Історія справи

Постанова

Іменем України

09 червня 2020року

м. Київ

справа № 398/3003/17

провадження № 51-785км20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Мазура М.В., Слинька С.С.

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої М.В.,

прокурора Піх Ю.Г.,

в режимі відеоконференції

представника потерпілого Петрова І.М . ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тимченка Б.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2019 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120070001965 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за: ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2017 року в період часу з 18:00 до 19:00, перебуваючи поблизу торгівельного магазину «Копійка», розташованого на вул. 40 років Перемоги, буд. 12 у м. Олександрії Кіровоградської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час виниклої словесної суперечки у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 наніс не менше 2 ударів кулаками правої руки по голові в ліву частину обличчя ОСОБА_3 , від яких останній впав на землю. Після цього, ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 не менше 4 цілеспрямованих ударів руками та ногами у взутті по голові та тулубу останнього, який перебував в цей час на землі в положенні на спині лежачі. Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під тверду мозкову оболонку в правій тім`яно-скроневій ділянці, крововиливів у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні у лобно-тім`яній ділянці справа, садна на лобі справа та зліва, гематому правого вуха.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Міського комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 1 м. Олександрії».

Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, відповідно до висновку експерта № 247 від 24 липня 2017 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник не погоджуючись із судовими рішеннями з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди неправильно кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки у нього не було умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а також заподіяння смерті. У зв`язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, вказує на невідповідність призначеного останньому покарання тяжкості злочину та його особі через суворість і просить застосувати положення ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу захисника представник потерпілого - адвокат Петров І.М. просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні представник потерпілого - адвокат Петров І.М. та прокурор заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_4 , малолітнього свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 про обставини вчинення злочину та інших свідків, даними протоколів огляду місця події від 09 та 24 липня 2017 року, пред`явлення особи до впізнання за фотознімками, протоколами проведення слідчих експериментів, даними висновків експерта № 247 від 24 липня 2017 року та № 247/1 від 25 серпня 2017 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

Розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

З встановлених як судом першої так і судом апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 в ході словесного конфлікту завдав потерпілому ОСОБА_3 не менше двох ударів кулаками правої руки по голові в ліву частину обличчя останнього, від чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_2 умисно завдав ОСОБА_3 , який перебував на землі в положенні лежачі на спині, ще не менше 4 ціленаправлених ударів руками та ногами у взутті по голові та тулубу.

За даними висновків експерта № 247 від 24 липня 2017 року та 247/1 від 25 серпня 2017 року, за результатами яких на тілі останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під тверду мозкову оболонку в правій тім`яно-скроневій ділянці, крововиливів у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні у лобно-тім`яній ділянці справа, садна на лобі справа та зліва, гематома правового вуха. Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми утворилось внаслідок дії тупого твердого предмету(тів) та кваліфікуються як тілесне ушкодження тяжкого ступеню, та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми: субдуральним крововиливом у праву тім`яно-скроневу ділянку, який у клінічному перебігу ускладнився набряком та здавленням головного мозку, що підтверджено даним дослідженням трупу.Виявлені ушкодження у своїй сукупності не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на тверде покриття або виступаючі предмети. Тілесні ушкодження від яких настала смерть ОСОБА_3 могли бути заподіяні кулаками рук, взутою ногою чи іншим предметом(ами) з ознаками тупого твердого. Таким чином посилання сторони захисту про те, що тілесні ушкодження від яких у подальшому настала смерть потерпілого, утворилися від падіння останнього на тверде покриття є неспроможними, оскільки спростовуються наведеними вище виковками експерта.

Крім того, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 носили активний характер та останній раптово діяв щодо потерпілого.

Наведені обставини в даному кримінальному провадженні в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_2 , завдаючи не менше двох умисних ударів з силою в голову потерпілому, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого. Після двох умисних ударів руками в голову, падінні потерпілого, ОСОБА_2 не тільки не припинив своїх дій, а навпаки продовжив навмисно спричиняти у життєво важливий орган - голову удари ногою, тобто бажав настання передбачуваних тяжких наслідків свого діяння.

Таким чином, зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченогостаттею 121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння як вбивство з необережності.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, в якій останній просив застосувати до засудженого положення ст.ст. 69, 75 КК України, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому, апеляційний суд погодився з призначеним судом першої інстанції ОСОБА_2 покаранням та вказав, що місцевим судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та погодився з призначеним ОСОБА_2 покаранням, визначеним судом наближеним до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України. У той же час апеляційний суд зазначив, що наведені в скарзі обставини та дані про особу засудженого ,не дають підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України та для звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції та вважає, що покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2019 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника Тимченка Б.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук М.В. Мазур С.С. Слинько