Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 297/1253/17

провадження № 51-1171км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2018року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що 28 вересня 2016 року приблизно о 21:45 ОСОБА_7 , керуючи на підставі доручення автомобілем «ВАЗ 21099» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю 51-54 км/год на вул. Мукачівській в м. Береговому в напрямку м. Мукачева, не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР), в результаті чого на ділянці дороги 27 км + 945 м, поблизу будинку № 150 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходилася на проїжджій частині дороги. Внаслідок ДТП потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про те, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, відшкодував усі завдані потерпілій збитки, за період розгляду цього кримінального провадження до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. Звертає увагу на позицію потерпілої, яка не має до нього претензій матеріального та морального характеру і просила суворо не карати ОСОБА_7 . Як наслідок, сторона захисту вважає, що у цьому провадженні є підстави для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просив залишити їх без змін.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у зміненій касаційній скарзі стороною захисту не оскаржуються.

У судовому засіданні у суді касаційної інстанції захисник наголосив на тому, що касаційна скарга сторони захисту стосується застосування до засудженого положень ст. 75 КК.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилося у призначенні засудженому судами попередніх інстанцій покарання без застосування положень ст. 75 КК, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно зі статтями 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суди попередніх інстанцій констатували, що під час ДТП потерпіла ОСОБА_8 перебувала в стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння та, знаходячись на дорозі, могла створювати небезпеку для руху водія автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_7 , який рухався із дозволеною на цій ділянці дороги швидкістю, не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Хоча в діях ОСОБА_7 убачається порушення ПДР, які знаходяться у причиновому зв`язку із наслідками, що настали, однак неправомірна поведінка потерпілої ОСОБА_8 , яка будучи пішоходом має не тільки права, а й обов`язки, які повинна суворо виконувати, також відіграє значну роль під час встановлення конкретних обставин справи та, в подальшому, під час застосування до засудженого заходів кримінально правового впливу.

Той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода в стані алкогольного сп`яніння на проїжджій частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР, однак така обставина повинна бути врахована судами під час обрання заходів кримінально правового впливу у сукупності із іншими обставинами та даними про особу засудженого.

В цьому кримінальному провадженні колегія суддів ураховує конкретні обставини події ДТП, встановлені судами попередніх інстанцій (відсутність факту перевищення дозволеної швидкості руху засудженим, неперебування його в стані алкогольного сп`яніння, поведінку та стан алкогольного сп`яніння потерпілої), а також відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставин, що пом`якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину (відшкодування завданої шкоди), дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про притягнення ОСОБА_7 до будь-якого виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної) після вчинення ДТП, тобто протягом більше, ніж 5 років.

Також суд враховує поведінку засудженого, який як у суді першої, так і апеляційної інстанцій виражав щирий жаль з приводу того, що за його участі сталася ДТП і ще до постановлення вироку відшкодував потерпілій стороні всі завдані збитки, що підтверджується наявною у матеріалах кримінального провадження нотаріально засвідченою заявою потерпілої про відсутність претензій майнового та немайнового характеру до засудженого (т. 1, а.к.п. 86 87).

Зазначені обставини та дані про особу засудженого колегія суддів вважає такими, що дають підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК, тобто для звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_7 основного покарання підлягають зміні.

Керуючись статтями 433, 436 438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу захисника задовольнити.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022року щодо ОСОБА_7 в частині призначення йому основного покарання змінити.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3