від телефону. Хлопець відповів, що навушників немає, і обвинувачений пішов. Коли прийшла бабуся, потерпілий розповів про те, що сталося, і вона викликала працівників поліції.

Також суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту про погрози засудженого лише «придушити», а не «задушити», що на думку захисту, не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, та дійшов висновку, що такі доводи не є слушними. Про це суд навів відповідні мотиви, з якими погоджується й касаційний суд. Зокрема апеляційний суд вказав, що зазначені слова є синонімами та безперечно свідчать про намір застосування небезпечного для життя насильства. Крім того, потерпілий ОСОБА_2 дав показання, що ОСОБА_1 погрожував його так «придушити, що серце стане», що він реально сприймав погрозу засудженого позбавити його життя.

З обставин, підтверджених сукупністю досліджених доказів, а також показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції встановив, що потерпілий реально сприймав погрози засудженого.

Висновки про доведеність вчинення кримінального правопорушення

ОСОБА_1 за встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження є обґрунтованими, а дії останнього за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано правильно.

Суд апеляційної інстанції, з дотриманням ст. 419 КПК, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи захисника та прокурора і обґрунтовано визнав їх безпідставними із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам цього Кодексу та погоджується з наведеними у ній висновками про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Судові рішення ухвалено згідно з положеннями статей 370, 419 КПК, є законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Посилання прокурора та сторони захисту на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не допитав неповнолітнього свідка з метою встановлення фактичних обставин справи, є неприйнятними, оскільки згідно з ч. 3 ст. 404 КПКповторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чого не було встановлено апеляційним судом у цьому випадку. Факт непогодження з висновками суду яким суд апеляційної інстанції іншої оцінки не дав, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому під час здійснення апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК і було дотримано загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 цього Кодексу.

Щодо доводів прокурора, сторони захисту і засудженого про те, що останнійне погрожував потерпілому насильством, яке є небезпечним для його життя або здоров`я, також слід зазначити таке.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

З огляду на установлені конкретні обставини справи, вік потерпілого, дані про особу засудженого, розповіді останнього про його кримінальне минуле та з урахуванням обставин проникнення в житло, категоричності вимог щодо негайної передачі майна, які супроводжувалися погрозами застосувати до неповнолітнього потерпілого насильство, небезпечне для життя і здоров`я, дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК. Крім цього, неповнолітній потерпілий під час допиту в суді першої інстанції неодноразово наголошував, що реально сприймав погрози засудженого як такі, що є небезпечними для його життя і здоров`я.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, вичерпний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 412 КПК і які могли бути безумовною підставою для скасування судових рішень, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги захисника, засудженого та прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора Пашкіна С.В., захисника Матеко Л.А. та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.М. Бородій С.М. Вус С.В. Єремейчук