Історія справи

Постанова

Іменем України

08 листопада 2022року

м. Київ

справа № 761/14679/18

провадження № 51- 5256 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_20,

суддів ОСОБА_21, ОСОБА_22,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_23,

прокурора ОСОБА_24,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_25 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

За вироком суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винуватими та засуджені за те, що вони 27 вересня 2017 року о 01.00 год, знаходячись у дворі будинку № 25 по вулиці Чорновола в місті Києві , діючи за попередньою змовою групою осіб, таємно викрали з належного ОСОБА_3 автомобіля «HYUNDAI» номерний знак « НОМЕР_1 », вартістю 399 грн, з метою подальшого його продажу власнику транспортного засобу.

Крім того, 27 вересня 2017 року у період з 01.15 год до 04.15 год, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, у місті Києві таємно викрали номерні знаки з автомобілів наступних осіб:

- по вулиці Чорновола у дворі будинку № 25 з автомобіля «HYUNDAI», що належить ОСОБА_4 номерний знак « НОМЕР_2 », вартістю 490,09 грн;

- по вулиці Чорновола у дворі будинку № 33/30 з автомобіля «DAIHATSU», що належить ОСОБА_5 номерний знак « НОМЕР_3 », вартістю 399 грн;

- по вулиці Старокиївська у дворі будинку № 1/5 з автомобіля «BMW», що належить ОСОБА_6 номерний знак « НОМЕР_4 », вартістю 399 грн;

- по проспекту Перемоги у дворі будинку № 18 з автомобіля «Renault», що належить ОСОБА_7 номерний знак «ОР8611Е», вартістю 399 грн;

- по проспекту Перемоги у дворі будинку № 18 з автомобіля «BMW», що належить ОСОБА_8 номерний знак « НОМЕР_5 », вартістю 399 грн;

- по вулиці В. Василевської у дворі будинку № 8 з автомобіля «KIA», що належить ОСОБА_9 номерний знак « НОМЕР_6 », вартістю 399 грн;

- по вулиці Ярмоли у дворі будинку № 4 з автомобіля «Audi», що належить ОСОБА_10 номерний знак «DEMEY», вартістю 399 грн.

Вони ж, 05 листопада 2017 року у період з 01.00 год до 03.30 год, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, у місті Києві таємно викрали номерні знаки з автомобілів наступних осіб:

- по вулиці Білоруській у дворі будинку № 40 з автомобіля «Peugeot», що належить ОСОБА_11 номерний знак « НОМЕР_7 », вартістю 399 грн;

- по вулиці Білоруській у дворі будинку № 30 з автомобіля «Lexus», що належить ОСОБА_12 номерний знак « НОМЕР_8 », вартістю 399 грн;

- по вулиці С. Хохлових у дворі будинку № 3 з автомобіля «HYUNDAI», що належить ОСОБА_13 номерний знак «НОВ462», вартістю 399 грн;

- по вулиці С. Хохлових у дворі будинку № 6-Б з автомобіля «BMW», що належить ОСОБА_8 номерний знак « НОМЕР_9 », вартістю 399 грн;

- по вулиці Дегтярівській у дворі будинку № 28 з автомобіля «Scoda», що належить ОСОБА_14 номерний знак « НОМЕР_10 », вартістю 399 грн;

- по вулиці Чорновола у дворі будинку № 26 з автомобіля «Renault», що належить ОСОБА_15 номерний знак « НОМЕР_11 », вартістю 399 грн.

Також, 11 листопада 2017 року у період з 02.00 год до 02.55 год, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, у місті Києві таємно викрали номерні знаки з автомобілів наступних осіб:

- по вулиці О. Гончара у дворі будинку № 52 з автомобіля «Ford», що належить ОСОБА_16 номерний знак « НОМЕР_12 », вартістю 399 грн;

- по вулиці О. Гончара у дворі будинку № 52 з автомобіля «VolkswagenPassat», що належить ОСОБА_17 номерний знак « НОМЕР_13 », вартістю 399 грн;

- по вулиці О. Гончара у дворі будинку № 36-Б з автомобіля «ChevroletOrlando», що належить ОСОБА_18 номерний знак « НОМЕР_14 », вартістю 490,09 грн;

- по вулиці Ярославів Вал у дворі будинку № 21-Г з автомобіля «Toyota Land Cruiser», що належить ОСОБА_19 номерний знак «СDP008», вартістю 490,09 грн.

Вироком Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано в частині звільнення їх від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_26 просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та звільнити засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання без застосування ст. 75 КК не врахував низький рівень суспільної небезпеки вчинених злочинів, часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, а також дані про особу кожного з засуджених, а саме: їх молодий вік, сімейний стан та усунення на даний час обставин, що спонукали до вчинення злочинів.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги і просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК (ч. 2 ст. 438 КПК).

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_26 не оспорює висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині доведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та правильності кваліфікації їх дій.

Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування кримінального закону, а саме незастосування ст. 75 КК, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортними засобами у стані сп`яніння, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, які відповідно до вимог ст. 12 КК, в редакції Закону чинній на момент вчинення злочинів, є злочинами середньої тяжкості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, а також дані про особу засуджених, які раніше не судимі, на спеціальних обліках не перебувають, при цьому щиро розкаялися та добровільно, частково відшкодували завдані збитки.

На підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Разом із цим, посилаючись на щире каяття засуджених та добровільне, часткове відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без відбування покарання та звільнив їх на підставі ст. 75 КК.

Втім, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції безпідставно звільнив засуджених від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

З таким висновком погоджується колегія суддів касаційного суду та вважає, що апеляційний суд при скасуванні рішення суду першої інстанції у зв`язку з неможливістю застосування ст. 75 КК обґрунтовано виходив з суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, значної кількості епізодів злочинів та відсутності пом`якшуючої покарання обставини - часткового, добровільного відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про неможливість застосування положень ст. 75 КК та звільнення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, є законним та обґрунтованим.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки, є справедливим та необхідним для виправлення засуджених, відповідає меті покарання та буде співмірним характеру вчинених ними діянь. Крім того, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50 65 КК і підстави для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК, відсутні.

За таких обставин, вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання є достатньо вмотивованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених, касаційну скаргу захисника ОСОБА_26 необхідно залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 419 433 434 436 441 442 КПК,

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_25 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29